Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Тоня на Днiпрi. Фрагмент. Сергеєв Н.А. 1889.
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Тоня на Днiпрi. Фрагмент. Сергеєв Н.А. 1889.
Вівторок, 19 Вересня 2017

Музеї Києва > Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Батьківщина-мати. м. Київ

Велика перемога

Вічний вогонь

 

Найбільший музей, присвячений Україні у Другій Світовій війні, був відкритий 9 травня 1981 року. Величезний комплекс займає площу понад 10 га. У нього входять: музей і монумент «Батьківщина-мати», головна площа з Алеєю міст-героїв та скульптурними композиціями «Форсування Дніпра» та «Передача зброї», горельєфні композиції «Герої фронту і тилу», чаша «Вогню Слави», виставка бойової техніки і озброєння періоду 1940-х років. В окремій будівлі розгорнуті експозиції «Трагедія і доблесть Афгану» та «На чужих війнах», а також відкриті для відвідування транспортний літак Лі-2, гелікоптер Мі-24В та реактивний винищувач МіГ-23.

За розмірами і значенням колекцій музей є одним з найбільших в Україні. Його зібрання зосереджені в 16 залах загальною площею 5 кв. км. У залах виставлено більше 15 тисяч предметів, при цьому упор в експозиції зроблено на символіку та образи, що сприймаються на рівні почуттів. Експонати лише доповнюють ретельно продуману концепцію музею.

Сучасна експозиція музею створена в 1994-95 рр. В її основі - хід Другої Світової війни на території України, внесок нашої країни у перемогу над нацизмом. Експозиція в хронологічному порядку розповідає про історію війни, яка двічі прокотилася через Україну. Головна концепція музею так і звучить - «Дорога війни»: трагічна і героїчна історія воєнних років в Україні. Найвизначнішим об'єктом музею є, звичайно ж, статуя «Батьківщина-Мати». Висота скульптури від п'єдесталу до кінчика меча - 62 м, загальна висота - 102 м, вага - близько 500 т. Це - найбільша статуя в Україні і одна з найбільших скульптур у світі.


 

 Директор Меморіального комплексу
Іван Петрович Ковальчук

Директор меморіального комплексу Іван КОВАЛЬЧУК:

«ТА ПАМ'ЯТАЄ СВІТ СПАСЕННИЙ...»

Є в Києві дуже унікальний музей. Власне, і музеєм у традиційному розумінні цього слова його важко назвати. Це цілий комплекс, який втілив у собі нашу пам'ять про тих, хто віддав за нас свої життя у найкривавішій із минулих на землі воєн. На мальовничих схилах Дніпра розкинувся Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», який нещодавно відзначив знаменну подію — 65-річчя Великої Перемоги. Тут завжди, а особливо напередодні й після славної дати, дуже багато відвідувачів. Про історію створення комплексу, його експозиції та щоденну копітку роботу співробітників музею ми розмовляємо з директором комплексу Іваном КОВАЛЬЧУКОМ.

Годинник із Нюрнберзького процесу

– Іване Петровичу, без сумніву, в музеї зібрано унікальні експонати, що розповідають про історію тієї жахливої війни, героїчні подвиги і славу захисників Батьківщини. Розкажіть, будь ласка, про ті, котрі з'явилися у вас недавно. Яка їхня історія?

– Говорячи про унікальність експонатів Меморіального комплексу, слід ураховувати специфіку музею, основу фондового зібрання якого становлять, переважно, типові предмети: нагороди, зброя, форма одягу, предмети фронтового побуту, документи військового часу. До речі, колекції музею налічують 300 тисяч музейних експонатів. Проте в основу концепції наукового комплектування фондів покладено особистісний, персональний підхід у відборі матеріалів, тому багато які типові предмети у силу своєї меморіальності набувають реліквійного характеру, а часто стають по-справжньому унікальними.

Комплекс розташувався на схилі Дніпра
План-схема комплексу

Серед отриманих останнім часом матеріалів — комплекс (фото, документи, льотна книжка) Героя Радянського Союзу лейтенанта Михайла Полікарповича Карпеєва, що пройшов війну від перших до останніх днів і здійснив 350 бойових вильотів на штурм ворожих об'єктів. Результативність цих вильотів зафіксовано у його льотній книжці.

Безумовний інтерес становлять матеріали кавалера п'яти бойових орденів і численних медалей штурмана бомбардувального авіаполку лейтенанта Петра Степановича Квача. Серед фотографій, документів і щоденників, переданих музею після смерті героя, — довідка про поранення. Напевно, тільки кадровики знали про її зміст: у небі над Будапештом літак Квача був підбитий, штурман отримав важку травму хребта, але повернувся до рідного полку і, літаючи у спеціальному корсеті, долаючи сильний біль, останній бойовий виліт здійснив 8 травня 1945 року.

У 1942 році, сімнадцятирічним, добровільно вступив до лав Червоної Армії Йосип Давидович Гофман. Розвідник, сержант, командир взводу, він пройшов шлях від Сталінграда до Берліна. Нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги». У 1945–1946 роках був у складі охорони членів радянської делегації на Нюрнберзькому процесі. Серед численних матеріалів, переданих Йосипом Гофманом на державне зберігання до Національного музею, — швейцарський годинник, подарований йому в день страти нацистських злочинців американським сержантом Джорджем Вуддом, виконавцем вироку, винесеного Міжнародним трибуналом.

– Як створювався комплекс? Які основні етапи й пам'ятні події він пережив?

– Рішення про створення в Києві музею, присвяченого війні, приймалося в той час, коли в Україні ще йшли бої. 12 червня 1943 року ЦККП(б)У прийняв постанову «Про створення музею Вітчизняної війни українського народу». Проте важливі завдання відновлення й розвитку зруйнованих війною економіки і культури відсунули реалізацію цих планів.

Одним із перших етапів створення сучасного музею стала республіканська виставка «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників», відкрита незабаром після війни. У жовтні 1946 року виставку було прирівняно до музеїв 1-ї категорії, і в такому статусі вона проіснувала до 1950 року. 17 жовтня 1974 року на честь 30-річчя визволення України від нацистських загарбників у центрі Києва, в колишньому Кловському палаці, відповідно до низки постанов і рішень директивних органів було відкрито «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». Музей дуже швидко привернув до себе увагу громадськості й численних відвідувачів. Відразу стало зрозуміло, що масштаби такої теми, як війна, потребують особливого підходу. Тому було почато проектування і створення Меморіального комплексу. Основою для нього став форпроект відомого скульптора Євгена Вучетича й архітектора Євгена Стамо. Євген Вікторович Вучетич — один із авторів Меморіалу в берлінському Трептов-парку, а також на Мамаєвому кургані у Волгограді. Київський Меморіал створювала вся країна — сотні підприємств, НДІ, до робіт залучалися військові підрозділи, учнівська молодь.

 

Скульптурна композиція «Переправа через Дніпро» на території комплексу

І ось 9 травня 1981 року на схилах Дніпра було відкрито Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». Він став центром виховання патріотизму, справжньою скарбницею народної пам'яті. Враховуючи значення Меморіалу як унікальної пам'ятки вітчизняної культури, з метою збереження його історико-культурних цінностей, 21 червня 1996 року йому було присвоєно статус Національного. – Іване Петровичу, а що собою являють територія комплексу і знаменитий монумент Батьківщини-матері?

Центральна алея
Перед будівлею музею
символічно розташували два танки
з перев'язаними гарматами. «Ні – війні!»

– Меморіальний комплекс займає площу в 10 гектарів. Він бере свій початок від верхньої арки Московських воріт старої Печерської фортеці. До головної споруди веде центральна алея, уздовж якої встановлено 76-мм гармати зразка 1942 року. Праворуч на підході до музею – будинок, у якому розміщено реліквійні експозиції «Трагедія і доблесть Афгану» та «На чужих війнах». Там же — майданчик, на якому експонується виставка бойової техніки й озброєння. Ліворуч — галерея героїв фронту і тилу, де розміщено бронзові горельєфні композиції, присвячені подвигам прикордонників, нескореності тих, хто опинився на окупованій території, мужності партизанів і підпільників, а також трудівників тилу.

Галерея виводить на головну площу. Вона вміщує до 30 тисяч осіб. Саме тут на честь усенародних свят, пов'язаних із подіями минулої війни, відбуваються масові урочистості. На головній площі встановлено багатофігурні скульптурні композиції «Передача зброї» і «Форсування Дніпра». Зліва на пагорбі — чаша «Вогонь Слави» (її діаметр — 16 метрів!). У 1981 році, в день відкриття Меморіалу, він був запалений від Вічного вогню у Парку Слави. І щорічно запалюється у дні всенародних свят. Частиною загальної панорами головної площі є Алея міст-героїв — гранітні пілони з відповідними написами, в мармурові ніші яких представниками цих міст 9 травня 1981 року було закладено капсули зі священною землею із місць боїв.

І, нарешті, на площі знаходиться центральне споруда — будівля музею зі скульптурою «Батьківщина-мати», що увінчує його. Висота фігури 62 метри, всієї споруди — 102 метри, вага близько 500 тонн. Автор — скульптор Василь Бородай. Монумент «Батьківщина-мати» — споруда унікальна як за параметрами, так і в технічному плані. Уперше в країні скульптуру таких розмірів було виготовлено методом електрозварювання блоків-секцій із нержавіючої сталі вагою по 25–30 тонн кожен. Скульптуру виготовляли на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням розробок Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона. Під час монтажу прокладено понад 30 кілометрів зварювальних швів. На найвищій точці меча є спеціальний прилад для гасіння коливань вітрового навантаження. Для технічного обслуговування скульптури змонтовано два ліфти — вертикальний і похилий. Для контролю за станом усіх конструкцій монументу встановлено суворий порядок всебічних інструментальних обстежень. Скульптура, що увібрала в себе найхарактерніші риси монументальної пропаганди того періоду, спочатку була неоднозначно сприйнята в суспільстві, однак сьогодні вона стала невід'ємною частиною історичного профілю нашої столиці.

 

Експозиція,
що розповідає про початок війни й оборону Києва
Стенд із нагородами конструктора танків
двічі Героя Соціалістичної Праці О. О. Морозова

Страшне обличчя війни

– Нашим читачам, без сумніву, хотілося б дізнатися про сам комплекс. Із чого він складається, скільки в ньому залів, які вони, скільки експонатів?

– Безумовно, домінантою меморіалу, його серцем, є музейна експозиція. Її розгорнуто у 16 залах на загальній площі понад 5 тисяч квадратних метрів. Багате фондове зібрання музею дає можливість не тільки розширювати експозицію, а й докорінно змінювати і доповнювати її.

Особливістю експозиційного показу є подача історичного матеріалу шляхом створення символів і образів, так званих тематико-реліквійних комплексів, які легко сприймаються й запам'ятовуються. Усі зали тематично і хронологічно поєднує акцентний стрижень, тематико-реліквійний комплекс «Дорога війни», де за допомогою справжніх матеріалів створюється наскрізний художньо-історичний образ теми, яка конкретизується частиною експозиції відповідного залу.

В експозиції музею

Експозиція охоплює період 1933–1945 років. У ній аргументовано і послідовно показано міжнародну обстановку тридцятих років, причини, що призвели до такої планетарної трагедії, якою стала для людства Друга світова війна. Експозиція з науковою неупередженістю й високим емоційним напруженням свідчить про злочинні плани і дії нацистів проти людства, показує героїзм воїнів багатонаціональної Червоної Армії, всенародний характер боротьби з агресорами.

У музеї в хронологічному порядку відображено хід бойових дій на радянсько-німецькому фронті, показано вирішальні битви: Московську, Сталінградську, Курську, форсування Дніпра, штурм Берліна. Значну увагу приділено визвольним операціям на території Європи, створенню й діяльності антигітлерівської коаліції, спільним діям союзників, руху Опору.

Велику увагу приділено стратегічному місцю України як одному з центральних плацдармів війни, ролі українського народу в створенні матеріальних і технічних умов забезпечення перемоги. Водночас мовою документів і музейних предметів підкреслюється, що в результаті перемоги Україна здобула соборність, стала суб'єктом міжнародного права, як член-засновник ООН увійшла до світового співтовариства.

 

Фрагмент експозиції залу
«Завершення Другої світової війни»
В одному із залів музею

Кульмінацією експозиції є Зал Пам'яті, концептуальною основою якого стали теми: війна в історичній долі України і її народу, пам'ять про війну, ціна перемоги. У Залі Слави, що завершує експозицію, на мармурових пілонах золотом увічнено прізвища близько 12 тисяч Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної Праці. У цьому залі, який увінчують мозаїчний фриз, що відображає основні віхи на шляху до перемоги і макет найвищого полководницького ордена «Перемога», відбуваються урочисті заходи, акції, нагородження, зустрічі з ветеранами тощо.

– Після того як побуваєш у вашому музеї, надовго залишаються хвилюючі спогади про побачене тут. Ви ведете облік відвідувачів щорічно і з моменту відкриття комплексу?

– Так, звичайно. Щорічно експозиції Меморіального комплексу відвідують понад 750 тисяч осіб. А з моменту відкриття музею (нагадаю, це жовтень 1974 року) тут побувало близько 25 мільйонів осіб із майже 200 країн світу. Можна з твердою впевненістю сказати: нема континенту (звісно, окрім Антарктиди), посланці якого не побували б у Меморіальному комплексі.

Автомат від Калашникова

Батьківщина-мати
 Одна з численних закордонних делегацій

– А хто з відомих людей відвідував комплекс? Хто залишив експонати?

– Перелік прізвищ відомих людей, які відвідали музей за ці роки, відібрав би багато місця. Це могло б стати темою окремої статті. Годі сказати, що серед VIP-екскурсантів — президенти, глави урядів, керівники правлячих партій, короновані особи, чиновники найвищих рівнів, зокрема міністри оборони, закордонних справ, керівники громадських організацій, вчені зі світовим ім'ям, космонавти, діячі культури. Часто після кожного такого відвідування зав'язуються контакти, що приводять до поповнення колекцій музею. Так, саме після відвідин музею групою космонавтів свої матеріали передав музею двічі Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт Георгій Береговий. Як відомо, першою медаллю «Золота Зірка» Георгій Тимофійович, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений у 1944 році. Під час відвідин музею передав у його колекцію зброї автомат із дарчим написом легендарний творець автоматичної зброї Михайло Тимофійович Калашников. Ці імена відомі у всьому світі.

А ось іще один приклад. Перебуваючи в екскурсійній групі туристів зі США, один із них, американець українського походження Джон Шубунка, просто в залі передав екскурсоводові музею свій особистий жетон військовослужбовця Військово-Морських Сил США. У 1941–1945 роках він у складі 7-го американського флоту брав участь у бойових діях під час Другої світової війни на Тихому океані.

– Цікаво, що ж найбільше вражає відвідувачів комплексу? Чим він відрізняється від аналогічних у СНД, Європі, світі?

– Можливо, цей приклад частково відповість на запитання, чим Меморіальний комплекс відрізняється від аналогічних у Європі та світі. Аналогічних просто немає. Меморіали і музеї, присвячені Другій світовій війні на заході, як правило, містять історію бойових дій — карти, схеми, макети, моделі, зразки військового спорядження, фото командирів і т. ін. Але в жодному разі не розповідь про конкретних людей. Напевно, тому Джон Шубунка й вирішив залишити дорогу йому реліквію в Україні.

Що стосується музеїв СНД, то порівнювати можна лише з одним — Меморіалом на Поклонній горі в Москві. Не применшуючи його ролі, значення, художнього оформлення, слід сказати про різні концептуальні підходи до побудови експозиції. Якщо в Москві бойові дії і найважливіші складові досягнення Перемоги розкрито, в основному, за допомогою офіційних документів, зразків техніки, озброєння, обмундирування, де багато з них є «новоробами», а серед представлених персоналій, головним чином, відомі хрестоматійні герої, то в експозиції нашого Національного музею, поряд із полководцями й воєначальниками, представлено рядового бійця, головного героя війни. До того ж абсолютна більшість експонатів, навіть тих, що входять до складу тематико-реліквійних комплексів, є не просто справжніми, а й датовані 1941–1945 роками.

Саме показ війни через конкретні людські долі, розповідь про пересічного трудівника війни, про його радощі й печалі, перемоги й катастрофи, про війну, побачену очима звичайної людини, повідану його мовою, — є особливістю, відмітною рисою Меморіального комплексу.

Крім того, завжди дивує і захоплює відвідувачів екскурсія з підйомом на оглядові майданчики скульптури «Батьківщина-мати». Огляд панорами Києва з висоти пташиного польоту, розповідь про рани, завдані місту війною, й ентузіазм тих, хто відроджував його, справляють незабутнє враження.

Готуючись до ювілею

– Яка робота, крім експозиційної, проводиться в комплексі?

– Меморіальний комплекс у своїй діяльності керується «Законом про музеї та музейну справу», де визначено, що музей — це науково-дослідницька і культурно-освітня установа. Науково-дослідна робота музею складається із здійснення теоретичних досліджень основних тем і проблем війни, а також науково-методичних розробок питань, які мають значення у практичній музейній роботі. Всі основні форми музейної роботи — комплектування колекцій, їх вивчення і облік, удосконалення експозиції, створення виставок (до речі, в музеї щорічно відкривається до 20 нових експозицій), розроблення науково-теоретичних і методичних основ, визначення пріоритетних напрямків екскурсійної та масової роботи — базуються саме на науково-дослідній діяльності. Співробітники музею беруть участь у наукових конференціях, у виданнях каталогів, збірників, альбомів, публікуються в наукових і популярних виданнях.

– Іване Петровичу, і традиційне запитання, яке, щоправда, набуває особливого значення у зв'язку із 65-річчям Великої Перемоги. Які найближчі й перспективні плани?

– Що стосується найближчих планів, то це, безумовно, гідна зустріч 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній та Другій світовій війнах. Саме з урахуванням цих ювілейних дат складено план роботи на поточний рік. До 9 травня працівники Меморіального комплексу підготували науковий каталог реліквій фондового зібрання, здійснюються роботи зі створення ювілейного виставкового проекту, різноманітних масових заходів. Щодо перспективних планів, то це продовження, поглиблення і розширення всіх видів музейної діяльності. Адже недарма Меморіальний комплекс сьогодні є провідним науково-дослідним, науково-методичним і культурно-освітнім центром із питань військової історії України.

Розмову записав Олексій ПЕТРУНЯ, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Квітень 2010.



Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»

Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Музей історичних коштовностей України Музей історичних коштовностей України

Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Музей мікромініатюр Миколи Сядристого

Національний музей історії України Національний музей історії України

Київський музей російського мистецтва Київський музей російського мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва)

«Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва) «Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва)

Національний художній музей України Національний художній музей України

Музей народної архітектури та побуту (Пирогово) Музей народної архітектури та побуту (Пирогово)

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Національний музей «Чорнобиль» Національний музей «Чорнобиль»

Національний музей літератури України Національний музей літератури України

Музей книги і друкарства України Музей книги і друкарства України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України

Музей голограм Музей голограм

Музей «Золоті Ворота» Музей «Золоті Ворота»

Музей «Андріївська церква» Музей «Андріївська церква»

Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя» Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя»

Національний науково-природничий музей Національний науково-природничий музей

Музей ФК «Динамо» Музей ФК «Динамо»

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей однієї вулиці Музей однієї вулиці

Аптека-музей Аптека-музей

Міжнародний музей української вишивки Міжнародний музей української вишивки

Музей історії Михайлівського монастиря Музей історії Михайлівського монастиря

Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця» Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця»

Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска

Національний музей медицини України Національний музей медицини України

Музей Української Народної Республіки (УНР) Музей Української Народної Республіки (УНР)

Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні» Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні»

Музей радянської окупації Музей радянської окупації

Кабінет-музей В\'ячеслава Чорновола Кабінет-музей В'ячеслава Чорновола

Музей культурної спадщини Музей культурної спадщини

Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Музей Шолом-Алейхема Музей Шолом-Алейхема

Меморіальний музей Валерія Лобановського Меморіальний музей Валерія Лобановського

Центральний музей Збройних сил України Центральний музей Збройних сил України

Центральний музей державної прикордонної служби України Центральний музей державної прикордонної служби України

Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

«Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві «Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві

Музей гетьманства Музей гетьманства

Музей авіації Музей авіації

Музей води (водно-інформаційний центр) Музей води (водно-інформаційний центр)

Музей пожежної справи Музей пожежної справи

Національний музей Т. Г. Шевченка Національний музей Т. Г. Шевченка

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Педагогічний музей України Педагогічний музей України

Політехнічний музей КПІ Політехнічний музей КПІ

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці»

Київський музей О. С. Пушкіна Київський музей О. С. Пушкіна

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського

Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини

Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана

Будинок-музей Марії Заньковецької Будинок-музей Марії Заньковецької

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе Музей-майстерня Івана Кавалерідзе

Музей-квартира композитора В. Косенка Музей-квартира композитора В. Косенка

Музей поета Дмитра Луценка Музей поета Дмитра Луценка

Музей хліба Музей хліба

Музей головної астрономічної обсерваторії України Музей головної астрономічної обсерваторії України

Музей Київської обсерваторії Музей Київської обсерваторії

Музей іграшки Музей іграшки

Музей пошти Музей пошти

Музей телебачення Музей телебачення

Музей циркового мистецтва Музей циркового мистецтва

Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування) Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування)

Музей подарунків Київської мерії Музей подарунків Київської мерії

Національний музей бджільництва України Національний музей бджільництва України

Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)  Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)

Музей історії Святошинського району Музей історії Святошинського району

Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище»

Музей воскових фігур Музей воскових фігур

Музей історії туалету Музей історії туалету

Музей історії каналізації м. Києва Музей історії каналізації м. Києва

Музей вторсировини Музей вторсировини

Музей київського метрополітену Музей київського метрополітену

Музей української ікони «Духовні скарби України» Музей української ікони «Духовні скарби України»

Музей сучасного мистецтва Музей сучасного мистецтва

Культурно-мистецький та музейний  комплекс «Мистецький Арсенал» Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр» Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр»

Музей спортивной славы Украины Музей спортивной славы Украины

Археологический музей Археологический музей

Музей истории Михайловского монастыря Музей истории Михайловского монастыря

Музей історії уряду України Музей історії уряду України