.jpg) |
Перший тролейбус міг з'явитися в Києві ще 1914-го році,
на двадцять років раніше, ніж у Москві |
|
Олександр БОЧКАРЬОВ, журналіст
Восени 1935-го, через рік після того, як Київ знову став столицею України, кияни з подивом спостерігали за дивною машиною, що рухалася на електромоторі, на кшталт трамваю, але не рейками. У місті відкрили перший тролейбусний маршрут.
На зміну трамваю
Історики кажуть, що перший тролейбус міг з'явитися в Києві ще 1914-го році, на двадцять років раніше, ніж у Москві. Одна англійська фірма пропонувала міському голові побудувати систему «безрейкової електричної дороги». Вона була в п'ять разів дешевше від трамваю, оскільки не вимагала укладання рейок. Але розпочалася війна, і запуск тролейбусів відклали. Роботи почали лише у 30-х роках. Треба сказати, що на той час на Заході вже масово вводили в експлуатацію цей вид міського транспорту, і, щоб не відставати від «моди», керівництво Києва постановило − прибрати трамвай з вулиць і замінити його тролейбусом.
Щоправда, зробили це поспіхом, керуючись принципом «спочатку ламай, а потім думай». Трамвайні рейки, що з'єднують Європейську площу, Хрещатик і залізничний вокзал, розібрали, але тролейбус своєчасно не запустили, і кияни майже рік, лаючись на всі заставки, змушені були долати цю відстань пішки.
.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
Сьогодні в Києві діє 43 тролейбусних маршрути,
загальна довжина яких становить 774 км.
Перевозять пасажирів 403 машини, вони базуються у 4-х депо |
|
У лютому-березні 1935 року розгорнули підготовчі роботи, і відкриття першого тролейбусного маршруту призначили на листопад, в акурат до річниці Жовтневої революції. Перший маршрут провели від площі III Інтернаціоналу (зараз − Європейська площа) до площі Дзержинського (метро «Либідська»). Там же побудували й перше депо.
«5 листопада о 17 годині відбулося урочисте відкриття першого в Україні тролейбуса, − пише один з авторів книги «Київський тролейбус» Стефан Машкевич. − На трасу випустили чотири машини. Вони долали маршрут за десять хвилин з п'ятьма проміжними зупинками: ріг Червоноармійської та П'ятакова (зараз − Саксаганського), Червоний cтадіон, ріг Червоноармійської та Зарудного (зараз − Федорова), Володимирський базар, Червоноармійська, 119. Вже першого вечора пасажирами стали 1629 чоловік, на другий день − 5096».
«Майже щоразу із тролейбуса виходять цілі сім'ї, котрі проїхали кілька безперервних рейсів», − писала газета «Більшовик» через кілька днів.
.jpg) |
| Напис на квитку 30-х років нагадував: покажи контролеру! |
|
Далі їдеш −
більше платиш
За словами істориків, перші київські тролейбуси були далекі від досконалості. Вони виявилися неповороткими, погано слухалися керма. Взимку в машині гуляли протяги й було відсутнє опалення. Зате в них практично не було «зайців» − тролейбуси були маломісткими, кількість пасажирів чітко регламентувалася: 45 місць (35 сидячих і 10 стоячих). Це полегшувало завдання кондуктору, йому було нескладно вирахувати безбілетника. Чого не скажеш про його колегу у трамваї − там у вагон набивалося більше сотні пасажирів. До речі, штрафи ніхто не платив. Якщо кондуктор виявляв «зайця», він звертався до міліціонера − служителі закону тоді стояли мало не на кожній зупинці.
Вартість проїзду у тролейбусі була значно вищою, ніж у трамваї.
— У 30-і роки ціна залежала від кількості зупинок, − розповідає начальник прес-служби громадської організації «Кияни за громадський транспорт» Ярослав Щербаков. − Короткі відстані у декілька зупинок на тролейбусі коштували дешевше, ніж на трамваї. Але далекі поїздки вартували у кілька разів дорожче. Наприклад, проїзд від Європейської площі до площі Дзержинського на трамваї коштував десь 60 копійок, а на тролейбусі − 1 карбованець 30 копійок!
На деяких підприємствах своїм робітникам видавали проїзні, які у 30-і роки більше скидалися на посвідчення особи − із вклеєною фотокарткою і декількома мокрими печатками. Пасажири, які не мали проїзних, воліли добиратися на роботу пішки − навіщо гроші на проїзд витрачати?
До війни в Києві встигли побудувати три тролейбусні лінії: площа III Інтернаціоналу − площа Дзержинського, залізничний вокзал − площа Дзержинського і вокзал − площа III Інтернаціоналу. Запуск останніх двох затягнувся рівно на два роки. Робота над запуском нових маршрутів перервалася разом із приходом до Києва фашистів у 1941 році. Рух тролейбусів відновили 6 листопада 1944, рівно через рік після звільнення Києва.
За матеріалами «Комсомольская правда» в Україні
Листопад 2010.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
Київському тролейбусу – 75
