Дубно — місто обласного підпорядкування, районний центр Рівненської області. Знаходиться за 40 кілометрів від обласного центру міста Рівного і на відстані 360 км від столиці України — міста Києва. Розташоване на березі річки Іква, на перехрестях автомагістралей Тернопіль−Брест і Київ−Чоп, при залізниці Здолбунів−Львів. Місто Дубно належить до лісостепової зони південно-східної частини Рівненської області, клімат якої помірно-теплий і вологий. Територія міста становить 2704,0 гектарів, з яких 874 га забудовано. Населення міста становить 42 тисячі осіб.

Свято-Покровський собор у Дубні

Одна з легенд розповідає: Йшов 1577 рік. У Дубенській фортеці, князь Острозький, видавав заміж племінницю Беатку. У замковому палаці гамірно. Багато гостей. У капличці — останні приготування до вінчання… Та весільній церемонії завадили татари, що міцним кільцем оточили замок. Запрошені в розпачі. Потроху почали розходитися. Беатка вийшла на мур замку і в низині заплави річки Іква справді побачила татарський табір. Запалила гніт і стрельнула з гармати. Ядро випадково влучило в ханське шатро. Присутні гості очікували різкого пожвавлення ворога, та татари для себе побачили у цьому прикрий знак небес і відступили. Беатка на це додала: «Тепер можна і під вінець». Пройшли століття, а одну з веж Дубенського замку, котра і донині височіє понад Іквою, так і називають «Беаткою», або Дівич-вежею…

Пригадуєте у Тараса Шевченка: «Води чимало утекло із Ікви — в синє море…» А скільки тих історій, легенд народилося тут і з плином часу змінилося, а то й узагалі зникло зі скрижаль людської пам’яті. А в тім — історія старовинного Дубна вельми промовиста і напрочуд багата.

Дубно — одне із найдавніших та найцікавіших міст Волині. Ще з автомагістралі, під’їжджаючи до Дубна, понад рікою, потопаючи в зеленому оточенні верболозу, видніються високі мури середньовічної твердині.

Уламок гармати із зображенням герба князя Острозького. З експозиції Дубенського краєзнавчого музею	Дубно. Літографія Н.Орди. ХІХ століття	Ікона «Богоматір з дитям» (копія), подарована князем Костянтином Острозьким Спаському монастиреві у Дубні

Про походження самого міста свідчать легенди, одна з яких розповідає, що тут в глибоку давнину, серед дубового лісу, розташовувалося село Дубенка, від якого Дубно нібито й отримало назву. Інша оповідь свідчить про те, що ім’я собі місто перебрало від древнього дерев’яного замку, який був зведений у місті із дуба. Тепер ніхто не дасть точної відповіді. Відомо лише, що люди жили тут спрадавна. Про це доводять і розкопи, зроблені у 1995 році доктором історичних наук Ігорем Свєшніковим на території Дубенського замку.

А перша письмова згадка про поселення під назвою Дубен є в Іпатіївському літописі за 1100 рік, де розповідається, що на княжому з’їзді в Увітичах було вирішено передати Дубно разом із Острогом, Чарторийськом та Буськом князеві Давиду Ігоревичу.

Вид на Дубенський замок через річку Іква

Свято-Іллінський собор, 1907 рік

Монастир кармеліток у Дубні

Костел фарний (головний) імені святого Яна Непомука, пам`ятка архітектури 1612 р.

Дубенський форт, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.

Луцька брама

Місто Дубно згадується також 1149 року у зв’язку з перебуванням на Волині князя Юрія Довгорукого. У 1240 році Дубно зруйнували та спалили монголо-татари, після чого воно стало невеликим поселенням. Після смерті Данила Галицького, Луцьким уділом, до складу якого входило і Дубно, володів Мстислав Данилович. А на основі грамоти Ягайла від 4 листопада 1386 року Дубно перейшло до князя Федора Острозького.

З червня 1498 року власник поселення князь Костянтин Острозький одержав од Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста, а у 1507 році король польський Сигізмунд І дарує Дубну магдебурзьке право і дозволяє влаштовувати щотижневі базари та щорічний ярмарок.

На початку XVII століття Дубно після Люблінської унії було включене до складу Волинського воєводства.

Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького хвиля народних повстань докотилася до Дубна. Влітку 1648 року в Дубні перебували загони Максима Кривоноса. Бурхливі події кінця XVI — першої половини XVIІ століття на теренах Дубна і його околиць описані Миколою Гоголем у повісті «Тарас Бульба».

У 1772 році, коли Львів відійшов до Австрії, в Дубно зі Львова було перенесено великий контрактовий ярмарок. Князі Любомирські, яким належало тоді Дубно, під час ярмарків влаштовували у своєму палаці для приїжджих магнатів пишні бали, театральні вистави, концерти. На якихось шість тисяч місцевих мешканців припадало 30 тисяч приїжджого люду з багатьох країн Європи.

У 1780 році в місті Дубні жив польський театральний діяч Войцех Богуславський, який здійснив тут постановку кількох п’єс.

Указом Катерини ІІ у 1795 році Дубно було визначено повітовим містом Подільської губернії, а згодом — Волинської губернії. На початку ХІХ століття Дубно перетворюється на прикордонний пункт поблизу російсько-австрійського кордону.

Під час Першої світової війни місто опинилося в зоні боїв між російською та австро-угорською арміями, тому зазнало значних руйнувань.

Після розвалу Російської імперії у лютому 1917 року Дубенщина — у складі УНР. Після підписання Ризького договору 18 березня 1921 року Дубенщина входить до складу Польщі. Під час німецької окупації у 1941-1944 роках на терені Дубна активно розгортається повстанський рух проти німецьких поневолювачів, а згодом і сталінського режиму.

В усі історичні часи місто Дубно перебувало на перехрестях географічних та історико-культурних, завжди було центром духовного життя краю, виблискувало банями храмів, славилося своїми монастирями. Не випадково в різні роки доля привела на Дубенщину Іова Почаївського, Івана Вишенського, Касіяна Саковича, Григорія Сковороду, Мелетія Смотрицького, Дем’яна Наливайка, Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка, Миколу Лисенка, Тадеуша Чацького, Миколу Костомарова, Юзефа Крашевського, Оноре де Бальзака, Ярослава Гашека… Цей список славетних імен можна продовжувати і продовжувати…

Дубно багате і на архітектурні пам’ятки. Безперечно, найдревнішою та найпомітнішою спорудою міста є замок князів Острозьких. Мури замку були зведені ще у далекому 1492 році, а будівництво фортеці пов’язане з іменами західноєвропейських архітекторів, зокрема відомого зодчого Доменіка Мерліні. Упродовж багатьох століть Дубенський замок зазнавав змін та реконструкцій. І не менше навколо древньої твердині народжувалося історій, легенд… Скажімо, тут у 1660 році гетьман Юрій Хмельницький взяв у облогу війська Станіслава Потоцького. А під час Північної війни в 1705 році у Дубенському замку гостював гетьман України Іван Мазепа. У 1707 році біля Дубна російські війська Петра І розгромили загін шведського короля Карла ХІІ. А у 1806 році в Дубні мешкав видатний російський полководець Михайло Кутузов, який був призначений комендантом Дубенської фортеці.

Саме на основі Дубенського замку у червні 1993 року постановою Кабінету Міністрів України створено Державний історико-культурний заповідник м. Дубно, який об’єднує кілька десятків пам’яток минувшини, з-поміж яких — Луцька брама (XVI століття), синагога (XVI — XVIІ століття), власне Дубенський замок (XV — XVІІІ століття), Спасо-Преображенська церква (XVIІІ століття), костел бернардинів (XVIІ століття), монастир кармеліток (XVIІІ століття), Свято-Георгіївська церква (XVIІІ століття) та ін.

У Дубні завжди вирувало цікаве життя, багате не лише історичними фактами. Саме місто теж творило самобутнє мистецтво, таке притаманне географічно маленьким, але духовно великим містечкам України. Можливо саме подібні осередки українства народжують і живлять могутню державницьку артерію нашої ментальності. Власне, з подібних сентенцій виходили ініціатори рокового фестивалю «Тарас Бульба», котрий понад десять років поспіль збирає довкруж себе десятки тисяч української молоді. Бо древнє Дубно і героїчний Тарас Бульба — поняття нероздільні.

— І це не просто фестиваль, рокова тусовка. Це насамперед мистецька акція, спрямована на відстоювання нашої національної ідентичності, на поширення всього українського, і що найголовніше — на пошук молодих творчих сил, котрі потроху вибираються з ям та підвалів, знаходять однодумців, опираються на дуже плече своїх старших товаришів, — говорить один із перших організаторів фестивалю і незмінний член журі поет, композитор та виконавець Сергій Шишкін.

Фестиваль «Тарас Бульба»

Різні часи за десятиліття свого мистецького життя бачив «Тарас Бульба». Були піднесення і розчарування, невизначеність і падіння. Але в одному його засновники виявилися несхитними — у прагненні живої української музики, у бажанні підносити українську національну ідею поміж молодими і вивершувати її потужний дух до світового рівня. Тепер, з огляду на минулі роки, нинішні тарасо-бульбівці, не без гордості говорять: на нашому сценічному майданчику, у тих же стінах Дубенського замку чи на велелюдному майдані Дубна брала старт Руслана... Тут звучала музика виконавців із Австрії, Канади, Росії, Словаччини, Німеччини, Бельгії, Польщі, Франції, Молдови, Білорусі…

Відтак — музичний фестиваль на багатющому історичному тлі теж відновлює добрі європейські традиції. Та й саме старовинне місто від такого мистецького пожвавлення тільки виграє.

…Щороку тисячі туристів, шанувальників минувшини відвідують старовинне місто над Іквою. Прагнуть оглянути древні мури Дубенського замку, воліють зазирнути до тамтешніх мистецьких галерей та музейних залів, бажають подивитися на інші, не менш значущі пам’ятки історії, архітектури та культури. Усі вони хочуть доторкнутися до невичерпного джерела нашої історії, цілющого, як саме життя.

Січень 2011 року.