Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Будівля київського Купецького зібрання (нині – Національна філармонія України). Київ. Кінець ХІХ ст.
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Будівля київського Купецького зібрання (нині – Національна філармонія України). Київ. Кінець ХІХ ст.
Субота, 25 Листопада 2017

Музеї Києва > Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

     

Адреса: м. Київ, вул. І. Мазепи, 29.

Телефон: +38 (044) 280-52-10, 288-92-68.

Вихідні дні: понеділок.

Одне з найцікавіших зібрань українських народних раритетів. У шести залах старого губернаторського будинку біля Києво-Печерської лаври зібрано понад 15 тисяч експонатів: живопис (народна картина, 500 чудових ікон, професійний живопис, графіка), народні тканини (рушники, вишиванки, верхній одяг, килими), кераміка (макітри, горщики, миски, іграшки), народні музичні інструменти (кобзи, бандури, цимбали, трембіти, колісна ліра), колекція писанок і, нарешті, меморіальний відділ, що розповідає про творчість засновника музею,скульптора і художника І. М. Гончара. Особиста бібліотека майстра налічує понад 2 тисячі книг. 

Іван Гончар (1910-93) - громадський діяч, скульптор і художник, почав збирати свою колекцію в кінці 1950-х років. Подорожуючи по Україні протягом чотирьох десятиліть, він відшукував і зберігав предмети народного мистецтва Київщини, Житомирщини, Полтавщини, Донбасу, Поділля, Подністров'я, Галичини, Буковини і Закарпаття. 

Результатом подвижницької роботи І. Гончара стала унікальна колекція народного мистецтва, яка лягла в основу приватного музею. У той час, коли державні музеї орієнтувалися виключно на соцреалізм, в музеї Івана Гончара була представлена українська традиційна культура, зокрема народне мистецтво, без ідеологічних обмежень і цензури. Колекція стала широко відома за кордоном. Тут побували десятки тисяч відвідувачів, а музей став одним із центрів руху «шістдесятників». 

Творча спадщина художника представлено скульптурою (близько 400 одиниць), портретною галереєю історичних персонажів і діячів української культури, жанровими композиціями, ескізами до пам'ятників, дрібною пластикою. Розділ живопису та графіки І. Гончара нараховує понад 1000 творів, виконаних художником під час подорожей по Україні. На основі зібраного матеріалу Гончар створив серію історико-етнографічних альбомів, в яких зобразив самобутний всесвіт українства: стародавні фотографії людей у народних костюмах, портрети видатних діячів культури, місцеві краєвиди, звичаї, мистецькі та етнографічні пам'ятки. 

Потрапляючи в музей, відчуваєш себе у світі минулих десятиліть і століть, у світі, де народні традиції, смішні своєю наївністю та гумористичною дидактикою, трактують світ просто і відверто. Всього-то кілька десятків років минуло, як прикрашали ці твори кімнати наших бабусь: тут і портрети Шевченка, і численні «Козаки Мамаї» та «Наталки Полтавки», варіації на тему «Несе Галя воду» і «Побачення біля колодязя», багато милих і добрих пейзажів, непідробних у своїй щирості. Від загибелі у тиші запилених горищ їх врятував Іван Гончар - один з найвидатніших синів українського народу минулого століття. 

У вересні 1993 року, вже після смерті художника, був офіційно заснований Державний Музей Івана Гончара. У 1999 році на основі музею був заснований Український Центр народної культури.


Директор музею Петро ГОНЧАР:

«…ЩОБ УМІЛИ КОРИСТУВАТИСЯ
НАДБАННЯМ СВОЇХ ПРАЩУРІВ»

«Мистецькі скарби нашого народу, які я зібрав з усієї України, допоможуть вам познайомитись з  його мистецькою культурою. Культура ця безмежна, багата, різнобарвна, розмаїта, високомистецька, волелюбна... Усе, що ви перед собою бачите, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі Матері-України і хай любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту…»

Так писав про свою приватну колекцію славнозвісний етнограф, художник, скульптор, фольклорист Іван Макарович Гончар, в якій, неначе у дзеркалі, відбилася цілісна й самобутня українська традицiйна культура. Саме на базі колекції Івана Макаровича   і створено 1993 року «Музей Івана Гончара» (нині − Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»).

Гончар Іван Макарович  

Гончар Іван Макарович
(1911 – 1993 рр.)

Засновник музею, Іван Макарович Гончар − видатний діяч культури, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер, заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1991). Він мав на меті створення музею народного мистецтва за власною концепцією, прагнув якомога повніше висвітлити багатство і цілісність української традиційної культури, підкреслюючи важливість національного самоусвідомлення для кожної людини.

Іван Гончар відшукував і повертав до життя високохудожні твори, культивуючи у народному мистецтві автентичне, первинне, виявляючи світоглядні засади образотворчого мислення українців. Власна мистецька творчість засновника музею ­­­− художника і скульптора − гармонійно доповнювала етнографічну збірку.

У цьому будинку по вул. Івана Мазепи, 29 -
пам'ятці архітектури національного значення XVIII–XIX ст.
розмістився Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара".

Як створювався музей

Сучасні традиції істотно відрізняються від усього, чим жили наші пращури. Проте чимало чого зросло, змінилося і розвивається на тому вічному, святому підгрунті. Животворна нитка духовної єдності людей не тільки не рветься, вона дедалі міцніє, набуває нових рис і властивостей. Музей Івана Гончара – один з найбільш очевидних тому доказів. Він всотав у собі унікальну колекцію народного мистецтва, започатковану митцем у польових експедиціях наприкінці 60-х років, що згодом стала відомим громадським осередком українського національного відродження. Відтепер саме тут, у цьому своєрідному храмі Істини, можна отримати відповідь на багато питань щодо морального спадку та культурних традицій нашого народу. Хоча вічних «методик» і     «рецептів» облаштування всього нашого життя не буває. Як узагалі не буває, скажімо, вічних наречених. Наречена – то занадто коротка мить у житті: світла, ефектна, обнадійлива… Так само, мабуть, і в нашій новітній історії: настає новий день, а з ним підростають нові «наречені», нові надії і… знову нові традиції, зрощені, проте, на традиціях вікопомних, святих.

Через приватний музей Івана Гончара пройшли вже десятки тисяч відвідувачів. Він став альтернативою державним експозиціям, які були засновані на офіційній радянській ідеології. Саме тому засновник і господар музею та його відвідувачі неодноразово зазнавали утисків і переслідувань.  Відтак музей став одним із найвизначніших осередків «руху шестидесятників». Тут гартувалися погляди й переконання нині відомих політичних та культурних діячів. Під впливом побаченого й почутого тут сформувалася ціла плеяда митців, котрі прагнули у своїй творчості продовжувати традиції українського народного мистецтва.  

На початку 1990-х років, коли Україна тільки-но здобула незалежність, а Іван Гончар – заслужене визнання своєї творчої та просвітницької діяльності, постало питання про створення державного музею на засадах, запропонованих митцем. Було запропоновано розмістити його в одному з будинків, які належали на той час Міністерству оборони України. А після зустрічі Івана Макаровича з Президентом України Л.М.Кравчуком з’явилося й Доручення Президента (від 18.12.1991 р. №6/0114-14-3) про створення музею І. М. Гончара та виділення для його розміщення будинку колишнього військового генерал-губернатора по вул. Січневого повстання, 29.

Є в музейних експозиціях хоча й невелика,
але цінна колекція музичних інструментів з різних регіонів України

Однак через чиновницьку бюрократію та тяганину юридичне оформлення цього закладу тривалий час не вирішувалося. Митець так і не дочекався відкриття музею. Лише по його смерті надбане Іваном Гончаром та  його власна творча спадщина стали основою державного музею І.М. Гончара. Звідтоді за благородну справу взявся син засновника – Петро Гончар, художник, єдиний спадкоємець унікальної колекції, який і став директором музею. А торік Указом Президента України (від 11.03.2009 р. №150), музею було надано статус Національного і перейменовано у Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара».

В основу наукової концепції закладу покладено принципи, визначені його засновником ще від початку 1960-х років. Вони, ці принципи, відповідають світовим тенденціям розвитку музейної справи: відкритий музей у відкритому суспільстві. До сьогодні в Україні немає установ, які б практично використовували здобутки теоретичної етнології, були проміжною ланкою між академічними народознавчими установами, творчими об’єднаннями і спілками.

Відкритий музей у відкритому суспільстві

Нині музей розташовано в історичній частині Києва – на Печерську. Його приміщення – пам'ятка архітектури національного значення XVIII–ХІХ століть, колишня резиденція київського, волинського та подільського генерал-губернатора, збудована архітектором Семеном Каріним у Києві біля Печерської лаври.

- Нашим завданням є популяризація традицій, культури нарордної та поширення їх у теперішньому часі, - ділиться директор музею Петро Гончар. - Тобто маємо наблизити цю культуру до нашого сьогоднішнього дня. Музей якраз і створений з цією метою - поширювати національні традиції, що тримають українців у цьому світі, створюють саме той комфорт суспільного життя, який донесла до наших днів прадавня  культура народу. Адже історична місія держави і державного закладу, яким є наш музей, якраз у тому й полягає, аби зберегти національні звичаї, зберегти комфортне середовище життя суспільства. 

Після ремонту та реконструкції будинку в 2004 році відкрилася перша черга постійної експозиції музею, яка висвітлює різні аспекти традиційної української культури: красу народного побуту, християнські та національні ідеали, людські взаємини та спілкування з природою, характерне для українців. Усе подається через народне мистецтво й побутові предмети, кожен з яких є мистецьким витвором. Згідно з проектом, експозиція постійно розширюється і надалі має бути доповнена мультимедійними програмами.

Особливими вважаються тут збірки українських народних картин та ікон

Нині колекція музею налічує понад 20000 експонатів. Серед них зокрема: тканина (рушники, килими, одяг, головні убори). Більшість їх зібрана на початку ХХ ст., це надзвичайно велика наукова й мистецька цінність. Представлені й вироби з дерева, є тут хоча й  невелика, проте цінна колекція музичних інструментів з різних регіонів України. Збірка народної кераміки - від макітер, горщиків та мисок до зооморфної пластики. До  цієї колекції входять також іграшки та кахлі. А ще - писанки, вироби з металу та скла...

- Власне кажучи, музейні предмети у нас - це вживані раніше речі. З них їли, їх одягали, у них чи з ними ходили. У залі «Естетика», або «Краса», як ми ще називаємо його,  намагалися зібрати усі ці речі, що завше були в українській хаті, - годі й уявити наш побут без оцього  одягу і взуття,  без таких вишитих рушників, - знайомить нас з музеєм Петро Іванович.

Пріоритетними ж, особливими вважаються тут збірки українських народних картин (зокрема, «Козаків Мамаїв»), а також ікон, привезених сюди з різних куточків України. Ікони переважно народного письма, датовані XVІІ – поч. ХХ ст.  

Музейні предмети - вживані раніше речі: з них їли, їх одягали,
у них чи з ними ходили...

- Чому українська ікона дуже незвичайна? – запитуємо директора.

-   Особливість її в тому, - відповідає, - що вона, так би мовити,  більш вільна, оскільки в часи творення цих ікон не було занадто суворого контролю церкви, і це давало художникам певну волю, можливість висловитися...

Свою особливість має і традиційна українська народна картина.      Такі картини, велика колекція яких представлена в окремій експозиції музею, творилися не для виставки, а робилися на базар - там люди купували їх, отоже й диктували-замовляли, що саме  малювати.

- Звернімо увагу, - зауважує Петро Іванович, - темою переважної більшості цих картин є українське село. Такий собі барвистий, уквітчаний рай. Люди жили в цьому раї мальовничої української природи, українського села і відповідно малювали цей самий рай. А ще тут, погляньте, неодмінно присутня, звичайно ж, і тема кохання. Українці вміли так кохати, що накохали аж 50 мільйонів  громадян своєї країни...  

Професійне ж малярство представлене тут такими іменами, як В. Кричевський, В. Маковський, П. Шевченко,  А. Ждаха,О. Мурашко, О. Курилас. Колекцію графіки складають твори К. Трутовського, О. Кульчицької, Г. Нарбута, Ф. Красицького, І. Їжакевича та В. Лопати.

Значну наукову цінність складає архівний фонд: рукописи, листи, записники, аудіо- та фотоматеріали засновника музею  І.М. Гончара. Його щоденники після 1968 року – то хроніки знищення української культури. Він заповідав нащадкам – генерації українців – знати, «якими нелюдськими засобами нас нищили». Наочним доповненням колекції є 18 рукописних томів історико–етнографічного мистецького альбому «Україна й українці». Зібрані в них кілька тисяч світлин відтворюють разом із замальовками краєзнавчого характеру українські традиції в одязі, архітектурі, орнаменті. Вони стали неперевершеним ілюстрованим матеріалом не тільки для дослідників, а й для шкільної та студентської молоді – активних відвідувачів музею Івана Гончара. До речі, матеріали для альбому «Україна й українці» Іван Макарович збирав протягом чотирьох десятиліть – від кінця 1950-х до 1993 року. Вихід у світ цієї своєрідної ілюстрованої енциклопедії української минувшини то надзвичайно вагомий внесок до скарбниці сучасної українознавчої та етнологічної літератури.

До особистої бібліотеки Івана Гончара, що також зберігається у фондах музею, входять книги із україніки. Вони хронологічно варіюють від стародруків Апостола 1625 року Лаврської друкарні в Києві та Октоїха 1640 року друкарні Сльозки у Львові до видань початку 1990-х років.

Органічно входить до музейної структури і творча спадщина самого  Івана Гончара як скульптора та художника. Його роботи доповнють образний ряд  інших експонатів,  адже значна кількість унікальних речей, які траплялися дослідникові під час його польових етнографічних експедицій та подорожей, лишилася зафіксованою лише на папері чи полотні.

 
«Такий собі барвистий, уквітчаний рай – українське село». Рушники
Національну культуру
творимо разом

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» має значні здобутки у розробці низки науково-практичних проблем, апробованих, зокрема, у п'яти міжнародних наукових конференціях – Гончарівських читаннях (1994 – 2000 рр.). До головних напрямків наукової та просвітницької роботи музею належать комплексні фольклорно-етнографічні експедиції, мистецькі виставки (в тім числі і за кордоном), міжнародне співробітництво в галузі музеології. Тут проводяться численні культурно-мистецькі заходи: виставки, фольклорні свята, творчі та музичні вечори, лекторії. Наукові співробітники музею беруть участь у національних та міжнародних конференціях. Музей надає науково-методичну допомогу осередкам народної культури, окремим дослідникам, навчальним та освітнім установам.

Тут систематично працює фольклорна студія "Дай Боже", де діти різного віку вивчають і відтворюють на сцені українські народні пісні, забавлянки, давні обряди та звичаї. А ще працюють студії народного побутового танцю і  народної пісні, проводяться майстер-класи з різних видів народного мистецтва.  Музей надає консультації з питань української традиційної культури, тут створюються науково-популярні фільми, організовуються семінари-практикуми з народного мистецтва. Діє студія українського народного вишивання, учасники якої опановують понад 150 різних технік. 

 - Навчитися майстерності, технології, так би мовити, творення національної культури – наше завдання, - пояснює директор. – Тож проводио і майстер-класи, і маємо певні школи. Вчимо дітей танцю народному, вчимо розписувати писанку і ліпити горщика... А навчаючи їх майстерності, ми ще й зберігаємо творчу народну технологію, записуємо, як це робилолся колись. Аби знали все це ми всі і наші нащадки. Щоб уміли користуватися надбанням своїх пращурів.     

В активі музею – численні культурно-мистецькі акцій в Україні та за кордоном – виставки, фольклорні свята, творчі вечори, лекторії. Серед найвагоміших, зокрема, виставки "Кольори України: живопис на склі Анастасії Рак" (Музей Людини, Париж), "Ікони Шевченкового краю" (Українські музеї США та Канади), "Скульптура та ікона України: історія врятування" (Український музей, Нью-Йорк), а також співорганізація міжнародного етнофестивалю Олега Скрипки "Країна Мрій",  масові народні свята "Купальські Ігрища" тощо. 

 

У залі «Естетика» працює фольклорна студія

Найближчим часом музей має розширити постійну експозицію, експедиційну, науково-дослідну та науково-методичну роботу. А ще тут хочуть створити театр фольклору та народного обряду, майстер-студію з інших видів народного мистецтва. Триває пошук шляхів підтримки діючих майстрів та осередків української традиційної культури.

Музей Івана Гончара, як уже мовлено, засновано на приватній колекції Івана Макаровича. Проте його син і нинішній директор музею Петро Гончар наголошує:

 - Хоч це і приватна колекція, але батькові допомагали люди, які приходили до нього і приносили оці всі речі. Тому правильним буде казати, що музей сформований самою громадскістю. Тобто цей музей створений   і як приватний, і як громадський водночас.

Інакше кажучи, розвиваючись у дні сьогоднішньому, «Музей Івана Гончара» свято дотримується головного принципу свого засновника – лишається відкритим надбанням для відкритого суспільства. Вивчає і торить національну культуру разом із суспільством.

Підготувала Алла СОРОКІНА, науковий співробітник УЦНК «Музей Івана Гончара».

Медіа-центр "Першого екскурнсійного бюро".

Лютий 2010.



Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»

Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Музей історичних коштовностей України Музей історичних коштовностей України

Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Музей мікромініатюр Миколи Сядристого

Національний музей історії України Національний музей історії України

Київський музей російського мистецтва Київський музей російського мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва)

«Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва) «Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва)

Національний художній музей України Національний художній музей України

Музей народної архітектури та побуту (Пирогово) Музей народної архітектури та побуту (Пирогово)

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Національний музей «Чорнобиль» Національний музей «Чорнобиль»

Національний музей літератури України Національний музей літератури України

Музей книги і друкарства України Музей книги і друкарства України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України

Музей голограм Музей голограм

Музей «Золоті Ворота» Музей «Золоті Ворота»

Музей «Андріївська церква» Музей «Андріївська церква»

Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя» Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя»

Національний науково-природничий музей Національний науково-природничий музей

Музей ФК «Динамо» Музей ФК «Динамо»

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей однієї вулиці Музей однієї вулиці

Аптека-музей Аптека-музей

Міжнародний музей української вишивки Міжнародний музей української вишивки

Музей історії Михайлівського монастиря Музей історії Михайлівського монастиря

Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця» Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця»

Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска

Національний музей медицини України Національний музей медицини України

Музей Української Народної Республіки (УНР) Музей Української Народної Республіки (УНР)

Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні» Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні»

Музей радянської окупації Музей радянської окупації

Кабінет-музей В\'ячеслава Чорновола Кабінет-музей В'ячеслава Чорновола

Музей культурної спадщини Музей культурної спадщини

Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Музей Шолом-Алейхема Музей Шолом-Алейхема

Меморіальний музей Валерія Лобановського Меморіальний музей Валерія Лобановського

Центральний музей Збройних сил України Центральний музей Збройних сил України

Центральний музей державної прикордонної служби України Центральний музей державної прикордонної служби України

Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

«Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві «Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві

Музей гетьманства Музей гетьманства

Музей авіації Музей авіації

Музей води (водно-інформаційний центр) Музей води (водно-інформаційний центр)

Музей пожежної справи Музей пожежної справи

Національний музей Т. Г. Шевченка Національний музей Т. Г. Шевченка

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Педагогічний музей України Педагогічний музей України

Політехнічний музей КПІ Політехнічний музей КПІ

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці»

Київський музей О. С. Пушкіна Київський музей О. С. Пушкіна

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського

Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини

Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана

Будинок-музей Марії Заньковецької Будинок-музей Марії Заньковецької

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе Музей-майстерня Івана Кавалерідзе

Музей-квартира композитора В. Косенка Музей-квартира композитора В. Косенка

Музей поета Дмитра Луценка Музей поета Дмитра Луценка

Музей хліба Музей хліба

Музей головної астрономічної обсерваторії України Музей головної астрономічної обсерваторії України

Музей Київської обсерваторії Музей Київської обсерваторії

Музей іграшки Музей іграшки

Музей пошти Музей пошти

Музей телебачення Музей телебачення

Музей циркового мистецтва Музей циркового мистецтва

Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування) Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування)

Музей подарунків Київської мерії Музей подарунків Київської мерії

Національний музей бджільництва України Національний музей бджільництва України

Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)  Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)

Музей історії Святошинського району Музей історії Святошинського району

Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище»

Музей воскових фігур Музей воскових фігур

Музей історії туалету Музей історії туалету

Музей історії каналізації м. Києва Музей історії каналізації м. Києва

Музей вторсировини Музей вторсировини

Музей київського метрополітену Музей київського метрополітену

Музей української ікони «Духовні скарби України» Музей української ікони «Духовні скарби України»

Музей сучасного мистецтва Музей сучасного мистецтва

Культурно-мистецький та музейний  комплекс «Мистецький Арсенал» Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр» Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр»

Музей спортивной славы Украины Музей спортивной славы Украины

Археологический музей Археологический музей

Музей истории Михайловского монастыря Музей истории Михайловского монастыря

Музей історії уряду України Музей історії уряду України