Місто мужів кіммерійських |
|
Ескіз майбутнього музею Дикий Сад |
Євген МІРОШНИЧЕНКО, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
У 1927 році працівник Миколаївського краєзнавчого музею Ф. Камінський звернув увагу на уламки керамічного посуду, кістки тварин, які вимиваються дощами на місці стародавнього яру на лівому березі Інгулу, який у цьому місці зливається з Південним Бугом. Сьогодні це історичний центр міста Миколаєва — територія археологічної пам'ятки «Дикий сад», укріпленого поселення XIII-X століть до н.е. Через більш ніж півстоліття, миколаївські археологи завершили значний етап досліджень стародавнього городища.
— У нас немає ніяких сумнівів щодо часу існування історичного пам'ятника, — розповідає директор науково-дослідного центру «Лукомор'є», старший викладач кафедри всесвітньої історії та археології Інституту історії і права МДУ ім. В. Сухомлинського. — Цей час вкладається в діапазон 1250-900 рр.. до н.е. Миколаївці завжди називали міський район між Флотським бульваром і Табірним полем — «Дикий сад». На початку XIX століття біля будинку головного командира Чорноморського флоту і військового губернатора Миколаєва був розбитий сад фруктових та декоративних дерев. Звідси відкривається широка панорама річки Південний Буг і впадаючої в неї річки Інгул, а також суднобудівного заводу імені 61 комунара — верфі, з якої власне і починалося місто Святого Миколая.
 |
|
Панорама стародавнього городища Дикий Сад |
 |
|
Дикий Сад. Фрагмент знімку з супутника |
Дотримуючись історичної топоніміки, дослідники зберегли назву городища — «Дикий Сад». Сьогодні навряд чи знайдеться пам’ятка краща, яка могла б зрівнятися з цією знахідкою археології. Запаморочлива безодня відкривається, коли усвідомлюєш: за три тисячі років до нас на високому стрімкому березі Інгулу, де нині вирує центр Миколаєва, існувало велике поселення, древнє місто-порт.
— Які стратегічні і географічні чинники лягли в обґрунтування наукової концепції існування міста такий тривалий період?
— Північне Причорномор'я це найдавніший регіон землі, де тисячі років жили люди, що належали до різних народів. Тут не було неосвоєного людиною простору. У малих межах майбутніх держав та імперій на берегах Бугу та Інгулу перетиналися народи і культури, люди будували житло і храми, вирощували злаки і домашніх тварин, полювали на степових звірів і ловили рибу, ховали померлих.
У геополітичному плані укріплене поселення «Дикий Сад» замикало найпівнічнішу точку Чорноморського шляху і контролювало основні сухопутні шляхи по вододілах: на північ — до Лісостепу; на північний захід — до Центральної та Північної Європи, а також переправу через Південний Буг — шляхи в Балкано-Подунав'я. І з Заходу, і зі Сходу гідрографічна мережа для шляхів на Північ суходолом настільки заплутана і складна, що цей вододіл використовувався з епохи неоліту до середньовіччя. По ньому сармати проникали в Центральну Європу (Угорщину), а готи — в Північне Причорномор'я і Крим. Тут була зручна перевалочна база суходольно-морського шляху.
— Що являє собою стародавнє городище?
— Сьогодні його площа вимірюється трьома гектарами, але в давні часи воно займало значно більшу територію. Конструктивно поселення поділялося на оточену ровом цитадель, ми виявили тут 16 приміщень різного призначення; передмістя з 20-ма приміщеннями та посад за огороджувальним зовнішнім ровом. Він був заповнений шаром попелу і насичений керамікою, знаряддями праці з каменю, кісток тварин і бронзовими виробами. У південній і північній частинах рову збереглися кам'яні фундаменти для дерев'яних мостів. Архітектурні споруди розташовувалися рядами вздовж річки Інгул і практично примикали один до одного, створюючи єдиний архітектурний комплекс. Існували й культові приміщення, що дозволяють робити висновок про те, що жителі городища здійснювали різні релігійні ритуали.
 |
 |
|
Набір сокир кельтів із розкопок городища |
Бронзовий казан із розкопок стародавнього городища |
За останні 18 років вдалося дослідити більшу частину «Дикого Саду». Розкопано більше 40 збережених археологічних об'єктів, 35 приміщень з прилеглими дворовими майданчиками, господарські ями, ритуально-культовий пандус, центральний майдан посаду з кількома десятками ям господарського та ритуального призначення, оборонні рови. Таким чином, архітектурне планування «Дикого Саду» дає можливість визначити його як городище з повним набором соціально-економічної структури. Ця розвинута система штучної фортифікації рубежу II-I тисячоліття до н.е. вперше досліджується в степовому Причорномор'ї і є прикладом протогородского будівництва, яке виникло тут за 500 років до початку давньогрецької цивілізації.
— Розкажіть, будь ласка, про археологічні знахідки.
— Ми виявили цілий комплекс керамічних предметів: горщики, кубки, черпаки, миски, жаровні з орнаментами у вигляді насічок і накреслень. Велика кількість предметів виготовлена з металу — кинджали, ножі, шила, рибальські гачки, шпильки, ковані котли, браслети, бронзові бляшки, набір сокир кельтів. Вироби з каменю (більше 250 предметів) представлені розтиральниками, зернотерками, ковадлами, ливарними формами. Вироби з кістки виготовлялися в майстернях городища, про що свідчать численні елементи кінської вузди (псалії, налобники і т.д.). Повністю виявлено технологічний ряд виготовлення подібних предметів від рогу-заготовки до готового виробу. Дослідники вважають, що майстерня з настільки повним технологічним циклом поки єдина в усьому Євразійському регіоні.
 |
|
Рів і кам'яний міст |
 |
|
Одне з приміщень стародавнього городища. |
На кількох об'єктах археологічної пам'ятки були виявлені сліди руйнування та пожежі. Можливо був військовий штурм городища? Відсутність наконечників стріл в культурному шарі та інші ознаки не дають підстав для подібних припущень. Знайдені артефакти різних матеріальних культур свідчать про зміни в регіоні з початком залізного віку. Згодом укріплене городище як соціально-економічний центр перестав функціонувати і використовуватися як традиційний адміністративно-культовий центр для далеких торгових зв'язків.
Городище «Дикий Сад» — найбільш яскраве явище археологічних пам'яток епохи пізньої бронзи степової смуги Південної України. За своєю історико-культурною характеристикою «Дикий Сад» цілком можна порівняти зі знаменитою малоазійською Троєю.
— Як ви вважаєте, чи можна ототожнити існування древнього поселення Причорномор'я зі згаданим Гомером в «Одіссеї» «містом мужів кіммерійських»?
— Вчені схиляються до цього. Належність степового оточення городища «Дикий Сад» (на пізньому етапі його) до кіммерійської культури дає можливість з великою визначеністю співвідносити часи, історичні, літературні джерела. Гомер писав: «Там країна і місто мужів кіммерійських, оповитих імлою і хмарами...». Жителі древнього поселення підтримували тісні контакти з навколишнім населенням ойкумени. Подальші дослідження археологічної пам'ятки дозволять остаточно визначити місце городища в культурно-хронологічній схемі південного регіону.
— В газетах було повідомлення про те, що вже існує проект перетворення городища «Дикий Сад» на музейний комплекс.
— Так, цей проект підтримали меценати, ряд міських громадських організацій, сам мер міста Миколаєва Володимир Чайка. Розташований в історичній частині міста, музей буде включати експозицію стародавніх архітектурних споруд. До їх складу увійдуть археологічні об'єкти, реконструкції жител, культових приміщень, оглядовий майданчик з унікальною панорамою злиття річок Південний Буг та Інгул. Все це дозволить майбутньому музею стати не тільки просвітницьким центром, а й улюбленим місцем відпочинку городян, центром відвідувань.
м. Миколаїв
Липень 2011
| Tweet |
11.12.2011 
04.12.2011 
27.11.2011 
25.11.2011 
20.11.2011 
13.11.2011 
09.11.2011 
28.09.2011 
21.09.2011 
10.09.2011 
24.08.2011 
05.08.2011 
31.07.2011 
30.07.2011 
25.07.2011 
