Віч-на-віч з патріархом |
 |
 |
| Стовбур, як вежа | Людина на його тлі зовсім непомітна |
Кора, як рілля, ізорана… |
Силует лісового велетня
Анатолій МІЗЕРНИЙ, журналіст.
.jpg)
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
Вас замучила міська суєта? І, як не прикро, недоречно закінчився Шенген і тепер вам найближчої європейської країни не бачити, як власних вух без дзеркала? Не сумуйте! Візьміть до рук першу-ліпшу книгу з цікавинками — і я певен: перед вами відкриється дивовижне розмаїття мандрівок. А щоб переконатися у цьому, не потрібно затрат значних фінансів і тим паче — тривалого часу.
Ось у книзі «Україна в цікавих фактах», із серії Книги рекордів, читаємо: «Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області».
Розгортаємо мапу, звіряємо годинники — і гайда в дорогу. Нема власного авто, — не біда. У наше ХХI-е століття рейсові маршрутівки за ваші кровні гривні довезуть вас, куди завгодно. Та й що там якихось півтори сотні кілометрів від Рівного до районного центру Рокитне, а там ще десяток-другий до села Глинного? По дорозі за вікнами будете споглядати мальовничі поліські краєвиди з безліччю озер та боліт. І ліси, не схожі один на одного. А ще — приземкуваті сільські хатки з обов’язковими лавками понад дорогою, де у теплу і вільну від хатньої роботи пору зазвичай можна бачити суцільні сільські посиденьки «від малого до старого». У вибілених сорочках, барвистих хустках і модних тепер джинсах та турецьких кофтинах. І кожного нового подорожнього тамтешні мешканці бачать, як мисливець мисливця, за кілометр...
Але години їзди спливають досить швидко. І от ви вже майже на кордоні України з Республікою Бєларусь, на Юзефінській дачі. Обабіч дороги — велетенський дуб, овіяний легендами... Пригадуєте, в пісні «Ой не шуми, дубе, зелений байраче...». Або: «За туманом нічого не видно, тільки видно дуба зеленого...»? Дуб для справжнього українця, це все-одно, що волинка або кілт для шотландця. Адже саме дуб є символом довголіття, могутності. Дуб має у собі і незримі енергетичні властивості, бо саме під час грози електричні розряди найчастіше притягує до себе дуб. У давнину матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб нащадок був сильним, міцним. Також краяни спали на дубових ліжках, які, за переказами, додавали їм під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має неабиякі лікувальні властивості. Медики доводять, що у дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання. Але про здоров’я ані слова...
До речі, якщо вам заманеться обійняти товстелезний стовбур цього велета, який сягає більше восьми метрів, прихопіть із собою добру компанію, приблизно осіб десять-дванадцять. Меншим складом, навіть дуже широко розпростерши руки, вам свій задум просто не здійснити.
Сама ж територія ботанічної пам’ятки природи — Юзефінської дачі, де росте цей велетень, дуже мальовнича. Залишки старої садиби поєднуються з величезним масивом столітніх дубів. Трапляються, звичайно, тут веймутові сосни, батьківщина яких — Північна Америка, височенні столітні ялини, ліщина... Але дуби, як казав мій добрий товариш, це велико! Зі століттями мінялися власники Юзефінської дачі, оновлювалися землі, вирубувалися ліси, але дубам, як не дивно, судилася вічність.
 |
 |
 |
| Вас зустріне бузько при дорозі | В урочищі Юзефін цікавих дерев чимало |
Типовий поліський пейзаж |
...Ще тоді, коли в цих забутих Богом та людьми краях збирали з древлян данину дружинники київського князя Ігоря, дуб уже тоді досяг свого зрілого зросту й могутньої сили. Цілком імовірно, що він міг «бачити» князя Ігоря та його дружинників, «чути» їхні розмови і передзвін мечів. Адже за народними віруваннями, «усяка травинка на світі жива…» Юзефінський дуб був свідком загарбницьких походів монголо-татарських орд, які гасали українськими шляхами у пошуку нової поживи. З ХV-го століття місцина урочища Юзефін належала роду українсько-литовських князів Радзивілів, саме тому навколишні ліси мали ще одну назву — Радзивілівської пущі. Упродовж другої половини XIX століття поліські ліси нещадно вирубували німецькі та польські колоністи. Та урочище й дотепер збереглося, як чарівний острів серед розлогих загоринських боліт.
До речі, в Рокитнівському районі знаходиться 32 природно-заповідних об’єкти, загальна площа яких становить 25 відсотків від заповідного фонду Рівненської області. Найбільш відомі серед них — державний заказник «Сира Погоня» з унікальним верховим болотом, уже згадувана державна пам’ятка природи Юзефінська дача та дендропарк Рокитнівського держлісгоспу. А поблизу сіл Глинне та Рокитне виявлено залишки давньоруських курганних могильників.
 |
| Придорожні хрести у селі Глинному |
.jpg) |
| Хрест і дерево |
Що ж стосується лісових довгожителів, то загалом в Україні взято на облік понад три тисячі унікальних дерев віком понад сто років. Близько п’ятдесяти з них пов’язані з історичними подіями, людськими долями та легендами. Сьогодні усі вони оголошені державними пам’ятками. Скажімо, поблизу села Верхня Хортиця росте 800-літній дуб, під яким, за переказами, стояли загони князів Олега і Святослава, відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко... У Нагуєвичах, на Дрогобиччині, є старечий дуб, під яким полюбляв творити Іван Франко...
А за своє майже півторатисячолітнє життя Юзефінський дуб справді бачив чимало. І той, хто побачить дерево на власні очі, цілком погодиться з цією традиційною оцінкою його віку. Дуб настільки старий, що давно став схожим уже не на дерево, а на якусь прадавню руїну, овіяну вітрами, збатожену дошками, биту-перебиту блискавицями далеких і довгих віків. Саме після однієї такої блискавки, яка вдарила у дуб-велетень 28 червня 1997 року і зрізала найтовщу гілку, розкроївши кору дереву аж до землі, вчені–дендрологи визначили вік шанованого дерева.
Під час журналістського відрядження ще одну історію про Ігоревого дуба захоплено розповів місцевий керівник лісового господарства.
— Якісь горе-туристи, анітрішки не думаючи про дерево, не кажучи про унікальну пам’ятку природи, просто побіля велетенського стовбура розклали багаття. Від пожежі врятували, та дуб-гігант після того почав сохнути.
Дякувати Богу, місцеві лісничі загоїли вогневі рани і патріарх лісів знову пустив зеленаві пагінці. Угору не пнеться, бо сили уже не ті. Лише зворушене серце тихо так і тужно стугонить. Може за літами-століттями, може за молодістю, зазираючи у завтра. У його верховіттях гніздяться птахи, на його товстелезному стовбурі мешкають численні дрібні створіння.
 |
| Храм монастиря Іверської ікони Божої Матері |
Віднедавна, якраз навпроти дуба-велетня, по інший бік автодороги, «оселилася» християнська обитель — монастир Іверської ікони Божої Матері. Чернече розмірене життя теж додало певної ідилії тим забутим Богом і людьми поліським місцинам. Хіба що невгамовні чотирилапі охоронці монастиря своїм гавкотом нагадують, що ви тут не самі…
Ви приїдьте і доторкніться до його пошерхлої, теплої кори, зраненої часом, і, можливо, Дуб вам розповість ще одну прадавню, досі невідому легенду, коли поліськими нетрями, непрохідними хащами походом ішов князь Ігор з дружиною своєю, коли навколо вирувало багато інших історичних баталій. Все решта — залежить від вашої багатої уяви, відчуття єднання з природою і добрий, бадьорий настрій подорожуючого.
Упевнений, що таку мандрівку ви запам’ятаєте надовго. І в скорому часі вам закортить її повторити ще раз і ще... Достатньо лишень прокинутися вранці, зустріти яскраве сонце і гайнути в дорогу.
Фото автора.
Червень 2010 року.
| Tweet |
11.12.2011 
04.12.2011 
27.11.2011 
25.11.2011 
20.11.2011 
13.11.2011 
09.11.2011 
28.09.2011 
21.09.2011 
10.09.2011 
24.08.2011 
05.08.2011 
31.07.2011 
30.07.2011 
25.07.2011 
