 |
|
Під'їзд будинку прикрашений ліпниною
і дійсно нагадує невеличкий палац.
Фото 1950-х років
|
|
Олександр МИХАЙЛИК, журналіст.
У 1912 році керуючий справами цукрових заводів Федора Терещенка Михайло Шестаков вибудував особняк, у якому потім приймали Йосипа Броз Тіто і працював Володимир Щербицький.
Багатий на прикраси жовтий особняк майже на початку вулиці Шовковичної сьогодні навіть якось губиться серед сусідніх будівель − «Шоколадного будиночку», «Середньовічного замку» на розі Липського провулка і сусідніх багатоповерхівок брежнєвських часів. А між іншим цю чудову будівлю − серед останніх побудованих на Печерську особняків − вибудував не купець або дворянин, а звичайний керуючий справами. Менеджер, як би зараз сказали. Ну, можливо, топ-менеджер.
Замовником будівництва особняка по вулиці Шовковичній, 14 (тоді − Левашовській, 12), була відома і шанована на той час особистість − Михайло Шестаков (1856-1926), голова Південноросійського товариства розвитку землеробства і сільської промисловості, член земельної комісії Київського земельного банку і директор-розпорядник цукрових заводів Федора Терещенка. А до всього цього − ще й редактор журналу «Господарство» та почесний піклувальник 2-ї Київської гімназії.
Йшов 1912 рік − один з останніх спокійних перед Першою світовою і подальшою революцією: Київ розростався догори, вулицями мчали автомобілі, дзвеніли трамваї, а щоб збудувати собі особняк на Печерську, вже не обов'язково треба було бути власником фабрик, газет і пароплавів або мати дворянський титул.
 |
|
Наталя Терещенко-Уварова з чоловіком
|
|
До цього часу Шестаков уже володів старовинною садибою польських графів Чечелів із розкішним палацом, парком і ставком у селі Самчики (теперішня Хмельницька область). Володіння цим палацом позначилося і на виборі стилю майбутнього особняка − приміщення, збудоване за проектом архітектора Роберта Мельцера (до речі, автора особняка Ханенків на вулиці Терещенківській), дійсно скидається на невеликий палац в ампірному-ренесансному стилі. Є й класичний портик над входом, колони і багата ліпнина над входом і вікнами. Вхідний портал вінчає невеликий купол, а обабіч країв на даху − декоративні вази. З боку вулиці особняк відгороджений невисокою декоративною огорожею, а у дворі був розбитий парк із фонтаном − справжнісіньке тобі «панський маєток» у центрі міста!
Втім, володів цим особняком Михайло Шестаков усього 4 роки − вже у 1916 році будинок довелося продати. Недалекоглядним покупцем (уже через рік почалася революція і все пішло шкереберть) стала ще одна відома мешканка Липок − дочка все того ж Федора Терещенка Наталя Уварова. Шестаков же перебрався на вулицю Малопідвальну і в роки Першої світової займався військово-санітарними поїздами. У бурхливий час 1917-1920 років Шестаков не емігрував, а залишився в Києві й навіть працював заступником голови Укрцукортресту − нічого дивного, адже кваліфікований фахівець потрібен за будь-якої влади.
 |
|
У 1956 році югославський президент Йосип Броз Тіто
під'їжджав до особняка на розкішному відкритому ЗІСі
|
 |
|
Зовні будівля практично не змінилася,
але загубилася між багатоповерховими «сусідами»
|
|
Та й від гарного будинку ніяка влада не відмовиться. Радянська влада з колишнього «менеджерського» маєтку зробила фешенебельну резиденцію для «топ-менеджерів» державного рівня. Зокрема, будинок став у нагоді таким відомим особистостям, як:
Микита Хрущов. У 1938 році, відразу після призначення головою ЦК КП(б)У, Микита Сергійович зайняв одну половину будинку, а другу віддали Михайлу Гречусі − голові Президії Верховної Ради УРСР.
Йосип Броз Тіто. Звичайно, особистий ворог Сталіна, лідер Югославії та один з останніх диктаторів Європи в будинку на Шовковичній не «прописувався», але, приїхавши в 1956 році з візитом до СРСР, зупинявся саме тут. До цього моменту будівля вже служила для розміщення комуністичних керівників закордонних країн.
Володимир Щербицький. У 1970-ті роки саме тут знаходився кабінет тодішнього першого секретаря ЦК КПУ.
Сьогодні в «менеджерському» маєтку знову-таки мешкають управлінці вищої ланки − зараз у будинку № 14 знаходяться служби адміністрації президента. А за старою адресою будинку Шестакова (№ 12), в обшарпаній і обкладеній ще старою радянською плиткою будівлі Інституту соціології, розташовується служба звернень громадян адміністрації президента, де на прийом до чиновників можна записатися лише протягом трьох годин на тиждень. І розкішний особняк по сусідству − закритий, до речі, для туристів − немов натякає, що на урядових Липках простим гостям нині не особливо раді й далі порога не пустять.
Фото Лади БОНДАРЕНКО.
Газета по-киевски.
Грудень 2010.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
«Скромний будиночок» цукрового менеджера
