.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
Надслучанська
Швейцарія |
Багряний вечір над Случем |
Рештки колишньої величі |
Анатолій МІЗЕРНИЙ, журналіст.
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
Бо, й справді, є на Рівненщині дивовижний куточок, оповитий безліччю таємниць та легенд. Тільки уявіть: серед розлогих полів, що потопають у безмежності лісового моря, серед такого звичного для нас поліського пейзажу, несподівано виринає справжній скелястий обшир. Там, поміж високих крутих берегів, тече гордовитий Случ і сходить сонце над древніми руїнами Губківського замку.
.jpg) |
| Руїни Губківського замку |
Про що повідали легенди…
Ця місцина, що причаїлася у долині річки Случ, межи містечком Соснове та селом Губків, що в Березнівському районі Рівненської області, має свою давню і поетичну назву — Соколині гори. З її походженням пов’язано чимало легенд. Одна з них розповідає...
Колись давно у лісових хащах, далеко від села, жила бідна дівчина зі своїм дідусем. Збирали вони різні трави і виготовляли з них лікувальні напої. Люди сторонилися лісових мешканців і між собою називали чаклунами. Якось у тому лісі заблукав юнак. Довго він шукав стежину, яка б вивела його додому, та все марно. Минула година, друга, і раптом мандрівник опинився на галявині, де побачив ту саму дідову онуку. Всього на якусь мить він замилувався її красою, а коли опам’ятався, то довго не міг збагнути: перед ним розступилася лісова темрява і вдалині забіліли хатки. Збентежений цією подією, юнак поспішив звичною дорогою. Та тільки-но він зробив крок, як із гущавини на нього напав ведмідь. Довго хлопчина боровся із звіром, але усе-таки переміг його. Живим лишився, та й того.
.jpg) |
| «Барвисті скелі» |
Минув день, другий, а рани не гояться. І які тільки ліки не пробували, нічого не допомагало. Ось просить юнак, щоб привели до нього ту загадкову дівчину, яку він бачив у лісі. Адже кажуть люди, що вона має дивні чари, які зможуть його порятувати. Так усе і відбулося. Досить швидко подряпини на юначому тілі загоїлися. А він, дивак, не радіє, бо прийшов час прощатися зі своєю рятівницею. І як розлучитися, якщо молоді уже встигли звикнути один до другого? Проте дівчина відразу зрозуміла, звідки той сум ув очах юнака і пообіцяла обов’язково повернутися.
Та, на лихо, красуню побачив князь, який жив тоді у височезному кам’яному замку. Сподобалася вона йому і вирішив вельможа забрати дівчину до себе. Наказав слугам своїм щодня приносити їй дарунки із золота та каміння дорогоцінного. Але як князь не старався, усе марно. Не приймає полісянка його дарів. Одного дня довідався він, що про іншого мріє та юнка, і наказав стражам своїм схопити закоханих та ув’язнити. Коли ж і неволя не зламала їх, зажадав страти, але непростої. Він звелів прикувати молодих до скелі великими ланцюгами, щоб смерть їхня була від мук повільною. Наступного дня, коли приречених підвели до урвища і вони взялися за руки і раптом... стрибнули разом у прірву. Але не розбилися об камені, а перетворилися на соколів і полетіли….
За іншими ж переказами дівчина-красуня була донькою могутнього князя, який довідався про її кохання до простолюдина. Розгніваний батько заточив її у вежі, допоки княжна не скориться його волі. А коли зрозумів, що він не в змозі дівчину примусити, то прокляв своє дитя. Сила прокльону назавжди перетворила дівчину на птаху-сокола. Вона випурхнула на волю і тільки її жалібний крик почасти нагадував людям про нещасливих закоханих.
.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
| Скоро осінь |
Соколині гори |
Річка Случ |
… і що відкриває нам наука
Чимало таємниць зберігає цей край, про усе і не розповіси. Науковці стверджують, що цим гранітним берегам, які вкриті трав’яною зеленню та пишними деревами, більше двох мільярдів років. У ХІ-ХІІІ столітті на одному з них, де пізніше стоятиме князівський замок, було древнє городище. Поволі це поселення переросло у містечко Губків, перша згадка про яке датується 1596 роком. На той час господарем містечка був луцький староста — Олександр Семашко. Сам Губківський замок побудовано значно раніше, ще у XV столітті. Його кам’яні руїни гордо здіймаються увись, немов торкаються самого неба. Вони і дотепер бентежать уяву мандрівника. Адже замку довелося багато пережити на своєму віку. Бачив він і набіги татар, і руйнування шведів, і бомбардування фашистської армії, і байдужість нашого сьогодення. Містечко Губків протрималося до XVII століття. А у 1704 році, у ньому побували російські війська Петра I, які знищили поселення. 3 тих пір воно більше ніколи не відновлювалося. Сьогодні на цьому місці розкинулось невеличке село, яке так і називається — Губків.
.jpg) |
| Цвіте азалія |
Славиться ця земля ще однією диковинкою. Наприкінці травня, в гущавині лісів, розцвітає азалія понтійська, або рододендрон (у народі — дряпоштан) — квітка, яка своїми властивостями з давніх часів привертала увагу ботаніків та натуралістів. Ця рослина дивним чином прижилася на нашій землі. За однією з версій — насіння азалії принесли на копитах своїх коней татаро-монгольські кочівники, за іншою — сильні вітри. Цікаво, що росте ця квітка лише у тих місцях, де кристалічні породи виходять на поверхню, або знаходяться під землею на глибині одного метра. Вона досить живуча, стійка до морозів і навіть після пожеж її зарослі швидко відновлюються. Крім того, завдяки своєму неповторному аромату, косметологи часто використовують ефірну олію з пелюсток азалії у виробництві парфумів. Проте прикрашати власну оселю цією квіткою не варто, адже сила її запаху може стати для людини небезпечною.
Заказник «Соколині гори» — улюблене місце туристів-мандрівників. Обвислі над водою скелі облюбували прихильники екстремальних видів спорту, зокрема альпіністи. А що вже казати про буйноцвіття різноманітних рослин та родовища грибів у тутешніх лісах, миттєвості риболовлі понад швидкоплинним Случем… Для тих, хто не дуже полюбляє намети зі спальниками, місцеві ентузіасти вже активно пропагують переваги сільського, чи то пак зеленого туризму.
.jpg) |
.jpg) |
.jpg) |
| З висоти замкового муру |
Літо на Случі |
Скелясті береги |
…Ось така вона «соколина» земля. Багата і різноманітна її природа, щедра на дари та дива. Бажаючи порівняти це місце з найвідомішими мальовничими куточками світу, саме зважаючи на його ландшафтні особливості, люди дали цій місцині свою назву — Надслучанська Швейцарія. Можливо, для того, щоб створити нову легенду, яку і далі передаватимуть з уст в уста. І шукатимуть у піднебессі пару соколів, що стрімко ширяють понад земними просторами. А може над чиєюсь долею.
Фото автора.
Червень 2010 року.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
Соколина легенда Полісся
