Мамаєва слобода, Церкові ворота	Козак Мамай	Мамаєва слобода в травні

Адреса: Київ, вул. Михайла Донця, 2
Телефон: +38 (044) 361-98-48
Час роботи: щодня, 10.00-24.00

Колись ці землі в обширній долині річки Либідь належали Михайлівському Золотоверхому монастирю. За радянських часів тут з'явився парк з плодовим садом. У 1990-му році, перед самою зорею нашої незалежності, було підписано рішення про створення культурно-етнографічного центру «Мамаєва Слобода». Минуло майже двадцять років, і центр був відкритий у липні 2009-го. Тепер на його території 98 будівель, що відтворюють українське село козацької доби.

Мамаєву Слободу називають «Пирогово в мініатюрі», порівнюючи з відомим і найстарішим в країні етнографічним музеєм під відкритим небом на півдні столиці. Але Мамаєва Слобода, при зовнішній й формальній схожості, несе інший посил: це не зібрання музейних експонатів, це - сучасний парк в стилі історичної народної традиції, на кшталт багатьох аналогічних установ в державах Європи. Всі споруди тут зібрані за автентичними старовинними кресленнями, малюнками і обмірюваннями. В центрі слободи стоїть триголова дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка відтворює однойменний храм Запорізької Січі часів Богдана Хмельницького. Постаралися художники і різьбярі й з внутрішнім інтер'єром - напевно, це одна з найбільш розкішно прикрашених в дусі козацького бароко церков з числа побудованих в наші часи. При цьому церква зсередини затишна і компактна. Від дерев'яних стін віє майже домашнім теплом - в холодні морозні дні, в осінню сльоту й в дощову погоду тут завжди затишно. Прекрасне різьблення іконостасу храму, яке гідне порівняння з кращими зразками майстрів минулих століть.

Чому слобода названа «Мамаєвою»? В українському народному фольклорі, в першу чергу, у живопису, один з головних персонажів - т. зв. «Козак Мамай». Зазвичай його зображують сидячим «по-турецьки», з люлькою в роті й музичним інструментом - кобзою - в руках. Образ козака Мамая став уособленням кращих народних рис, зведеним зображенням захисника батьківщини, предметом дівочих мрій і символом козацького духу; він прикрашав «червоний куточок» народного житла поряд з іконами, а часто вивішувався й в церквах, особливо якщо у вигляді козака Мамая зображували будівельника або жертводавця храму.

У Мамаєвій Слободі детально відтворений антураж і побут козацького поселення, показані особливості життя різних прошарків населення XVII-XVIII століть. Садиба сотника (командира козацької сотні та керуючого цивільним округом, де мешкали приписані до сотні козаки) являє нам зразок кам'яної будови тієї епохи. Житла гончара й коваля, будинок священика, млин на невеликому острівці, шинок, що належить єврею-орендарю й навіть хата ворожки-повитухи - всі ці будівлі з повсякденного життя, фольклору та побуту наших предків стають в Мамаєвій Слободі доступними, відчутними. Причому відчутними в прямому сенсі: на відміну від Пирогова чи інших музеїв старовинної архітектури до експонатів можна торкатися, на лавки - сідати, а на гарматах - фотографуватися. Є в Мамаєвій Слободі і, начебто, не козацький об'єкт: на пагорбі стоїть скіфська баба. Але й вона тут більш ніж доречна: саме за зразком скіфських курганів насипали козаки пагорби над могилами своїх товаришів і вождів, і часом тільки ці похмурі ідоли далеких попередників наших буйних степовиків служили запорожцям орієнтирами в походах, бачили їх сутички з ворогом, ставали єдиними свідками загибелі...

Відчуття перебування в справжньому українському селі створюють численні плодові дерева, притаманні саме тутешнім широтам. Це дуб черещатий, липа, вишня, калина, барвінок, лілія. Як бачимо, самі назви асоціюються з Україною, з творами її письменників, поетів і художників.

Мамаєва слобода, як повноцінний етнографічний парк, допомагає відчути українську традицію у всій її повноті. У тому числі, й кулінарної. Чотири види кухні можна випробувати тут - старшинську (т. зв. «благородну»), міщанську (міську), селянську й козацьку (похідну, запорізьку). Не тільки страви та напої створюються за дідівськими рецептами, але навіть посуд виготовлений на замовлення, за старовинними зразками. А весь персонал Мамаєвої Слободи одягнений у традиційний одяг козацької епохи.

У парку регулярно проводяться свята і заходи, приурочені до української народного та релігійного календаря. Різдво, Хрещення, Новий рік і Святки, Святвечір і Великдень, Масниця та Іван Купала, жовтневі Козацькі Покрови і Маковей - вся ця суміш обрядів, характерна для культури наших предків, скрупульозно відтворюється на території Мамаєвої Слободи. У церкві регулярно проходять хрещення та вінчання за традиційним українським обрядом.

Мамаєва слобода, козачка	Мамаєва слобода, камяниця коваля	Мамаєва слобода, м.Киев