Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» |
 |
 |
Адреса: м. Київ, вул. Дорогожицька, 7.
Телефон: +38 (044) 440-13-22.
В Україні всього три некрополя, що мають музейний статус: Личаківський у Львові, кладовище на вулиці Зеленій в Чернівцях і Лук'янівське в Києві. Збереження останнього на тлі тотального знищення стародавніх київських цвинтарів - щасливий збіг обставин. До початку 1960-х воно було діючим, а потім його вдалося захистити завдяки великій кількості похованих діячів культури і загальній атмосфері «відлиги». Можливо, врятувало Лук'янівський цвинтар те, що було не дворянським, а різночинно-інтелігентським: спочивають тут, переважно, професора і доктора, офіцери невисоких рангів і зовсім рядова київська освічена публіка: стара київська інтелігенція, що потихеньку вмирала протягом радянських часів, «заповнювала» чомусь саме Лук'янівське. На Байковому ховали найзаслуженіших, потрібних владі і помітних для неї, а сюди, переважно, відправлялися ті, хто не мав належних заслуг, а просто «мовчки робив свою справу». Були й винятки, звичайно. Лежать тут метри вітчизняної живопису, світила медицини та архітектори - десятки докторів і інженерів, музикантів і ботаніків...
Тільки короткий перелік тих, хто тут мешкає, змушує зрозуміти, чому цей цвинтар - меморіальний. Був він до революції Центральним, а значить, тодішньому середньому класу, якщо не належав ти до «вищого розряду», не був цукрозаводчиком, генералом або ж губернатором, належало знаходити останній притулок саме тут. А потім ховали тут вже за традицією. Список вражає: медики Н. Стражеско, О. Лур’є, В. Чаговець, Ф. Яновський, математики Д. Граве і Г. Пфейфер, ботаніки М. Холодний та А. Фомін, фізик Р. Деметц, архітектори П. Альошин і М. Кобелєв, історик і археолог І. Моргілевський, композитори В. Пухальський, К. Шипович, актриса Л. Гаккебуш, художники В. Орловський, М. Пимоненко, О. Мурашко, М. Світлицький, Ф. Кричевський, О. Богомазов.
Лежить тут другий президент Академії Наук, наступник великого Вернадського, історик М. Василенко, підданий репресіям за активну участь у Центральній Раді. Він помер у 1935-му. Є й «несподівані» могили: біля церкви похований останній головнокомандувач Російської Імператорської армії генерал-лейтенант М. Духонін - мабуть, єдина високопоставлена жертва більшовизму, чия могила розшукана в наші часи краєзнавцями. Духонін був перенесений сюди з пограбованого кладовища на Аскольдовій могилі - самого елітного цвинтаря Києва. Разом з ним посмертну подорож здійснили останки знаменитого льотчика, автора «мертвої петлі» і першого повітряного тарану П. Нестерова і його соратника по авіації аса-винищувача Є. Крутеня. «Перебралися» сюди і значущі поховання з майже десятка інших знищених київських кладовищ. Так з Покровського монастиря «перекочував» прах черниці Анастасії (Романової) - засновниці обителі, нині прославленої як свята праведниця. Є тут і могили двох студентів, загиблих у відомій битві під Крутами.
Особливо похмура репутація у Лук'янівського кладовища була в 1930-х. Поряд знаходилася в'язниця, і жертв терору закопували уздовж головної і бічних алей, а також на галявинах у віддалених частинах кладовища. Найперша братська могила на кладовищі з'явилася в 1934-му, коли після вбивства Кірова були розстріляні літератори Іван і Тарас Крушельницькі, Григорій Косинка, Дмитро Фальківський та інші. Це поховання виявлено, на відміну від сотень інших, чиї кістки покояться в невідомих місцях кладовища. Серед них - десятки письменників, священиків, вчених, військових, і навіть представник роду Габсбургів Василь Вишиванний, невдалий український монарх у 1918 році, який помер у Лук'янівській в'язниці в 1948-му.
Скульптурні пам'ятники і склепи кладовища, на диво, непогано збереглися. Є пам'ятники роботи скульпторів І. Кавалерідзе та С. Коненкова, склепи авторства відомих київських архітекторів В. Ніколаєва, Е. Брадтмана, А. Геккера. Більше двох тисяч могил і надгробків Лук'янівського кладовища включені до Зводу пам'яток Києва, 227 з них мають статус об'єктів історико-культурної спадщини.
При адміністрації Лук'янівського кладовища є музейна кімната, яка розповідає про історію некрополя та його видатних «насельників». Експозиція музею постійно поповнюється новими архівними документами та меморіальними предметами. У музеї сформовано більше 300 особистих і сімейних фондів осіб, похованих на цвинтарі. Велика кількість унікальних документів, які знаходяться в приватних архівах, в архіві заповідника зберігається в електронному вигляді. По кладовищу регулярно проводяться оглядові та тематичні екскурсії. Найчастіше тільки в таких місцях розумієш, як багато талановитих людей дала світові Україна, можеш почути цікаві історії з життя самих різних діячів, яких об'єднала посмертно земля музейного некрополя.
