Медіа-центр 
О соли, рыбе и бабе-яге, или Один день по родному краю
|
Остатки старого храма
|
Ирина Ясюкевич, журналист.
Специально для «Первого экскурсионного бюро»
Восхищаться чужим и не замечать удивительные вещи буквально под ногами, похоже, наша национальная черта. Много ли туристических маршрутов внутри Херсонской области, какие чудеса можно показать гостю, что предлагают летом отдыхающим кроме пляжей в традиционных курортных населенных пунктах?
Итак, один из маршрутов - в село Геройское Голопристанского района Херсонской области, где, кстати, в конце августа традиционно проводится Фестиваль Соли и Рыбы.
Современные чумаки
Наше путешествие начинается с площади Ганнибала в Херсоне. Автобус заполнили в основном представительницы прекрасной половины. Все «свои» – жители области. Возраст – от 7 и за 70 лет. Выехали в 8 утра и уже через два часа благополучно прибыли в Геройское.
По дороге экскурсовод Ксения рассказывала о тех населенных пунктах, мимо которых проезжал автобус. Отмечу: туристы также охотно делились своими знаниями. Обсуждались темы самые разные: от конструкции маяка в селе Рыбальче, судьбы скифских племен и казацкой вольницы до легенд (например, мы узнали, что прототипом Бабы-Яги могли быть амазонки-пенсионерки). За разговорами и интересными рассказами время прошло незаметно. Дети были в восторге от вынужденной небольшой остановки, когда автобус на дороге окружили красавцы-бараны – теперь это животное не часто можно увидеть на украинских луках и холмах.
Соль – это жизнь
Черноморский биосферный заповедник, солевой и рыбный промыслы, Днепро-Бугский лиман – это все село Геройское (старое название – Прогнои, поскольку, как объяснили местные жители, здесь много соленых прогнивших озер). В прошлом веке прославилось оно тем, что дало стране четырех Героев Советского Союза и двух Героев Соцтруда. Учитывая это, село в 1960-х переименовали в Геройское.
 |
 |
 |
| Красная вода |
«Свежая» соль в руках |
Набираем соль… |
История села тесно связана с запорожскими казаками, которые оберегали его от турков, а из соленых озер добывали соль. Для охраны соляных промыслов они основали Прогноинскую паланку Войска Запорожского. Село было богатое, пока Екатерина II не остановила вольницу, утверждают местные краеведы. Сейчас о тех временах в Геройском напоминает памятник казакам и ежегодный фестиваль Соли и Рыбы.
В селе проживает около 400 человек, но в летнее время населения становится больше – приезжают на отдых родственники и знакомые. Поэтому в домах геройцев много кроватей. А работы для молодежи мало – все тот же солевой промысел, рыбный, обработка камыша, который отправляют в Германию. Любимое средство передвижение – мотоциклы.
Главная достопримечательность села – храм Казанской иконы Божьей Матери, от которого остались руины. Церковь была построена в 1898 году местным жителем, купцом второй гильдии Григорием Капустой. Кстати, Григорий Капуста сначала был человеком небогатым. Но зимой как-то по обыкновению косил камыш себе на зиму и нашел клад – возможно, спрятанный в свое время казаками. Благодаря этим деньгам он развил солевой промысел и построил храм.
Такого храма больше нет нигде, утверждают местные краеведы. Строился он около 45 лет по проекту архитектора К. И. Квинта. Кладка так долго сохранилась, поскольку была использована особенная технология – строили на куриных яйцах, которые свозили сюда со всех ближайших сел. Храм был расписан, что, из-за плавунов, не характерно для Херсонской области.
В 1905 году им же была построена церковно-приходская школа, где ныне проводятся богослужения. Местные жители вспоминают старинную Казанскую Икону Божьей Матери, медные звоны церкви, украшенные орнаментом из виноградной лозы. После Второй мировой войны церковь закрыли. Ее использовали как клуб, столярную мастерскую, спортивный зал, склад бумаги солепромыслов. В 1986 году здание сгорело, позже разобрали церковную ограду. Купол, колокольня и перекрытия были утрачены.
Озеро Лепен и красная вода
Следующий этап нашей экскурсии – марш-бросок по солевым озерам и пескам. Отмечу сразу: прежде чем надумаете пройти этот путь «по полной программе» - оцените реально свои силы. Наш гид, хорошо подготовленный физически мужчина, неоднократно совершал такие походы. Желая показать все красоты, он провел нас маршрутом достаточно длинным (с учетом жары и раскаленного песка) – около 5 километров, по нашим подсчетам. Отметим: можно программу сократить и сделать ее более доступной для детей и женщин. В любом случае, подумайте об обуви (колючки!), наберите побольше воды. Опытные путешественники взяли с собой замороженную в бутылке воду. К концу похода у них был наиболее бодрый вид и холодная вода.
Сначала мы прошли к озерам, о количестве которых даже гид затруднился ответить. Понравилось таинственное название одного из них – Лепен.
Наш путь лежал к искусственному озеру, из которого добывают соль. Вода здесь отстаивается, она почему-то красного цвета. Желающие зашли в нее, но ненадолго (высокая концентрация соли). Мочить интимные места и лицо нельзя. Если у вас на теле ранки – пощиплет. Неплохо после этого пожертвовать водой, которую вы несете для питья, и ополоснуться.
Потом делаем переход через другое озеро – на нем добывают мотыль. Вода не доходит до пояса, дно мулистое, иногда на несколько сантиметров проваливаешься по пояс – не больше. На другом берегу отдыхаем, желающие купаются – тоже недолго.
А потом мы попытались пешим ходом по лесу (в них осенью, кстати, много грибов) и пескам добраться до целебных грязей, дабы набрать их и потом ополоснуться. Скажу честно: дойти - дошли, но было уже не до грязей. Посему очень уставшие сели в автобус с одной мыслью – пить. И принесли ощутимую прибыль местному магазину, закупая воду в особо крупных масштабах.
Кстати, по дороге то тут, то там попадаются большие и маленькие горы соли, которую желающие могли набрать. Говорят, ею полезно полоскать горло.
О празднике
После купания в лимане мы отправились на фестиваль Соли и Рыбы. Праздник проходил рядом с памятником казакам. К сожалению, все самое интересное начинается поздно вечером, когда мы уже уезжаем. Застаем приготовления: местные мужчины готовят для общего стола казацкие «стравы» – юшку из рыбы и кулеш. Геройские повара обиделись, когда я их юшку неосторожно назвала ухой. Дескать, у кого-то может там и уха, а у нас, казаков, юшка. Обиделись, но к столу пригласили: приходите, мол, через часик, угостим.
Пока готовили еду, для гостей выставили на продажу вяленую и копченую рыбу, соль местного производства для приготовления пищи.
Потом приехало начальство из районного центра, сказали доброе слово геройцам и гостям, начался концерт – силам местных и приезжих самодеятельных артистов. Свежий воздух, предчувствия праздника, отсутствие сутолоки и аромат от казанов. Но, увы, на сей раз уехали мы, не успев попробовать казацкой еды.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
