Ярослав Гашек

Віктор КИРКЕВИЧ,
заслужений діяч культури України.
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Вже давно склалася думка, що в нашому місті найчастіше народжуються поети і літературні герої. Коли запитуєш, хто народився в Києві, то, зрозуміло, починають згадувати з Булгакова, забуваючи про те, що у нас з'явився найпопулярніший літературний герой ХХ століття. Так, так, саме він − БРАВИЙ ВОЯКА ШВЕЙК!

Коли 30 квітня 1883 року в темній квартирі старого будинку №1325 по Шкільській вулиці у Празі в сім'ї викладача гімназії Йожефа Гашека народився син Ярослав, ніхто не міг передбачити, що він прославить Київ як гумористичну столицю. Ні, не сподівайтеся, не Одеса − столиця гумору. Для того, щоб писати смішно, одеситу слід покинути рідне місто. Те ж довелося зробити і Ярославу Гашеку, а чому він опинився в Києві − то тут мінливості долі.

Історія − це не просто область переказів і фактів, що залишилися в пам'яті людства. Вона суворо і непохитно вторгається в людське життя, ламає долі людей, ставить під загрозу їх існування з приводу і без приводу, тобто скрізь панує Його Величність Випадок.

28 червня 1914 року в місті Сараєво, в Боснії, сербським студентом був убитий спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Фердінанд. Австро-Угорщина і Німеччина оголосили маленької Сербії війну. На захист її виступили Франція, Британія, Росія... Так розпочалася Перша світова.

У Чехії, яка входила до складу «картатої» Австро-Угорської імперії, було оголошено військовий стан, політичне життя у Празі завмерло, в кожному незадоволеному бачили панікера, дезертира, шпигуна...

Найбільший табір військовополонених слов'ян був у Дарниці

Без своїх дотепних фейлетонів, що висміюють владу, журналіст Гашек не мислив свого існування. Але австрійська цензура стежила за ним особливо пильно. Тільки одне рятувало талановитого літератора − пиво. Є думка, що він харчувався тільки цим продуктом і більше ніде не мешкав,.. окрім пивниць, де черпав теми для своїх творів, вишукував персонажі. Там і описував їх. Причому це один із небагатьох прикладів у світовій літературі, коли автор створював опуси відразу, без виправлень та редагування. Причому, на відмінно!

Якщо пиво приносили швидко і у пана Ярослава водилися грошенята, то фейлетон виходив коротким, а в інших випадках, в очікуванні знайомих завсідників, які мали можливість заплатити за бідного журналіста, твір виходив більш довгим, але без шкоди для стилю і змісту. Гашекове сприйняття життя не визнавало ніяких меж, письменник упивався своєю фантазією, малюючи вигадані, але такі життєві ситуації, що... Але пора повернутися до Києва.

Наведу перший відомий випадок, коли Ярослав Гашек повідомив, що він киянин. Не визнаючи умовностей, метушливий і гомінкий письменник обожнював провокувати бюрократію, особливо поліцейську. Навіть тривожна військова обстановка не могла втихомирити його темперамент, взяти його в лабети. А остерігатися було чого, адже на той час російські війська наступали, були вже в Галичині. Сидячи, як завжди, в пивниці, у веселій компанії друзів-товаришів по чарці, Гашек встряв у суперечку: чи правда, що нічний сторож у генделику Валеша по вулиці Кароліни Світлої − донощик. Бравий журналіст, побившись об заклад на дюжину пива, вирішив це негайно з'ясувати. Він поселяється у трактирі й робить запис у книзі постояльців: «Ярослав Гашек, купець, народився в Києві, приїхав із Москви». У ту ж ніч його розбудили, заарештували і конвоювали до поліцейського відділку. У розмові з оскаженілим слідчим письменник обґрунтував цей запис тим, що буцімто хотів перевірити пильність празької поліції. За такий жарт йому дали п'ять діб у тюремній камері.

В будинку на Володимирській, 36 три роки жив творець бравого вояки Швейка Ярослав Гашек. Тоді тут був готель «Прага»

Незабаром справи Австрії пішли так погано, що вона згадала і про Гашека, який, незважаючи на дуріння на призовному пункті і спроби бути схожим на психа, був визнаний придатним до стройової служби і відправлений на фронт. Анархісту і антимілітаристу довелося несолодко, і Гашек, що не визнавав армії, наказів, дисципліни, тверезості, мріяв про полон. Але ніхто його в нього не брав. Довелося самому переходити лінію фронту і здаватися. Що з ним і сталося 24 вересня 1915 року.

Мало хто зараз знає, що найбільший табір військовополонених слов'ян був у Дарниці, яка давно вже у міській межі Києва. Тоді це була Чернігівська губернія, дачне поселення, що мало залізничну станцію. На дореволюційних листівках писали: «Дарниця. Поблизу Києва дачі». Навесні 1916 року в цей табір потрапив і наш герой. Коли з променями весняного сонця в таборі з'явилися пристойно одягнені солдати в незрозумілій формі, як з'ясувалося, чехи, це викликало неприкритий ентузіазм військовополонених. Це були представники Чеської дружини, яка проводила серед полонених набір до лав російської армії. Ярослав відразу ж записався туди, і його призначили писарем в 1-й полк імені Яна Гуса.

Жилося йому там непогано, − спав він на заскленій веранді канцелярії батальйону й агітував своїх товаришів воювати проти Австро-Угорщини. Так поступово змінювалася думка про нього − пустотливого анархіста й нігіліста. Людина богеми стала політичним діячем. 10 липня 1916 року на сторінках газети «Чехослован», яка регулярно виходила в Києві, ми зустрічаємо ім'я Гашека. Наївно і довірливо пропагує Гашек гасла, поширені в Київському чеському земляцтві. Подолавши в собі анархічний скепсис і критичний журналістський інстинкт, він переходить на чужу йому патетику й риторику.

Редактор «Чехослована» А. В. Швиговський, побачивши здібності Гашека, включає його до складу редакції провідним журналістом, а його фейлетони підняли значення і тираж київської газети. Редакція розташовувалася за адресою вул. Володимирська, №36, в готелі «Прага», який був власністю російського чеха В. Вондрака. Невибагливий вільноопреділяючийся Ярослав ночував на дивані у приймальні редакції, підкладаючи підшивку газет під голову і вкриваючись шинеллю. Весь день минав серед земляків: у таборі, в казармі, в пивній. Скрізь, де бував Гашек, лунав сміх і було неймовірно гамірно. Пив він багато, в основному пиво (який же чех без цього національного напою?), часто втрачав тверезість. Перед горілкою надавав перевагу вину, нехай навіть і найгіршому. Причому, як і у Празі, писав у перервах між ковтками пінного напою − і завжди начисто.

Улюбленим кафе журналіста було «Біля чеської корони» (вул. Б. Хмельницького, 19), що навпроти театру. І якщо в постійних місцях до нього звикли, то в інших, які претендували на певний шик, виникали ексцеси. Так, в елітному кафе «Самадені» 20 січня 1917 року Гашек разом зі швагром добряче погуляли. Ярослав, швидко захмелівши, почав галасувати. Швагрові Славі Майєру, офіцеру російської армії, якийсь присутній генерал наказав «військового» Гашека привести до тями і вивести геть. Гашек закомизився і був тут же заарештований.

На наступному арешті зупинимося докладніше. Інцидент стався на вулиці Ярославів Вал, 1, у кафе «Біля Золотих воріт». Цей заклад знаходився неподалік редакції, там Гашека добре знали, тому вже звикли до його витівок. 24 лютого 1917 року Гашек зайшов до кафе разом із колишнім сербським офіцером Талавані. Не питаючи дозволу у прапорщика, що сидів за столом, солдат Гашек гепнувся на стілець. Офіцер цілком мирно запитав, чому пан вільноопреділяючийся сів, не отримавши на те дозволу. Гашек таким проявом субординації вважав себе ображеним. І тут, як і у випадку з генералом, відмовився вийти. При цьому нахабно заявив: «А чи знає пан прапорщик, хто такий Ян Жижка з Троцнова?» І, при спробі офіцера оголити шаблю, Гашек розбив йому голову пляшкою.

Прапорщика відвезли в госпіталь, а письменника − до гарнізонної в'язниці в Борисполі. Там, без пива і співрозмовників, з'явилася можливість написати великий твір. Редакція не могла обійтися без Ярослава, тому інтенсивно клопотала про його звільнення. Гашек вийшов через 11 днів із пачкою дрібно списаного паперу під пахвою. Так була написана повість «Бравий солдат Швейк у полоні». І через кілька днів вона виходить друком окремою книжкою у друкарні «Чехослована», розташованої там же − в районі Ярославового Валу. Збереглося лише кілька примірників цього видання. Один знаходиться в Харкові та був перевиданий 20 років тому. Повість значно тонша і слабша роману, не дописаного через ранню смерть письменника 3 січня 1923 року.

Після видання повісті письменник стає редактором «Чехослована», але свій спосіб життя не змінює: пивниці, мітинги, диван редакції... Радість народу від повалення монархії він показує у статті «Темна сила», де викриває могутність Распутіна при дворі. Виступає на мітингу робітників, присутніх на Бібіківському бульварі 8 квітня; в Торговому училищі 17 березня намагається намітити перспективи розвитку Чеського легіону. Його позицію поділяли далеко не всі. Незабаром до редакції газети увірвалася група солдатів на чолі з капітаном Р. Гайдою (про цього авантюриста варто розповісти окремо). Справа дійшла до бійки, і журналіст змушений був на якийсь час розпрощатися з виданням.

Улюблені кафе Ярослава Гашека: "Біля чеської корони" (зліва) і "Біля Золотих воріт" (зправа)

Ярослав Гашек − знову рядовий 1-го полку імені Яна Гуса, бере участь у битві під Зборовом, де слабо озброєні чеські легіонери розбивають перевершуючи їх за чисельністю німецько-австрійські війська. Ярослав нагороджений Георгіївським хрестом, його обирають до полкового, а потім і до бригадного комітету. 15 листопада 1917 року журналіст повертається в «Чехослован», переглядає свій анархістський нігілізм і схиляється до програми більшовиків. Як патріот, він бачить державну самостійність свого народу пов'язану з долею російської революції. Він вступає в полеміку з авторитетним чеським лідером Томашем Масариком. Незабаром Гашек розуміє, що опинився в меншості, він кидає журналістську роботу і наприкінці лютого 1918 року залишає Київ.

Про його подальшу долю, члена РКП(б), працівника політвідділу Реввійськради, помічника коменданта Бугульми і навіть двоєженця написано чимало, навіть знято художній фільм. Але для нас − киян − це все не має особливого значення. Для нас важливо, що популярний літературний герой − бравий вояка Швейк − родом із нашого міста!

Жовтень 2008.