Один із нових символів Сум – пам'ятник Сумці

Володимир ЧЕРНОВ, журналіст.
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

Сумка і альтанка

Міста – як і люди: немає в світі двох однакових, а деякі, окрім імен, мають ще й псевдоніми. Суми ще називають «Містом над Пслом» і «Містом ста тисяч троянд». Років 20-30 тому у порівняно невеличкому обласному центрі і справді духм’яніло кілька десятків тисяч цих ніжних квітів, але потім настали часи, коли керманичам стало не до клумб і не до газонів, і троянди щезли. Але «псевдонім» – «Місто ста тисяч троянд» – так і залишився.

Суми стоять на Пслі, і звідси – друга «неофіційна» назва обласної столиці. Через її центр протікає також річка Сумка – зараз уже не річка, а струмок, хоч кілька століть тому вона й була судноплавною. На гербі міста зображено три сумки. Більше – нічого. Місцеві краєзнавці досі сперечаються, звідки походить його назва: від назви річки чи від старовинної легенди.

Згідно з останньою, їхали якось козаки цим малонаселеним краєм, їхали, і знайшли три торби з монетами. На ці гроші буцімто й було закладено 355 років тому поселення. Така версія виникнення Сум казковою не вважається, інакше, чи потрапили б сумки на міський герб?

Альтанка – візитна картка Сум

Довгі роки так само, як для Парижа – Ейфелева башта, для Сум була візитною карткою різьблена дерев’яна альтанка. За однією з легенд, у цьому місці нібито шукали нафту. Нафти так і не знайшли, але тій мрії вирішили поставити своєрідний дерев’яний пам’ятник. Ним і стала альтанка. Мабуть, немає в місті жодної подружньої пари, яка після ЗАГСу не прийшла б до неї і не сфотографувалась. Такі фото нібито притягують гроші. Та віднедавна з’явився у цього символу конкурент. Сумське земляцтво в Києві зробило рідному місту подарунок: на вул. Воскресенській спорудили пам’ятник… сумці. Одній із трьох, зображених на гербі міста, і тій самій, на гроші з якої нібито і заснували Суми. Пам’ятник зроблений у вигляді кринички, над криничкою звисає торбинка з монетами, з якої униз скрапує вода. Тепер тут також дуже люблять фотографуватися молодята, а перехожі рідко втримуються, аби не кинути в криничку монетку – аби в кишенях водилися гроші.

Кондратьєв

Легенди – легендами, а історія – історією: хоч її у нас частенько й переписують, докорінно щось переробити буває дуже важко, а то й неможливо. Отож, основоположником Сум вважається цілком конкретна історична особа – козацький отаман Герасим Кондратьєв, котрому у середині 17 сторіччя російським царським урядом було дозволено поселитися «на Псле речке подле речки Сум». У 1657 році на місці нинішнього обласного центру вже стояла фортеця, котра стала однією з найбільш великих і міцних на Слобожанщині. У радіусі 10 кілометрів навколо неї поселенцям виділили поля, ліс і сіножаті. Вже через кілька років сумський полковник Герасим Кондратьєв став одним з найбільших землевласників в імперії (його родині у 1685 році належало аж 119 тисяч гектарів землі – її вистачило б на 2-3 десятки потужних сучасних агрофірм).

Вже за часів Кондратьєва Суми виокремились як центр ремесел і торгівлі. З часом тут щорічно стало збиратись 4 ярмарки, кожен з яких тривав від 5 днів до місяця. Суми досить довго були центром Сумського слобідського козацького полку і центром Сумської провінції Слобідсько-Української губернії (остання з 1835 року стала іменуватись Харківською губернією).

Пам'ятник видатному сумчанинові – підприємцю, благодійнику і меценату Івану Харитоненку

Харитоненко

Мабуть, у кожному місті жили і працювали діячі, чиї імена звучать, як назви епох. Друге після Кондратьєва ім’я-епоха в історії Сум – Харитоненко. Важко назвати людину, яка зробила б для міста більше, ніж Іван Герасимович Харитоненко, а після нього – його сини. Ще й досі сумчани користуються будівлями, спорудженими цією родиною для себе і для сумчан. «Любіть Суми так, як любив їх я» – ці слова одного з найкрупніших підприємців Російської імперії 19 сторіччя зараз можна прочитати на бігбордах, що стоять в обласному центрі. Кілька років тому почесний громадянин Сум Іван Харитоненко повернувся на свій постамент на вул. Петропавлівській, де за часів радянської влади помістили пам’ятник Леніну.

Характерно, що в головній енциклопедичній праці про історію краю – в «Історії міст і сіл Української РСР (Сумська область)» прізвище «Харитоненко» зустрічається лише 5 разів, причому, ні слова не сказано про величезні заслуги цієї родини перед Сумами і перед Україною. Але навіть партійно-класово зорієнтовані упорядники 700-сторінкового видання не змогли оминути увагою той факт, що за таким показником, як виробництво цукру, Сумський повіт займав друге місце в Україні. У 1898 році тут на 10 цукрозаводах працювало 4,5 тисячі чоловік (більшість підприємств належали Харитоненку). Решта 181 виробниче підприємство повіту змогло дати роботу лише 3 тисячам людей. Тоді як на збудованому бельгійцями машинобудівному заводі в Сумах (зараз це – широковідоме об’єднання імені Фрунзе) середня зарплата робітника сягала 8-10 рублів на місяць, на цукровому заводі можна було заробити 13-15 рублів. У 1912 році у цих двох основних виробничих галузях Сум працювало 75 процентів робітничого класу міста.

Лушпа

У 1939 році було створено Сумську область, і Суми стали її адміністративно-територіальним центром. Але минуло ще кілька десятиріч, поки вони перетворились на сучасне місто, що нічим не поступалося іншим «обласним столицям». Це перетворення тісно пов’язане з іменем М. Лушпи.

Михайло Панасович 18 років свого життя – аж до періоду перебудови – пропрацював на посаді першого секретаря Сумського міськкому Компартії. За цей час у Сумах виросло 8 нових мікрорайонів, і населення міста збільшилось із 165 тисяч до майже 300 тисяч чоловік.

Суми з висоти пташиного польоту (у центрі – будівля центрального (критого) ринку)	Герб Сум на куполі Палацу для дітей та юнацтва

— Проекту детального планування міста не було, – розповідав мені про початок своєї роботи на посаді першого секретаря міськкому М. Лушпа. – Малоповерхові «хрущовки» прив’язували по городах, де були вільні місця. Проїжджа частина вул. Харківської планувалась 11 метрів завширшки. Ніде не заклали жодної перукарні, жодного магазину. Але ж місто мало рости, мало розвиватись! Я викликав начальника управління капітального будівництва міськвиконкому і наказав йому спалити всю проектну документацію.

10 років поспіль при Лушпі в Сумах споруджували по 170-180 тисяч квадратних метрів житла. Це були дев’яти-щістнадцятиповерхівки. Вулиця Харківська стала проспектом із проїжджою частиною шириною 25 метрів, а по «червоній лінії» (від фасаду до фасаду будинків через дорогу) було 100 метрів. За часи «правління» Лушпи в Сумах було збудовано новітні приміщення театру, молодіжного центру, наукової бібліотеки, 16-поверхового сучасного готелю, а також 35 дитсадків, півтора десятка шкіл, нові парки, сквери, фонтани. Приміщення критого ринку, проект якого Лушпа привіз із Ульяновська, досі вважається унікальним: 900-тонний бетонний купол там тримається… на тросах. В Сумах проводились республіканські і всесоюзні наради і семінари, під час яких архітекторам показували на конкретних прикладах, як провінційне містечко можна перетворити на сучасне європейське місто.

Українська академія банківської справи

Фонтан «Садко»

Інші

Отож, історію будь-якого міста, в тому числі і Сум, можна викласти, зосередившись на кількох «китах» – знакових постатях, від яких та історія залежала. Решта діячів – після Герасима Кондратьєва, Івана Харитоненка і Михайла Лушпи – ще продовжують її писати, і тут, як ніколи, актуальним є правило: «Велике бачиться здалеку». Втім, уже зараз можна сказати: дуже багато для сучасних Сум зробив і продовжує робити почесний громадянин міста Анатолій Єпіфанов. Він був міським головою (точніше – головою міськвиконкому), представником президента в області, головою Сумської облдержадміністрації і Сумської облради, а зараз працює ректором Української академії банківської справи. На фасаді шикарної будівлі висить табличка: сповіщається, що її споруджено на вшанування 10-річчя незалежності України і 10-річчя Національного банку України. Минулого літа в Сумах було урочисто відкрито Наукову бібліотеку Української академії банківської справи: без перебільшення, такого бібліотечного приміщення, таких фондів, таких ультрасучасних можливостей для освіти вам не нададуть в жодному іншому місті України (хіба що – окрім Києва). Кілька років перед тим при УАБС було збудовано легкоатлетичний манеж, і тепер республіканські чемпіонати і міжнародні легкоатлетичні турніри у закритих приміщеннях дуже часто проводяться в Сумах. Почесним громадянином Сум є голова Нацбанку України Володимир Стельмах – багато в чому саме завдяки йому розбудовувався навчальний заклад.

До початку 2000-х років міським головою Сум був Олександр Андронов, котрий багато зробив для поліпшення благоустрою обласного центру, вирішення транспортної та найгостріших комунальних проблем. Суми – одне з небагатьох міст України, де практично не буває перебоїв із забезпеченням теплом та гарячою і холодною водою.

Своє 355-річчя Суми зустріли із міським головою Геннадієм Мінаєвим, котрий привніс у роботу органу місцевого самоврядування елементи «європейськості» і певного модернізму.

Ювілей

Щороку на початку вересня Суми відзначають День міста. Це свято об’єднує дві дати: річницю заснування і річницю визволення обласного центру від німецько-фашистських загарбників. Суми уславили своїми подвигами видатні земляки: єдиний в Україні тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб, двічі Герої Степан Супрун, Павло Рибалко та Сидір Ковпак, двічі Герой Соціалістичної Праці Марія Савченко. Дві золоті зірки – Героя Соціалістичної Праці і Героя України – має почесний громадянин Сум Володимир Лук’яненко, котрий упродовж багатьох років був генеральним директором найбільшого в регіоні і одного з найбільших в Україні підприємств – машинобудівного об’єднання імені Фрунзе.

Свято свого рідного міста сумчани відзначали цього року 5 днів – із 1 по 5 вересня. Кожен день одержав свою назву: День знань, День слави, День вулиць і скверів. 4 вересня стало власне Днем міста, а 5 вересня оголосили Днем спорту.

2 вересня 1943 року Суми були звільнені від окупантів, і цього дня через 67 років біля Меморіалу Слави відбулись урочистий мітинг та покладання квітів, за місцями проживання учасників Великої Вітчизняної війни пройшла акція «З добрим ранком, ветеране!». Керівники області і міста зустрілися з визволителями Сум, подякували їм за подвиг і привітали зі святом.

Назви багатьох вулиць у Сумах пов’язані з подіями та героями Великої Вітчизняної війни. Вже традиційно на двох з них пройшло свято вулиць: на вулиці Супруна і вулиці Сумсько-Київських дивізій. Увечері біля альтанки відбувся концерт духової музики, а після нього – «ветеранська каша».

Дитячий парк «Казка»

На День вулиць і скверів пройшов фестиваль «Кольорове місто», відкрились виставка муніципальної картинної галереї та виставка «Сторінки історії міста Суми». У парку імені Кожедуба урочисто перерізали стрічечку на вхідній колонаді. 4 вересня на вул. Соборній розгорнули виставку творів мистецтва, квітів та виробів місцевих умільців. На Покровській площі відбулось відкриття ще однієї екзотичної скульптури, без якої тепер також будуть немислимі Суми: у місті з’явився пам’ятник Цукру. Грудочка рафінаду була нарешті возвеличена на п’єдесталі. Можна сказати, саме з неї півтора сторіччя тому розпочалось економічне піднесення регіону. І знову цілий день тривали виставки, конкурси, мистецькі акції.

Суми – батьківщина дворазових олімпійських чемпіонів Володимира Голубничого та Олександра Шапоренка. Місто відоме успіхами своїх команд у хокеї на траві, біатлоні, кінному спорті та інших дисциплінах. Отож, цілком логічно 5 вересня стало Днем спорту. Пройшли змагання на кубки міського голови – з міні-футболу, тенісу, хокею на траві, чемпіонати з веслування, мотокросу, пейнтболу, більярду. Увечері біля альтанки відбулось шоу «Сумські богатирі». Останніх у регіоні, до речі, також вистачає: дворазовий олімпійський чемпіон з важкої атлетики Леонід Жаботинський також родом із Сумщини.

м. Суми.

Вересень 2010.