Григорій МЕЛЬНИЧУК
А в XIX столітті на вокзал підвозив пароплав
Залізниця через Київ мала з'єднати вже відкриті лінії Москва-Курськ (1868 рік) і Одеса-Балта (1865 рік) і будувалася двома незалежними компаніями.
Цікаво, що Києво-Курську дорогу відкривали не відразу: ще в 1868 році почав роботу вокзал у Броварах, до 1869 рейки дотягли до берега Дніпра, звідки публіку перевозили на пароплавах до річкового порту. І тільки в лютому 1870 року почалися випробування мосту через Дніпро, побудованого за проектом Аманда Струве. Потяг з Лівобережжя мав можливість прибути на вокзал ще в лютому 1870 року, але його... не пустили. Через бюрократичну тяганину між залізничними компаніями - адже вокзал належав Києво-Балтської дорозі - до травня 1870 поїзда зупинялися в районі нинішньої станції «Київ-Московський». А в самому кінці весни пішли поїзди і з півдня, а станція «Київ-I», так тоді називали нинішній «Київ-Пасажирський» - стала пересадковою: тільки з 1903 року припинилася практика, що потяги однієї компанії не можуть заїжджати на лінії іншої.
Дворяни вимагали розширити вокзал
Вперше про розширення Київського залізничного вузла заговорили вже у 1880-х роках - населення міста швидко зростало, зручне транспортне сполучення приваблювало промисловців, будувалися заводи, фабрики. До того ж вокзали ставали місцем збору високоповажної публіки: у них проводили концерти, світські вечора, а вокзальні ресторани були одними з найбільш розкішних і дорогих. І вони вимагали розширити вокзал!
Нову будівлю вокзалу пропонували навіть побудувати на Бессарабській площі, а звідти тунелем пустити поїзди на Поділ, але до 1890-м станцію вирішили нікуди не переносити, однак реконструювати радикально.
У першу чергу від вокзалу прибрали вантажні поїзди: до 1908 року східніше збудували за останнім словом техніки розкішну станцію «Київ-Товарний». А щодо пасажирської станції все велися дебати - чи то добудовувати старий вокзал, чи то зносити. Врешті-решт вирішили стару будівлю повністю розібрати, що і зробили в 1909 році, а пасажирів перевели у тимчасовий дерев'яний вокзал в кінці нинішньої вулиці Старовокзальної. У 1915 році вже почалися роботи по влаштуванню фундаментів, а остання затверджена версія нового вокзалу авторства архітектора Володимира Щуко вражає розкішшю палацового бароко - справжній залізничний Версаль!
Але Перша світова, революція - стало не до вокзалу. А пасажирів приймав все той же барак в кінці нинішньої Старовокзальній вулиці. І лише в 1925 році, вже при радянській владі, повернулись до питання будівництва вокзалу - в 1932 році була збудована усім знайома будівля Центрального терміналу за проектом Олександра Вербицького.
 |
| Початковий затверджений варіант вокзалу, архітектор Щуко, 1914 рік |
 |
| Остаточний варіант вокзалу, архітектор Щуко, 1916 рік |
 |
| Один з представлених проектів на конкурс 1925 нагадує музей Шевченка |
За матеріалам Газеты по-киевски
Вересень 2010.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
Як на Київ поїзда наступали
