Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.ua Тел. +38 (044) 22-7777-8Ліцензія туроператора АВ№349460Карта сайту

Скіфський курган Могила - Куля в ковиловому степу в долині р.. Молочна. с.Старобогдановка, Запорізька область.
Скіфський курган Могила - Куля в ковиловому степу в долині р.. Молочна. с.Старобогдановка, Запорізька область.
 
+38 (044) 22-7777-8
+38 (096) 94-00-000
+38 (099) 55-00-000
Скіфський курган Могила - Куля в ковиловому степу в долині р.. Молочна. с.Старобогдановка, Запорізька область.
Четвер, 24 травня 2012
ОЗНАЙОМЧИЙ ТУР В ЧОРНОБИЛЬ, ПРИПЯТЬ - груповий, індивідуальний на дати, зручні для Вас - від офіційного організатора поїздок 096-94-00000      NEW! Екскурсія в НАЦІОНАЛЬНУ ОПЕРУ УКРАЇНИ: таємниці залаштунків! Спеціальна ціна - 120 грн з особи!      

Медіа-центр > До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька

 Нечай Тетяна, екскурсовод "Першого екскурсійного бюро".

До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька

За даними Національного космічного агенства Україна, перебуває в числі 8 космічних держав світу. В 2008 році Україна була на 4 місці у світі по наданню пускових послуг. 12 країн світу користуються нашими пусковими космічними установками, з допомогою яких вже запущено 217 космічних апаратів.

Щорічно відбувається 4 запуски з участю українців.

В Бразилії українські вчені будують космодром для запуску ракети “ Циклон - 4”. 

20 листопада в Українському Домі на Хрещатику, 2 відбулися урочистості з нагоди 230 річчя О.Д. Засядька – першого в світі ракетного генерала, автора першої у світі порохової ракети, славетного українця, видатного інженера, винахідника, воєначальника.

Організували зібрання: Національна спілка краєзнавців України, Всеукраїнська  організація “ За Помісну Україну” та громадська організація “Славетні імена Полтавщини”. В зібранні взяли участь вчені, громадські діячі України, представнки вищих навчальних закладів та ракетобудівної галузі, ( делегація Полтавської області очолювана головою адміністрації Валерієм Осадчим), краєзнавці, українська діаспора, засоби масової інформації, Петро Тренько, Борис Олійник, Ігор Юхновський, Анатолій Руденко – легенда Байканура, академік, професор Бауманської Академії Москви та голова Полтавського земляцтва у Москві, представники української Академії Наук сказали слова про видатного вченого з козацького роду Полтавщини – Олександра Дмитровича Засядька.

   

До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька
     

Народився О. Д. Засядько 1779 року в селі Лютенька Гадяцького району Полтавської області, в такому куточку нашої Вітчизни, про який геніальна українська поетеса Леся Українка писала: це така Україна, що українішої від неї нема. 

Прапрадід майбутнього конструктора бойових ракет Яків Засядько був реєстровим козаком Хорольської сотні (1649). 1659 року він уже лубенський полковник, що може свідчити про одне - відвагу, військовий талант і талант організатора -риси, що їх бачимо потім і в його нащадка.

Прадід Лук'ян Якович і дід Олександра по батьківській лінії Данило Лук'янович були сотниками Лютенської сотні. Пізніше дід Данило Лук'янович був священиком Успенської церкви в Лютеньці.

Батько Олександра - Дмитро Данилович Засядько був голов­ним гармашем Запорізької Січі і родичем останнього кошового отамана Петра Калнишевського, якого Катерина II ув'язнила на Соловках. Батько майбутнього ракетника, який дослужився до гене­рал-майора, у Лютеньці одержав земельний наділ. 

1789 року він віддає своїх синів Олександра і Данила в Арти­лерійський інженерний шляхетський кадетський корпус у Петербурзі. 

У кадетському копусі Олександр Засядько оволодіває секре­тами балістики, фортифікації, виявляє великий інтерес до ма­тематики, фізики. Разом з тим має здібності і до мов - окрім обов'язкових німецької і французької, самостійно вивчив іспанську й латину. 

1797 року брати Засядьки закінчили кадетський корпус із званнями підпоручиків артилерії і почали службу в 10-ому ба­тальйоні Олександра Суворова на Херсонщині. Олександр сум­лінно несе свою службу, хіба що дивує офіцерське товариство тим, що має якісь «забавки» з вибухонебезпечними сумішами. 

 1801 року Олександр Засядько побував у Соловецькому мо­настирі і побачив Великого засланця, останнього кошового За­порізької Січі, легенду його роду і всього українського народу Петра Калнишевського. Побувати там звелів Олександрові листовно батько.

       XVIII століття для Олександра і Данила завершилося участю у славнозвісних Італійському та Швейцарському походах фельд­маршала Олександра Суворова. Олександр Засядько був серед 800 артилеристів російського експедиційного корпусу, що його Павло'І послав «рятувати царів».

        З послужного списку Засядька 1804-1811 рр.: 

1804 рік - перебуває з російською ескадрою в Середземному морі: спочатку на острові Корфу, потім у Південній Італії в Неаполі.

1806 рік - ескадра повертається в Адріатичне море і 19 вересня бере участь у відбитті атак французів при фортеці Кастельново. О.Д. Засядько одержує орден Св. Георгія 4-го ступеня.

1807 рік - початок війни з Туреччиною. За героїзм при штурмі Ізмаїла нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня з бантом. У цих боях Засядько продемонстрував властиві йому витримку, стійкість, вміння виходити із склад­них обставин. Вогонь його гармат влучає в ціль винятково точно завдяки пристроєві для прицілу, який він сам обладнав.

1810      рік - за участь у взятті Разграду був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість». Тільки двоє людей в російській армії були удостоєні такої нагороди - Багратіон і Засядько, а після Бородінської битви у 1812 році третій фельд­маршал - М.І.Кутузов. Але Засядько отримав її в чині капітана.

До 230- річчя з дня народження О.Д. Засядька
 

Портрет Олександра Дмитровича Засядько.

          1811      рік - біля Дунаю російський корпус під командуванням М.І.Кутузова оточив 70-тисячну армію великого турецького візира. Треба було не дати можливості іншим турецьким гар­нізонам прийти йому на допомогу. Засядько в складі спеціаль­ного загону із своїми артиле ристами переправився через Дунай, атакував гарнізон Туртукая так стрімко, що це зму­сило турків скласти зброю, і вони вже не думали про допомогу великому візиру. А Засядько за ией подвиг був нагородженийорденом Св. Анни2-го ступеня.

В одному з боїв Засядька поранили в ногу, але він не залишив своїх артилеристів, бо звик до них і сам був воїн без страху та докору. Солдати любили свого командира.

Почавши турецьку кампанію у чині капітана, хоробрий офіцер закінчив її підполковником.

Під час Вітчизняної війни 1812 року Олександр Засядько -командир 15-ої артилерійської бригади, яка відзначилася в боях під Городечною та Борисовим.

1813 року стався надзвичайний епізод у бойовій біографії О.Засядька: він добровільно згодився бути заручником у місті Торн, доки йшли переговори про капітуляцію гарнізону, за що пруський король нагородив його орденом «За заслугу» («Тур ле меріт»), 2 липня 1813 року Олександр Дмитрович став пол­ковником. А потім була участь у битві народів під Лейпцігом. Полковник Засядько одержує орден Св. Георгія III ступеня, який в російській армії тоді мали тільки два військових у такому чині.

Згодом він подає у відставку і повертається у рідне село Лютеньку.

Щоб мати кошти на прожиток і дослідницьку роботу, продає невеликий батьківський маєток під Одесою. А в лютенському маєтку будує кузню, піротехнічну лабораторію, запрошує спе­ціалістів. Так 1815 року починається безпосередня праця над створенням ракет.

Будуючи та випробовуючи ракети, Олександр Засядько пра­цює по двадцять годин на добу. Недоброзичливці нарікають, що він заповзявся «спалити губернію».

Свої наміри він сформулював так:

«Вменяя всегда в священную себе обязанность и особенное счастье быть по возможности полезным службе, искал я открыть способ употребления ракет средством зажигательным, и хотя не имел никогда видеть или получить малейшие сведения, коим образом англичане делают и в войне употребляют, думал, однако же, что ракета обыкновенная, с должным удобством приспособленная, есть то самое, что они столь необыкновенным и важним открытием высказать пытаются».

Протягом двох років вдосконалюючи свої ракети, Засядько добився того, що дальність їхнього польоту сягнула 2300 ме­трів. Перевагою Засядькової ракетної зброї були легкі пускові установки («триноги»).

Олександр Дмитрович винаходить і пристрій для наведення - ракет. Підсумки своєї дворічної подвижницької праці у Лютеньці О.Засядько виклав у праці «О деле ракет зажигательных и рекошетных» (1817), яка стала першим посібником з ви­готовлення та бойового застосування ракет для тогочасного вітчизняного війська.

Згодом «фанат» ракетної справи Олександр Засядько продає батьківський спадок - хутір, луки, кузню, яку сам збудував і оснастив, і навесні 1818 року з великим обозом вирушає до Санкт-Петербурга: при підтримці генерала Анрі Жомені йому вдалося добитися у військовому міністерстві дозволу на випро­бування ракет.

Випробування відбулися спочатку на артилерійському полі­гоні під Петербургом. Тоді була зафіксована дальність польоту ракет Засядька 2888 сажнів (понад 6 км). Наступні випробуван­ня було проведено у ставці фельдмаршала М. Барклая-де-Толлі у Могильові. Герой Вітчизняної війни 1812 року, який знав Засядька з тих бойових літ, гідно оцінив винахід і надіслав ца­реві листа, в якому писав про користь бойових ракет для армії та запропонував підвищити О.Засядька в чин генерал-майора.

У квітні 1818 року 39-річний Олександр Дмитрович Засядько стає генерал-майором.

В 1820 р. він очолив новостворене Вище Артилерійське учи­лище, Петербурзький арсенал, піротехнічну лабораторію і Охтинський пороховий завод.

В училищі О.Д. Засядько увів навчальний курс про ракети, створив ракетну базу. Але опікується він не лише тією сферою, яка йому найближче. Він будує нові корпуси училища на набе­режній Неви. Він прагне зацікавити вихованців дослідами, тож на зекономлені на будівництві гроші купує фізичні прилади і книги для бібліотеки. Невдовзі Артилерійське училище, а потім і інші очолювані ним військові і виробничі структури було виз­нано зразковими.

Діяльність Олександра Засядька на посаді керівника Михай­лівського вищого артилерійського училища заслуговує деталь­нішого висвітлення, бо тут знайшли свій повний вияв і його організаторські здібності, і вимогливість, поєднана з демокра­тизмом і особистою скромністю, і колосальна працездатність.

Дослідники цього періоду життя нашого земляка зазна­чають, що робочий день О.Засядька починався о п'ятій годині ранку з обходу підрозділів училища. Це дисциплінувало і юнке­рів, і викладачів. Разом з тим він ставився до підлеглих з пова­гою, ніколи не принижував їхню людську гідність. В училищі були заборонені тілесні покарання. «Своим обхождением он умел привязать к себе всех подчиненных».

О. Засядько розробив таку програму навчання в училищі, яка забезпечувала високу підготовку юнкерів не лише як військо­вих фахівців, але й всебічно освічених людей. Юнкери студіюва­ли історію Стародавньої Греції і Риму, російську історію за Карамзіним, історію християнської церкви, французьку і німе­цьку мови, географію і статистику. Олександр Дмитрович сам розробив «Записки истории артиллерии с древних до новейших времен».

Наприкінці 1822 р. за зразковий стан навчального процесу і стройової підготовки юнкерів імператор Олександр І нагород­жує Олександра Засядька орденом Св. Анни І ступеня і землею у Саратовській губернії (яку, до речі, він пізніше продасть, щоб продовжувати свої досліди).

Але організаційні справи не поглинули його повністю. Допит­ливий розум Засядька і в період його керівництва піротехніч­ною лабораторією і Охтинським пороховим заводом робить відкриття. У цей час він винайшов гарматний каліброметр, ла­фет із гарматою для оборони фортець, переносний пристрій для пересування гармат особливо крупного калібру й інших тягарів, а також пороховий млин, який запобігав раннім вибу­хам при виробництві пороху.

Засядько також досліджує властивості металів, прагнучи по­ліпшити якості відливок, зокрема при багаторазовому відли­ванні нових гармат зі старих.

Кінець 1825-го і 1826 рік О.Засядько лікується у Криму. (Хво­робу спровокувала застуда під час рятування училищного май­на від повені в листопаді 1824 р.). Повернувшись наприкінці 1826 року до Санкт-Петербурга, одержує призначення началь­ником штабу артилерії російської армії при генерал-фельд-цейхмейстері великому князеві Михайлові. 11 квітня 1828 року Олександр Засядько підписує наказ про створення постійної ра­кетної роти (з 1831 року вона іменується 1-ою ракетною ротою).

Він був гідним нащадком свого козацького роду, десятки ра­зів демонструючи і мужність, зневагу до смерті, і хазяйновиті­сть, і допитливість, кмітливість, і лицарську безкорисливість. От чого не вистачило Олександрові Дмитровичу - так це ко­зацького здоров'я і довголіття. Занадто великі навантаження поклала держава на плечі свого талановитого і чесного громадянина.

2 лютого 1834 року Олександр Засядько іде у відставку і переїздить до Харкова.

1838 року серце видатного винахідника зупинилося. Похова­ли його, як заповідав, у Куряжському монастирі під Харковом. Розрахунки О.Засядька, розроблені ним принципи реактивної тяги, балістики, ракет допомогли Кибальчичу, Ціолковському, Кондратюку. І тому можна сказати, що космічна ера для українців почалася 1815 року на лютенських луках.

Його іменем американські вчені назвали великий, 120-кілометровий у діаметрі, кратер на зворотному боці Місяця. Прий­шов час вшанувати видатного земляка у незалежній Україні.

 

Перше екскурсійне бюро запрошує до Полтави, де працює музей космонавтики з експозицією присвяченою О.Д. Засядько. А також до Житомира, де  розташований музей космонавтики, в якому можна дізнатися про видатних українських вчених, підкорювачів космосу.

 



11.12.2011  Адреса зимних праздников

Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро"
.
 

Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.


04.12.2011  Започаткування аптекарської справи у Києві

Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.    

Започаткування аптекарскої справи  у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей  на Притисько-Микільській вулиці.


27.11.2011  Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування

Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."


25.11.2011  Прогулянка фінансовими скрижалями

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.


20.11.2011  Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать

Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.


13.11.2011  Вільний дух слободи

Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.


09.11.2011  Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам

Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально
для «Першого екскурсійного бюро»

Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.


28.09.2011  Аполлон, слоник, «Дружба народів»

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.


21.09.2011  «Чорна перлина» Львова

Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.


10.09.2011  Колиска українського просвітництва

Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.


24.08.2011  З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко

Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.


05.08.2011  «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович

Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.


31.07.2011  Столичний театр оперети

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.


30.07.2011  Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні

Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.


25.07.2011  Золотий вік української фотографії

Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.


Rambler's Top100