Давнього Корця барви золотаві
Анатолій МІЗЕРНИЙ, журналіст.
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
Чаклунка осінь щедро дарує всім свої золоті дукати. Лише дмухне легенький вітерець — і вже не наздоженеш долонь кленових, аби потиснути їх. Тільки непорушно в ранково-сизій імлі віч-на-віч із тобою залишається шпилястий ландшафт древнього міста. Корцю якихось 860 років, для міста — це не мало, і не багато. Але приблизно і водночас точнісінько стільки літ тому рука Літописця вивела: «Ізяслав... перейшовши ріку Горину, став тут на річці Хотрії, а звідти пішов він до города Корчеська і корчани також, вийшовши з радістю, поклонилися йому».























































































