Монастир Босих Кармелітів

Фото з сайту http://my.berdychiv.in.ua

У світі всього зо два десятки коронованих ікон. Одна з них — Матір Божа Бердичівська. Нещодавно — на липневих вихідних — у місті Бердичеві на Житомирщині паломники з усього світу відзначали храмове Свято Ікони Божої Матері Бердичівської та 254-у річницю з дня її коронації.

До святині — з усього світу

Бердичів був і залишається відомим у релігійному світі містом завдяки славетному санктуарію-монастирю, який належав Ордену Кармелітів Босих і називався «Фортецею Пресвятої Діви Марії». Великий шанувальник Матері Божої у Польщі — отець Вацлав Новаковський — писав: «Чим для Польщі є Ченстохова, для Литви — Остра Брама, тим для України є пречудовий Найблагословеннішої Матері Божої образ з Бердичева від Кармелітів Босих — Столиця і Велич нескінченного милосердя та незлічених див опіки»...

На храмовому Святі ікони Божої Матері Бердичівської

З образом Божої Матері Бердичівської — однієї з найбільших католицьких святинь — у 2001 році Папа Іоанн Павло II розпочав своє паломництво по Україні. А вже ось нещодавно — на липневих вихідних — у місті Бердичеві на Житомирщині паломники з усього світу відзначали храмове Свято Ікони Божої Матері Бердичівської та 254-у річницю з дня її коронації. Так, ще 1753 року Папа Римський дав дозвіл на коронацію святині, надіславши тоді для церемонії дві золоті корони. Перша коронація Бердичівської ікони Богоматері відбулась 16 серпня 1756 року, за всю ж історію свого існування ікона була коронована тричі.

У неділю 18 липня на площі перед монастирем Босих Кармелітів за участю Єпископа Ординарія та Єпископів України відбулася урочиста літургія.

Наймолодшому з прочан було всього вісім місяців, а найстаршому — сімдесят вісім років. Зважаючи на неймовірну спеку, у яку віруючі долали піший шлях до святині впродовж тижня, воістину, це було подвигом. Камерун, Німеччина, Іспанія, Грузія, Італія, Польща, Вірменія, Молдова, Придністров’я, Росія, Білорусь — це країни, з яких прибули паломники до провінційного поліського міста. Разом з ними до Бердичева прибули і вищі церковні особи: Віце-провінційний міністр капуцинів Григорій Романович, Секретар пальотинів в Україні Станіслав Кантор, Єпископи Петро Мальчук та Станіслав Широкорадюк, Провінціал Ордену Братів Менших в Україні Доброслав Копистеринський. Урочисту службу провів Єпископ-Ординарій Києво-Житомирської єпархії Ян Пурвінський. Урочистою ходою священнослужителі пронесли Ікону Божої Матері через живий коридор вірян, що шанобливо схилили голови та простягли руки в надії доторкнутися до святині. Адже люди вірять, що Матінка Божа захистить їх від усякого лиха та надасть сили, аби жити далі у вірі.

Чудотворна ікона

Яка ж історія католицької святині? А поряд з нею слід розповісти й історію монастиря Босих Кармелітів, який уже понад чотири століття приваблює не тільки паломників, а й істориків, краєзнавців, туристів. Доля монастиря-фортеці як архітектурної споруди не менш цікава і драматична, ніж доля Святого Образу…

Ікона Матері Божої Бердичівської XVI ст. з незапам'ятних часів була власністю родини Тишкевичів. Вона зберігалася у замковій каплиці, а у 1642 році її було передано босим кармелітам для новозбудованого костелу. Святиня одразу уславилася численними чудесами. У 1643-1648 рр. було зареєстровано 77 оздоровлень. А вже до 1756 року офіційно підтверджено та задокументовано 263 чуда. 4 травня 1752 року теологічна комісія, запрошена єпископом Самуїлом Ожгою, розпочала дослідницьку роботу з підтвердження правдивості милостей. Єпископська комісія визнала правдивими милості, у тому числі 14 воскресінь з мертвих, 10 оздоровлень різноманітних каліцтв, 19 випадків повернення зору, 14 оздоровлень помираючих, 112 вилікувань від важких хвороб, а решта стосувалася порятунку від різних небезпек.

Між іншим, від ікони Матері Божої Бердичівської оздоровився і київський єпископ Станіслав Заремба, який 23 травня 1647 року оголосив її чудодійною.

Ікону Матері Божої Бердичівської прикрашали золотими та срібними коштовностями, вишиваними окладами. Це було проявом вдячності за отримані благодіяння. Збережена від небезпек під час козацького повстання, тричі коронована, вона була втрачена перед Великою Вітчизняною війною, у 1941 році, під час пожежі в монастирі. Є версія, ніби пожежу влаштували навмисне, щоб викрасти ікону, ніби вона й досі перебуває у чиїйсь приватній колекції. Друга ж коронація відбулася через сто років після першої, оскільки корони кілька разів викрадались. Вона зібрала майже 100 тисяч віруючих католицького та православного віросповідань.

Після безрезультатних пошуків оригіналу образа Матері Божої Бердичівської на території України та Польщі було вирішено написати нову ікону, призначену для культу. Це було зроблено у 1991 році. Її створила художниця-живописець та реставраторка з Кракова Вожена Муха-Совінська. Формально кольорова композиція нової ікони відповідає оригіналу. Відрізняється вона від пам'ятки XVI ст. матеріальною структурою, розмірами та цінністю.

Храм, що вистояв у віках

Як зазначалося вище, ікона була власністю родини Тишкевичів. Януш Тишкевич — воєвода і генеральний староста київського краю, давши обітницю за звільнення з татарського полону, у 1627 році заснував Бердичівський кляштор (монастир-фортецю) ордену Босих Кармелітів. Для потреб монастирського господарства Тишкевич передав свій маєток з кількома найближчими селами. Будівництво тривало вісім років. Урочисте відкриття монастиря та освячення нижнього костелу відбулося 22 липня 1642 р. На цій урочистості засновник і передав жертовний дар для нового костьолу — ікону Пресвятої Діви Марії, здавна відому у родині Тишкевичів своєю благодаттю.

У монастирі одразу сформувалася чернеча спільнота босих кармелітів. Невдовзі до міста потяглися лави прочан, а кляштор набув значення економічного центру, оскільки польська влада відвела йому роль форпосту польської державності в Україні. Біля стін монастиря було 10 ярмарків. Кармеліти взяли їх під свій патронат, побудувавши власним коштом торгові ряди, торгували на них і власною продукцією. Утримували кармеліти й коштовну книгозбірню, в ній зберігалися цінні стародруки й рукописи навіть XV століття. Щоб підсилити ще й військову міць кляштору, було відремонтовано фортецю, встановлено гармати, укомплектовано споруду постійним гарнізоном. Боротьба кармелітів з православ’ям, нав’язування уніацтва, економічний та правовий гніт перетворили монастир на об’єкт соціальної ненависті частини населення міста. Тому, коли внаслідок складних соціальних суперечностей в Україні спалахнули козацькі повстання 1648 року, кляштор майже вщент зруйнували козацькі загони Максима Кривоноса. Наприкінці XVІІ століття кармеліти відбудували монастир. Після відбудови санктуарію у 1684 році спадкоємці Януша Тишкевича силою виганяють кармелітів з міста. Декретом Люблінського трибуналу 1717 року власникам Бердичева було наказано віддати ченцям відібрану власність та відшкодувати завдані збитки.

З 1739 по 1754 рік відбувалося зведення великого костьолу над старим. Для будівництва запросили відомих архітекторів з Німеччини та Польщі. Костьол звели в стилі бароко, з великою центральною банею та двома бічними високими вежами. З середини костел прикрашено позолотою, ліпниною, різьбою та малюнками «al fresco», де барочну основу гармонійно поєднали зі стилем «рокайль». Папа Бенедикт XIV надіслав прикрашені коштовними діамантами золоті корони на чудовний образ, і в 1756 році відбулася коронація ікони Богоматері.

На початку вісімнадцятого століття фортеця стала потужною військовою твердинею на Правобережжі. Цікавим моментом з історії фортеці є арешт фастівського полковника Семена Палія. Історичні факти засвідчують, що в підземеллі монастиря за наказом Мазепи якийсь час тримали звинуваченого у зраді козацького ватажка.

Загалом XVІІІ століття було часом злетів і падінь для бердичівських кармелітів. Одначе, у порівнянні з подіями європейського масштабу, де відбувалось гоніння на католицькі ордени, цей період виявився для них чи не найкращим: розв’язання на свою користь конфлікту з тамтешнім магнатом, відбудова монастиря, закладення друкарні — все це перетворило Бердичів на релігійний, культурний та науковий центр католицького Правобережжя. У XVIII – XIX століттях бердичівський монастир був на українських землях не тільки центром релігійного життя та культу Пресвятої Діви, але також і вагомим культурним та благодійним осередком. Друкарня, бурса та школа при монастирі кармелітів у Бердичеві відігравали важливу роль в розвитку культури та освіти. Через сто років після закладання монастиря було побудовано верхній храм, який за красою порівнювали із собором Святого Петра у Римі.

Дев’ятнадцяте століття стало для кармелітів крахом попередніх здобутків, який розпочався із закриття кармелітської школи у 1832 році. Далі було закриття друкарні та монастиря — у 1844 і 1866 роках відповідно. Тоді ж київський генерал-губернатор Безак розігнав Кармелітів Босих, конфіскував будівлі та передав їх для потреб державних установ та під склади для місцевих купців. Було також конфісковано їхню земельну й промислову маєтність.

У 1917 році отці-ієзуїти прийняли монастир та костьол у Бердичеві в своє користування, а 1918 року Кармеліти Босі знову повернули право власності на свій монастир. У 1926 році костел та монастир були конфісковані радянською владою. Ікона Матері Божої служила одним з експонатів музею революції та атеїзму, що був розташований у верхньому костелі, нижній став кінотеатром.

Здавалося б, на цьому має закінчитись історія культової споруди кармелітів у Бердичеві, та — ні… У 90-х роках місцева влада повернула храм босим кармелітам. Сьогодні ще ведеться відновлення верхньої частини костьолу, а служби відбуваються у нижній. Утім, це не зупиняє католицьку громаду зі всього світу, і вона щороку знову й знову вирушає у виснажливу подорож до святині. Цікавим об’єктом монастир став і для цінителів літератури — третього грудня 2008 року у приміщенні нижнього храму монастиря Босих Кармелітів відкрито музей Джозефа Конрада — відомого англійського письменника. Джозеф Теодор Конрад Коженьовський народився третього грудня 1857 року в селі Терехове на Бердичівщині в родині збіднілого шляхтича, літератора і польського патріота Аполло Коженьовського.

* * *

При підготовці матеріалу використано історичні праці О. Субтельного, М. Костриці, Б. Марковського, С. Бенчковського, а також архівні та краєзнавчі надбання.

Фото з сайту http://my.berdychiv.in.ua

Туроператор Перше Екскурсійне бюро пропонує Вашій увазі тур в Житомир та Бердичів

Серпень 2010.