Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.ua Тел. +38 (044) 22-7777-8Ліцензія туроператора АВ№349460Карта сайту

Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ. Кінець ХІХ ст.
Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ. Кінець ХІХ ст.
 
+38 (044) 22-7777-8
+38 (096) 94-00-000
+38 (099) 55-00-000
Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ. Кінець ХІХ ст.
П'ятниця, 25 травня 2012
ОЗНАЙОМЧИЙ ТУР В ЧОРНОБИЛЬ, ПРИПЯТЬ - груповий, індивідуальний на дати, зручні для Вас - від офіційного організатора поїздок 096-94-00000      NEW! Екскурсія в НАЦІОНАЛЬНУ ОПЕРУ УКРАЇНИ: таємниці залаштунків! Спеціальна ціна - 120 грн з особи!      

Медіа-центр > Віч-на-віч з патріархом

Віч-на-віч з патріархом Віч-на-віч з патріархом Віч-на-віч з патріархом
Стовбур, як вежа Людина на його тлі
зовсім непомітна
Кора, як рілля, ізорана…

Віч-на-віч з патріархом

Силует лісового велетня

Анатолій МІЗЕРНИЙ, журналіст.
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

Вас замучила міська суєта? І, як не прикро, недоречно закінчився Шенген і тепер вам найближчої європейської країни не бачити, як власних вух без дзеркала? Не сумуйте! Візьміть до рук першу-ліпшу книгу з цікавинками — і я певен: перед вами відкриється дивовижне розмаїття мандрівок. А щоб переконатися у цьому, не потрібно затрат значних фінансів і тим паче — тривалого часу.
Ось у книзі «Україна в цікавих фактах», із серії Книги рекордів, читаємо: «Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області».

Розгортаємо мапу, звіряємо годинники — і гайда в дорогу. Нема власного авто, — не біда. У наше ХХI-е століття рейсові маршрутівки за ваші кровні гривні довезуть вас, куди завгодно. Та й що там якихось півтори сотні кілометрів від Рівного до районного центру Рокитне, а там ще десяток-другий до села Глинного? По дорозі за вікнами будете споглядати мальовничі поліські краєвиди з безліччю озер та боліт. І ліси, не схожі один на одного. А ще — приземкуваті сільські хатки з обов’язковими лавками понад дорогою, де у теплу і вільну від хатньої роботи пору зазвичай можна бачити суцільні сільські посиденьки «від малого до старого». У вибілених сорочках, барвистих хустках і модних тепер джинсах та турецьких кофтинах. І кожного нового подорожнього тамтешні мешканці бачать, як мисливець мисливця, за кілометр...

Але години їзди спливають досить швидко. І от ви вже майже на кордоні України з Республікою Бєларусь, на Юзефінській дачі. Обабіч дороги — велетенський дуб, овіяний легендами... Пригадуєте, в пісні «Ой не шуми, дубе, зелений байраче...». Або: «За туманом нічого не видно, тільки видно дуба зеленого...»? Дуб для справжнього українця, це все-одно, що волинка або кілт для шотландця. Адже саме дуб є символом довголіття, могутності. Дуб має у собі і незримі енергетичні властивості, бо саме під час грози електричні розряди найчастіше притягує до себе дуб. У давнину матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб нащадок був сильним, міцним. Також краяни спали на дубових ліжках, які, за переказами, додавали їм під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має неабиякі лікувальні властивості. Медики доводять, що у дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання. Але про здоров’я ані слова...

До речі, якщо вам заманеться обійняти товстелезний стовбур цього велета, який сягає більше восьми метрів, прихопіть із собою добру компанію, приблизно осіб десять-дванадцять. Меншим складом, навіть дуже широко розпростерши руки, вам свій задум просто не здійснити.

Сама ж територія ботанічної пам’ятки природи — Юзефінської дачі, де росте цей велетень, дуже мальовнича. Залишки старої садиби поєднуються з величезним масивом столітніх дубів. Трапляються, звичайно, тут веймутові сосни, батьківщина яких — Північна Америка, височенні столітні ялини, ліщина... Але дуби, як казав мій добрий товариш, це велико! Зі століттями мінялися власники Юзефінської дачі, оновлювалися землі, вирубувалися ліси, але дубам, як не дивно, судилася вічність.

Віч-на-віч з патріархом Віч-на-віч з патріархом Віч-на-віч з патріархом
Вас зустріне бузько при дорозі В урочищі Юзефін
цікавих дерев чимало
Типовий поліський пейзаж

...Ще тоді, коли в цих забутих Богом та людьми краях збирали з древлян данину дружинники київського князя Ігоря, дуб уже тоді досяг свого зрілого зросту й могутньої сили. Цілком імовірно, що він міг «бачити» князя Ігоря та його дружинників, «чути» їхні розмови і передзвін мечів. Адже за народними віруваннями, «усяка травинка на світі жива…» Юзефінський дуб був свідком загарбницьких походів монголо-татарських орд, які гасали українськими шляхами у пошуку нової поживи. З ХV-го століття місцина урочища Юзефін належала роду українсько-литовських князів Радзивілів, саме тому навколишні ліси мали ще одну назву — Радзивілівської пущі. Упродовж другої половини XIX століття поліські ліси нещадно вирубували німецькі та польські колоністи. Та урочище й дотепер збереглося, як чарівний острів серед розлогих загоринських боліт.

До речі, в Рокитнівському районі знаходиться 32 природно-заповідних об’єкти, загальна площа яких становить 25 відсотків від заповідного фонду Рівненської області. Найбільш відомі серед них — державний заказник «Сира Погоня» з унікальним верховим болотом, уже згадувана державна пам’ятка природи Юзефінська дача та дендропарк Рокитнівського держлісгоспу. А поблизу сіл Глинне та Рокитне виявлено залишки давньоруських курганних могильників.

Віч-на-віч з патріархом
Придорожні хрести у селі Глинному
Віч-на-віч з патріархом
Хрест і дерево

Що ж стосується лісових довгожителів, то загалом в Україні взято на облік понад три тисячі унікальних дерев віком понад сто років. Близько п’ятдесяти з них пов’язані з історичними подіями, людськими долями та легендами. Сьогодні усі вони оголошені державними пам’ятками. Скажімо, поблизу села Верхня Хортиця росте 800-літній дуб, під яким, за переказами, стояли загони князів Олега і Святослава, відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко... У Нагуєвичах, на Дрогобиччині, є старечий дуб, під яким полюбляв творити Іван Франко...

А за своє майже півторатисячолітнє життя Юзефінський дуб справді бачив чимало. І той, хто побачить дерево на власні очі, цілком погодиться з цією традиційною оцінкою його віку. Дуб настільки старий, що давно став схожим уже не на дерево, а на якусь прадавню руїну, овіяну вітрами, збатожену дошками, биту-перебиту блискавицями далеких і довгих віків. Саме після однієї такої блискавки, яка вдарила у дуб-велетень 28 червня 1997 року і зрізала найтовщу гілку, розкроївши кору дереву аж до землі, вчені–дендрологи визначили вік шанованого дерева.

Під час журналістського відрядження ще одну історію про Ігоревого дуба захоплено розповів місцевий керівник лісового господарства.

— Якісь горе-туристи, анітрішки не думаючи про дерево, не кажучи про унікальну пам’ятку природи, просто побіля велетенського стовбура розклали багаття. Від пожежі врятували, та дуб-гігант після того почав сохнути.

Дякувати Богу, місцеві лісничі загоїли вогневі рани і патріарх лісів знову пустив зеленаві пагінці. Угору не пнеться, бо сили уже не ті. Лише зворушене серце тихо так і тужно стугонить. Може за літами-століттями, може за молодістю, зазираючи у завтра. У його верховіттях гніздяться птахи, на його товстелезному стовбурі мешкають численні дрібні створіння.

Віч-на-віч з патріархом
Храм монастиря
Іверської ікони Божої Матері

Віднедавна, якраз навпроти дуба-велетня, по інший бік автодороги, «оселилася» християнська обитель — монастир Іверської ікони Божої Матері. Чернече розмірене життя теж додало певної ідилії тим забутим Богом і людьми поліським місцинам. Хіба що невгамовні чотирилапі охоронці монастиря своїм гавкотом нагадують, що ви тут не самі… 

Ви приїдьте і доторкніться до його пошерхлої, теплої кори, зраненої часом, і, можливо, Дуб вам розповість ще одну прадавню, досі невідому легенду, коли поліськими нетрями, непрохідними хащами походом ішов князь Ігор з дружиною своєю, коли навколо вирувало багато інших історичних баталій. Все решта — залежить від вашої багатої уяви, відчуття єднання з природою і добрий, бадьорий настрій подорожуючого.

Упевнений, що таку мандрівку ви запам’ятаєте надовго. І в скорому часі вам закортить її повторити ще раз і ще... Достатньо лишень прокинутися вранці, зустріти яскраве сонце і гайнути в дорогу.

Фото автора.

Червень 2010 року.



11.12.2011  Адреса зимних праздников

Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро"
.
 

Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.


04.12.2011  Започаткування аптекарської справи у Києві

Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.    

Започаткування аптекарскої справи  у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей  на Притисько-Микільській вулиці.


27.11.2011  Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування

Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."


25.11.2011  Прогулянка фінансовими скрижалями

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.


20.11.2011  Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать

Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.


13.11.2011  Вільний дух слободи

Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.


09.11.2011  Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам

Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально
для «Першого екскурсійного бюро»

Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.


28.09.2011  Аполлон, слоник, «Дружба народів»

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.


21.09.2011  «Чорна перлина» Львова

Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.


10.09.2011  Колиска українського просвітництва

Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.


24.08.2011  З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко

Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.


05.08.2011  «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович

Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.


31.07.2011  Столичний театр оперети

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.


30.07.2011  Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні

Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.


25.07.2011  Золотий вік української фотографії

Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»

Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.


Rambler's Top100