Данило КУЛИНЯК, журналіст.

Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

Ще 24 квітня 2002 року Кабінет міністрів України затвердив Державну програму розвитку туризму на 2000-2010 роки. Вона прямо стосується й оздоровчо-лікувального туризму. Її основне гасло — «Відпочивайте в Україні!», а не на Канарах чи Багамах, не в Болгарії чи на Кіпрі, не в Греції чи в Туреччині. Це є виявом справжнього патріотизму на ділі, а не на словах.

Богом дані багатства

Та й усім закордонним українцям варто було б відпочивати й лікуватися на землі своєї батьківщини, щоб їхні гроші підтримували й розвивали саме українську економіку. Витрачаючи заощадження тут, ви не лише поліпшуєте своє здоров’я, а й зміцнюєте українську державу. До ваших послуг не тільки широковідомі курорти Трускавця, Криму чи Одещини. Не зайве звернути увагу й на ті благословенні місця, які поки що знаходяться в затінку більш розрекламованих. Одним із таких перспективних курортів є Східниця біля Борислава на Львівщині.

Цей курорт за двадцять кілометрів від Трускавця рік у рік стає дедалі популярнішим. Іще донедавна звичайне гірське село (на висоті 650 метрів над рівнем моря), воно швидко набуває ознак чарівного курортного містечка в бойківських Карпатах — завдяки своїм унікальним мінеральним водам, які відкрив і дослідив Омелян Стоцький ще півстоліття тому. На доведення унікальності цілющих вод Східниці Стоцький витратив понад 20 років свого подвижницького життя — лише в липні 1973-го надійшов позитивний висновок на всі досліджені джерела (а їх 38) мінеральних вод східницького родовища, а незабаром Міністерство геології СРСР видало Омеляну Стоцькому офіційний диплом першовідкривача східницьких джерел. Та шлях до курортного статусу був нелегким — адже поряд курортополіс Трускавець, керівництво якого ревниво спостерігало за тим, як спинається на ноги його молодший конкурент. І не просто спостерігає — діє, а деколи й протидіє. Адже серед знавців східницькі мінеральні води вважаються якіснішими, ніж трускавецькі, і запаси їх начебто потужніші, й місця мальовничиші — Карпати! — і річка є…

У Східниці єдине в Україні (та й не лише в Україні) джерело, мінеральна вода якого підвищує в крові вміст гемоглобіну, лікує захворювання крові. Є тут і джерело № 3, вода якого дуже допомагає при лікуванні цукрового діабету. Це переважно води типу «Нафтусі», але з підвищеним вмістом мікроелементів. Є тут і джерела з водою типу «Боржомі», солоною, залізистою. Тож Східницький комплекс мінеральних вод і цілющих грязей типу «Мацеста» дає можливість лікувати тут майже всі хвороби, а передусім — урологічні, гінекологічні, нервові, органів травлення, крові… А поряд, у Бориславі, унікальна озокеритова шахта, в якій теж можна лікувати хворих. Ось як вважає доцент Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Галина Денисенко:

«Богом дані природні багатства України (передусім Карпат) можуть рятувати здоров’я від чорнобильського лиха.

Особливостями курорту Східниця є поєднаний вплив середньогір’я Карпат із дією унікальних мінеральних вод. В умовах зниженого атмосферного тиску підвищується стійкість організму до радіаційного опромінення, відбувається стимуляція функції кісткового мозку, утворення еритроцитів, активізація системи імунного захисту, підвищується адаптаційна здатність організму, стійкість до дії вільних радикалів та інших шкідливих чинників.

Унікальне значення в постчорнобильський період мають східницькі джерела № 13 та 15, які містять двовалентне залізо в комплексі з органічними кислотами й амінами. Під їхнім впливом забезпечується лікування залізодефіцитних анемій, у тому числі радіогенного походження, підвищується секреторна функція шлункових залоз, відновлюється постпроменева мікрофлора, секреція та функція тонкого кишечника. Цим водам властивий також позитивний вплив на регуляторні процеси при радіаційному ураженні печінки.

Наведені факти підтверджують роль Східниці як унікального клімато-бальнеологічного курорту, потенціал якого для України неоціненний».

Тож важко не погодитися з головою Східницької селищної Ради Романом Копчаком, який вважає, що «Східниця», безперечно, має все для того, щоб стати справжнім курортом. Та за 50 років, із часу відкриття лікувальних джерел, тут збудовано всього кілька санаторіїв, одна лікувально-оздоровча база, які можуть прийняти близько 1000 осіб одночасно. Хоча початок був багатообіцяючим — іще 1976 року селище віднесено до курортної зони і зроблено висновок, що тут є можливість збудувати оздоровницю не менше як на 60 тисяч місць.

Було створено дирекцію з розвитку курорту, розроблено перспективні плани забудови Східниці, але далі креслень справа, на жаль, не пішла. Останній план, який передбачає розвиток курорту до 2015 року, датований 1993-м. Санаторні комплекси «Карпати», «Горби», «Смерековий», «Буків» розраховані на 7,5 тисячі лікувальних місць.

1998 року, згідно з розпорядженням Президента України «Про розвиток курорту Східниця», селище було визнано всеукраїнською оздоровницею. Прийнято відповідну постанову Кабінету міністрів України, розроблено програму, затверджену Міністерством охорони здоров’я України, яка передбачає розвиток Східниці як національної дитячої оздоровниці у два етапи. Здавалося, тепер справа зрушила з місця.

Проте поруч успішно розвивається Трускавець, а Східниця залишається віч-на-віч зі своїми проблемами. Натовпи біля джерел помітно густішають. До Східниці йдуть і їдуть, кількість бажаючих поліпшити своє здоров’я за останні тридцять років перевищила 350-тисячний рубіж. Крім того, щороку сюди приїжджають, як-то кажуть, «дикунами» тисячі людей. У Східниці вже є вибір рівня комфорту — від стандартних номерів, до розкішних апартаментів, типу «люкс», із відповідним сервісом.

Східниця будується...

Якою ж Східниця є сьогодні? Це гарне розлоге селище на 700 дворів. Тут проживає три тисячі мешканців. Окрасою Східниці є церква апостолів Петра й Павла, збудована року 1902-го. А нещодавно своїх прочан тут прийняла і церква Святого Миколая. Маємо кілька сучасних приватних оздоровниць, пансіонатів на рівні світових стандартів обслуговування.

Східниця будується. Для тих, хто вирішив приїхати до неї без путівки, проблеми з житлом не буде. З господарями можна вирішити й питання, пов’язані з харчуванням. Є в Східниці їдальня, кафе, ресторан, магазин. Є ринок, де вранці можна купити сир, овочі, фрукти, гриби. Дев’яносто п’ять відсотків доріг у селищі заасфальтовані.

Не завмирає культурне життя. Є бібліотека, стадіон, приїздять сюди і мистецькі колективи. До послуг також аптека з широким асортиментом медикаментів та фітотерапевтичних засобів, лікарня.

У відділенні зв’язку можна відправити листи, телеграми, замовити міжміські переговори… Стала до ладу нова АТС, яка дозволяє налагодити телефонний зв’язок із цілим світом.

А що ж завтра? «Планів у нас багато, — каже Роман Копчак. — Оцінюючи ситуацію, ми, по змозі, своїми силами розвиваємо курорт Східниця. Бо це унікальна перлина Карпат, де серед інших мінеральних вод «Нафтуся» визнана найкращою, найефективнішою. І є вона, власне, у нас, у Східниці».

Тож можна зрозуміти біль доньки Омеляна Стоцького, заслуженого журналіста України Ганни Стоцької, яка у своїй книзі «Цілющі води Східниці» пише: «45 років минуло з дня відкриття унікального Східницького родовища мінеральної води «Нафтуся», яке не має аналогів на землі. 34 роки з часу офіційного державного визнання східницьких цілющих джерел. Але й досі залишається не втіленою в життя найвища мрія мого батька, першовідкривача джерел східницьких мінеральних вод Омеляна Стоцького — зробити доступним тисячам цей неоціненний дар природи».

Щодоби сотні тонн такої унікальної цілющої води стікає в землю. Якщо порахувати, що людина за день випиває літр води, то стає зрозумілим: одночасно у Східниці могли б лікуватися та відпочивати тисячі!

Прикро, бо тільки ми можемо так безтурботно, не по-господарськи ставитися до такого багатства, яке подарувала нам Природа.

Східниця віддячить

Справу О. Стоцького, який сам-один відкрив для людей 38 джерел, могли б продовжити геологи із солідною розвідувальною технікою (у Східниці ще не вивчено 25 джерел). Могли б зробити успішний бізнес і підприємці — побудувати тут, прямо на місці, де витікають із землі цілющі джерела, завод із розливу мінеральної води. Скільком людям це принесло б користь! Купуємо ж ми «Поляну Квасову», не їдучи до Закарпаття.

Боюся, що скупить Східницю якийсь багатий американець чи німець -  і не прогадає. А ми покірно підемо до нього в найми. Так звикли. Де ви, нові українці, ті, що хочуть розбудовувати Україну? Держава роками байдужа до Східниці, а ви можете підняти на належний рівень іще один український курорт. Запаси мінеральних вод тут невичерпні.

Уваги, підтримки, любові потребує нині унікальна перлина Карпат — Східниця, без перебільшення «Український Клондайк».

Розповідають, що колись тяжко хворому Генеральному секретарю ЦК КПРС Юрію Андропову мінеральну воду зі Східниці доправляли до Москви реактивним військовим літаком (на військове летовище біля Стрия воду транспортували вертольотом). Та й Президенти України, як кажуть обізнані люди, відпочиваючи в «Кришталевому палаці», що в Трускавці, теж споживали саме східницьку мінеральну воду. А що вже інші трускавецькі санаторії та оздоровниці мінеральну воду возять зі Східниці для своїх потреб — сам бачив. Чимало джерел мінеральних вод і в прилеглих до Східниці селах — Старому й Новому Кропивниках, що над рікою Стрий. Тож, об’єднавши ці села зі Східницею і вклавши в них певні кошти, можна створити курорт загальноєвропейського рівня: за значенням не меншим аніж Трускавець або Моршин. А для початку треба хоча б втілити в життя розпорядження Президента України та відповідну постанову Кабінету міністрів. Потерпілому від чорнобильської катастрофи українському народові цей курорт украй потрібний. Треба допомогти важкому сходженню Східниці до належного рівня.

Кілька сотень літ тому недалеко від легендарної фортеці Тустань на місці нинішньої Східниці було село Золота Баня — нині так називається центральна вулиця селища. Більшість жителів загинули в нерівній боротьбі з татаро-монгольською навалою, село було знищене, а ті його мешканці, що залишилися живими, розбрелися горами. Та згодом вони почали сходитися в улоговині біля перевалу, де й заснували, точніше, відновили село під назвою Східниця. Події, які описав Іван Франко в повісті «Захар Беркут», найімовірніше відбувалися тут, у Кропивнику. Дорого заплатили бойки за свою свободу, але чужинців углиб гір не пустили. А в дев’ятнадцятому столітті тут відкрили великі поклади нафти, й з того почався розвиток селища. Тяжкий то був поступ, крутий, як серпантинна дорога з Борислава через перевал, та бойківська впертість здолала і його. Нинішня Східниця впевнено дивиться в майбутнє. Їй треба лиш допомогти — і вона віддячить сторицею.

смт Східниця

Львівської області.

Травень 2010 року