 |
| Леонід Стадник |
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище. Він відмовився від офіційних вимірювань свого зросту в 2007 році, пробувши на офіційній «посаді» найвищої людини всього близько двох років. Але однак він залишається, по факту, світовим рекордсменом.
Взуття 60-го розміру
Леонід Стадник живе за 210 км від Києва, в глибинці Житомирської області. Вирощує виноград у тутешніх широтах і бачить у цьому сенс свого життя. Він свідомо вирішив не робити з себе ходячого пам'ятника. Тим більше, що ходити йому завжди було складно — хвороба акромегалія (порушення функцій гіпофізу) створює величезне навантаження на ноги. У Леоніда — 62-й розмір взуття, і в 2007 році він навіть обморозив ноги, не маючи відповідного розміру чобіт. Пізніше зламав гомілку — в результаті накладення гіпсу одна нога стало трохи коротшою за іншу. З тих пір багато чого змінилося на краще, і нині світовий рекордсмен одягнений і взутий, причому взуття йому шили навіть у Бельгії. Проте нещастя тієї зими вартувало Стаднику роботи — він був сільським ветеринаром.
Зараз Леонід також працює на землі, як і працював усе життя — звик. Життя в українській провінції нелегке, і персонально Стаднику доводиться важко. Проте, статус знаменитості все-таки допомагає. Одяг йому в останні роки дарують безкоштовно. Він знаходиться під постійним медичним наглядом, до нього приїжджають лікарі з США. А недавно, в червні 2011-го, йому, нарешті, зробили операцію на головному мозку — видалили ту саму пухлину, яка була причиною надмірного утворення гормону росту. Цілком можливо, більше він рости не буде.
Нехитра біографія гіганта
Леонід Стадник народився в 1971-му. У тому ж селі Подолянці Житомирської області, де живе й нині. У дитинстві він не був особливо високим — у батьків Стадника зріст якраз нічим не примітний: батько — 1,73 см, мати — 1,52. У підлітковому віці, проте, у хлопчика в мозку виявили пухлину. Вирішили, що вона — ракова. Кинулися видаляти. І — невдало. Був пошкоджений гіпофіз, почався неправильний обмін речовин — і Стадник буквально «рвонув» угору. До моменту закінчення ветеринарного інституту він досяг 2 метрів 3 сантиметрів. І це був тільки початок.
Спочатку Стаднику стало незручно їздити на велосипеді, і він пересів на автобус. Потім стало тісно і в автобусі. Виходом стала стара добра кінна тяга — Леоніда витримує тільки міцний селянський віз. Зріст створював не тільки «технічні» проблеми. Пухлина тиснула на ліве око, яке згодом майже перестало бачити. Регулярно набрякали ноги. Зараз, після операції, здоров'я Стадника відновлюється, і він знову встає о шостій ранку, працює на своїй ділянці. Два гектари землі, корови, свині — просте і складне водночас життя українського селянина. Сім'ї у Стадника немає — він свідомо вирішив не обтяжувати якусь жінку своїми проблемами. Так що донині він живе з матір'ю і сестрою. Сестра, як і сам Леонід, теж отримує пенсію по інвалідності.
Скромний рекордсмен
Леонід Стадник все-таки побував у книзі рекордів Гіннеса. Мало того — він і залишається фактичним рекордсменом, згідно з останнім вимірюванням його зросту в Україні — 2 м 53 см. А з тих пір він ще підріс, за власними відчуттями. Титул найвищої людини світу він ділить із китайцем Бао Сишунем. Той на 20 років старший Стадника, працював пастухом, а от саме тепер почав заробляти своїм зростом — дає інтерв'ю і дозволяє себе фотографувати тільки за гроші. Нещодавно одружився. Стадник в цьому плані категоричний — ніяких шоу і непотрібної популярності. Він усе це вже пережив — в ті два роки, з 2005 по 2007-й, коли значився у книзі рекордів Гіннеса.
Гіннесівська процедура вимірювань включає в себе шість вимірювань протягом доби в положенні стоячи і лежачи. Головний редактор Книги рекордів Гіннеса Крейг Глендей пропонував Стаднику пройти обстеження в Україні по всій процедурі, або організувати йому візит до Британії. Але той публічно відмовився. Щорічні переогляди йому здавалися принизливими, кількість приїжджаючих «просто подивитися» на українського гіганта зашкалювала і вносила сумбур у його розмірене життя. Стаднику, в прямому і переносному сенсі, від численних візитерів було нікуди ховатися. І тому він офіційно повідомив книгу Гіннеса, що не бажає більше бути світовою знаменитістю. Але ж зріст залишився при ньому, і посилання на Стадника прописане у статті книги Гіннеса про найвищу людину. Плюс є інтернет, де чітко зазначено: Стадник і є найвищою людиною Землі.
Важить Леонід 200 кг. Він ще й володар найбільшої у світі долоні: від зап'ястя до кінчиків пальців — 30 см. Наділений величезною фізичною силою — однією рукою може підняти триметрову скирту із сіном, витягнути з болота кінну підводу. Він зріднився, зжився з сільським побутом, і не хоче нікуди переїжджати. Хоча світ трохи подивився — був туристом у Франції та Німеччині. Літати же літаком боїться. Тому в США не був ні разу, хоча запрошували.
«Виростивши лозу виноградну...»
Лікарі пророкували гігантові недовге життя, але Стадник уже пережив багатьох своїх «колег» по аномальному зросту. Леонід подумує зайнятися бджільництвом — усі бджолярі, за його словами, довгожителі, так як дихають особливим повітрям із пилком. Але головною його пристрастю залишається виноградарство. Зробити так, щоб на широтах, аналогічних півдню Канади, плодоносила виноградна лоза — ось його мрія. Хто знає, може, в майбутньому про нього будуть згадувати у зв'язку з виноградинами на столах в українців, і лише потім — як про надвисоку людину. Те, що Стадник — завзятий до роботи, це точно. Звичайне життя незвичайного українця тече в житомирській глибинці, і робить нашу землю красивішою і кращою.
Здоров'я тобі і довгих років, Леоніде!
Серпень 2011
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
20.07.2011 Директор — художній керівник Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії Микола БЕРСОН: «ЖОДНОї СІРОЇ, ПРОХІДНОЇ ВИСТАВИ, ЖОДНОЇ НУДНОЇ — ПІД ТАКИМ ГАСЛОМ МИ ПРАЦЮЄМО НАПРУЖЕНО ЦІЛИЙ РІК»
Євген МІРОШНИЧЕНКО, доктор філологічних наук
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Місто на Південному Бузі на початку ХХ століття користувалося хорошою театральною репутацією. Миколаїв охоче відвідували московські, київські трупи на чолі з В. Коміссаржевською, В. Мейєрхольдом, М. Старицьким, І. Карпенком-Карим, М. Кропивницьким, тут одночасно йшли циркові, опереткові, драматичні, оперні спектаклі «Життя за царя», «Запорожець за Дунаєм», з підмостків сцени звучало російське, українське, єврейське слово.
Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
