Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Церква Покрови 18 ст., Піддубці, Волинська область
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Церква Покрови 18 ст., Піддубці, Волинська область
Четверг, 21 Вересня 2017

Музеї Києва > Музей історії Михайлівського монастиря

 

Михайлівський золотоверхий монастир

Мідний позолочений горельєф Архістратига Михаїла

Експозиція музею історії Михайлівського монастиря

 

Музей історії Михайлівського монастиря був створений у червні 1998 року − відразу після початку робіт з відновлення обителі. Велика кількість археологічних знахідок вимагали систематизації. Одночасно народилася і концепція музею: на прикладі історії знищеного монастиря показати долю культових споруд Києва в більшовицьку епоху. Знищення Михайлівського собору стало вершиною антирелігійного варварства, і тому експозиція ділиться на дві частини: нижній зал розповідає про сам монастир, про його роль в історії та культурі України, експонує безцінні знахідки з монастиря, верхня частина експозиції присвячена боротьбі більшовиків з пам'ятниками релігійного культу, а також розповідає про унікальну історію відновлення «з нуля» знаменитого храму.

У музеї, що знаходиться у дзвіниці і корпусі Варваринських келій, представлені макети та зображення собору в різні історичні епохи, будівельні матеріали, з яких він був зведений, фрагменти фресок і смальти, що прикрашали храм.

Значну частину музею складають знахідки, зроблені в ході розкопок монастирською території в 1994-99 роках. Центральне місце серед них займає сенсаційна знахідка − шиферна різьблена плита із зображенням святого воїна. Плита датується ХІ століттям. Іншим експонатом, знайденим у буквальному сенсі на звалищі біля Київського Художнього училища в 1956 р., став мідний позолочений горельєф Архістратига Михаїла з головного фасаду собору − чудовий витвір київської школи XVII-XVIII століть. Виставлені в музейному залі і срібні Царські Врата 1811 року, що були у складі головного іконостасу храму.

Музей прикрашають портрети київських митрополитів, українських гетьманів, настоятелів і подвижників монастиря. У вітринах − стародруки та богослужбова література XVIII і ХІХ століть, що показує історико-культурну роль монастиря і його головного собору.

На другому поверсі музею, під дзвіницею, знаходиться виставка, що розповідає про трагедію собору та інших київських храмів у 1930-х. Після перенесення столиці України із Харкова до Києва за п'ять років було знищено понад 30 церков. У музеї показані фотографії розграбування і руйнування Михайлівського собору, зняття його легендарних фресок, документи про «малу художню цінність» собору, які вирішили долю храму. Стіни виставкового залу обвішані зображеннями загиблих київських святинь, велика частина яких уже не зможе відродитися. Мартиролог мужніх вчених, які ризикнули стати на захист храму, перегукується з таким же мартирологом будівель, які стали жертвами червоного походу проти віри.

У цій же частині експозиції − проектні рішення про відтворення монастирського комплексу, документальна хроніка відродження одного з головних релігійних центрів і архітектурних ансамблів української столиці.


 

Завідуюча музею історії Михайлівського Золотоверхого собору
Наталя Селівачова

Завідуюча музею історії
Михайлівського Золотоверхого собору

Наталя СЕЛІВАЧОВА:

«У ВІДРОДЖЕННІ МИХАЙЛІВСЬКОГО
ЗОЛОТОВЕРХОГО СОБОРУ

БРАЛА УЧАСТЬ ВСЯ УКРАЇНА»

Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, що знаходиться у серці Києва, а саме − у верхній частині парку «Володимирська гірка», невід’ємна від історії утвердження християнства на Русі-Україні. Дослідники пов’язують заснування древнього Михайлівського Золотоверхого монастиря ще з першим митрополитом Київським Михаїлом та хрещенням Київської Русі князем Володимиром Великим у 988-992 рр., який одразу ж після прийняття нової віри наказав знищити усіх язичницьких ідолів і головне капище, що колись розташовувалося на цьому місці. У стародавніх літописах йдеться, що «церкву св. Архистратига Михаїла збудував з тієї причини, що святий Архистратиг Михаїл чорта з неба скинув, і тут він допоміг із гори чорта в ідолі бувшого скинути». Літописці підкреслювали, що Михайлівський собор був присвячений не просто Архистратигу Михаїлу, а чуду скинення предстоятелем небесних воїнств Михаїлом злого ангела.

Архистратига Михаїла вважали головним захисником у Візантійській імперії − він був небесним покровителем імператорів-полководців та їхніх армій. Тож не дивно, що згодом цього «вищого ангела» назвали своїм небесним заступником і в Київській Русі. А те місце, що було обрано для будівництва Михайлівського Золотоверхого навпроти Софії Київської, з якою він утворює своєрідну духовну вісь − якнайкраще підкреслює вагомість і значення цього собору для Києва.

Михайлівський Золотоверхий собор (сучасний вигляд)

На жаль, доля Михайлівського Золотоверхого виявилася більш драматичною, ніж Софійського − вистоявши майже 8 віків під натиском численних ворогів і часу, він був зруйнований у 30-х роках минулого століття більшовицькими безбожниками. Нова історія Михайлівського Золотоверхого собору веде відлік із третього тисячоліття, коли відроджений храм постав на місці колишніх руїн, як птах Фенікс. Водночас, із відбудовою собору почалося й відродження Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря, на території якого був відкритий музей історії Михайлівського Золотоверхого собору. Завідує цим музеєм Наталя СЕЛІВАЧОВА, яка ближче познайомить з історією створення і музею, і самого собору.

— Ймовірно, що на цьому місці завжди стояли храми, але були вони дерев’яними, − розповідає пані Наталя, − а от перші достовірні метричні свідчення щодо заснування кам’яної церкви святого Архистратига Михаїла знайдено в літопису під 1108 роком, в якому йдеться, що «закладена була церква св. Михаїла Золотоверха Святополком князем місяця липня в одинадцятий день». У цей день відзначались роковини смерті княгині Ольги, а князь, який згадується в цьому історичному документі як фундатор Золотоверхого монастиря, є прямим нащадком першої київської княгині − християнки. Це Святополк ІІ Ізяславович − онук Ярослава Мудрого, який збудував у 1108-1113 роках монастирську церкву, присвятивши її своєму небесному патронові  Архистратигу Михаїлу.

 

Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир на початку ХХ століття. Діорама в музеї Панорама Києва з Михайлівським Золотоверхим монастирем. Хромолітографія. 1911 рік Михайлівський Золотоверхий собор.
Світлина початку ХХ століття

Взагалі, історія виникнення Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві з давніх часів була оповита великою кількістю надзвичайних і загадкових стародавніх легенд та переказів, які приваблювали не лише паломників та подорожуючих, а й дослідників та істориків. Зокрема, одне з найвідоміших дивних божественних чудес записано в Никонівському літописі XVI століття під 1109 роком. Повідомляється, що на Михайлівській церкві з’явився невідомий птах «величиною з Овна, і сяяв усілякими кольорами, і пісень безперестанно співав, і багато насолоди походило від нього, і сидів на церкві шість днів, і полетів, і ніхто ніколи вже не міг його бачити». Сучасники вважали, що то був ангел, який наступного року допоміг Святополку-Михаїлу і Володимиру Мономаху перемогти половців під час битви на річці Сальниці. Відтоді, головний фронтон собору прикрасився позолоченим зображенням Архистратига Михаїла, який став головним охоронцем нашого міста і усіх киян.

Дорогоцінні знахідки зі скарбу на Михайлівській горі

Особливу святість цього місця і захист відчуває й завідуюча музею історії Михайлівського Золотоверхого собору Наталя Селівачова, яка вважає, що її доля пов’язана із собором невипадково. − У мене з цим місцем пов’язана своя особлива історія, − пояснює моя співрозмовниця, − Ще будучи школяркою, я прийшла сюди займатися у спортивну школу, яка тоді знаходилася у приміщенні старовинної трапезної. Після того, як у 20-х роках монастир перестав функціонувати, всі житлові приміщення, де були келії монахів були віддані під гуртожиток київських студентів. А колишню трапезну разом із церквою Іоанна Богослова, з якої знесли баню із хрестом, прилаштували під спортивний зал, де працювали різні секції. І ось там займалися спортом київські студенти і школярі. Згадую, що мені було дуже незатишно в цьому приміщенні − тому невдовзі перейшла до іншого спортзалу. Тоді я навіть уявити не могла, що знову повернуся у це місце через багато років, аби розповідати іншим про дивовижну історію цієї духовної обителі.

Добре пам’ятаю великий пустир, що був на місці зруйнованого собору, − згадує пані Наталя, − Радянська влада планувала перетворити цю місцину на зразковий урядовий центр соціалістичної України, яким мав стати Київ після перенесення столиці з Харкова на початку 1934 року. Зрозуміло, такий величезний храм аж ніяк не вписувався у нові будівельні перспективи радянської столиці – тому його безжально зруйнували. Тоді, у 30-х роках далеко не всі наважувалися виступити проти влади, але все-таки знайшлися люди, які встали на захист Золотоверхого собору і намагалися зберегти його від руйнування. Зокрема, це були дуже відомі науковці і справжні патріоти Києва − Федір Ернст, Іполит Моргілевський та Микола Макаренко. Пізніше вони були знищені, як і сам собор. Але завдяки їхнім зусиллям, вченим-мистецтвознавцям вдалося сфотографувати і дослідити собор, а також зняти найбільш цінні мозаїки і фрески, які були передані до музейного містечка у Києво-Печерській Лаврі. Потім, на жаль, більшість із цих раритетних артефактів безслідно зникли або ж були перевезені до музеїв Москви, Новгорода, Ленінграду (Санкт-Петербургу) та інших міст СРСР.

Остаточна руйнація Михайлівського Золотоверхого монастиря розпочалася у 1935 році, коли стали розбирати бічні бані собору, а влітку 1936 року залишки древнього храму злетіли в повітря. Дзвіниці монастиря на той час вже не існувало, її зруйнували дещо раніше. Отже, на колишній Михайлівській княжій горі утворилася велика пустка, яку так і не встигли забудувати урядовими будівлями, тому що почалася Велика Вітчизняна війна. У такому вигляді ця місцина існувала до початку 90-х років минулого століття. А в 1995 році був виданий Указ Президента України Леоніда Кучми про відтворення видатних пам’яток історії та культури і з’явилося розпорядження голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка про відродження Успенського собору Києво-Печерської Лаври і Михайлівського Золотоверхого собору. Тоді вже на Михайлівській горі працювали археологи і науковці, які досліджували древні фундаменти... Роботи тривали з 1992 по 1995 рік і проводились Інститутом археології НАН України під керівництвом В. Харламова. Під час тих розкопок було виявлено понад 300 поховань різного часу і знайдено не один скарб. І серед тих, хто збирав, систематизував і вивчав знахідки та архівні документи була й я.

 

Горельєф Архангела Михаїла з фронтону собору. Чеканка, мідь, позолота. ХVIII ст. Шиферна плита зі святим вершником ХІ ст. Царські врата з іконостасу. 1811 рік

— Отже, Ви також брали безпосередню участь у відроджені собору... Що найбільше запам’яталося з тих подій?

— Все відбувалося настільки швидко, що зараз навіть здається неймовірним. Я пам’ятаю, що все робилося надзвичайно злагоджено, при тому, що люди працювали буквально вдень і вночі, бо дуже поспішали... Всього за кілька років було здійснено величезний обсяг робіт: поки археологи проводили відповідні дослідження залишків собору − поряд відбудували дзвіницю заввишки 49 метрів у її первозданному вигляді у стилі українського бароко, після чого розпочалися роботи з будівництва самого собору. Треба сказати, що у відродженні Михайлівського Золотоверхого собору брала участь вся Україна. Це й будівельники-реставратори, які приїжджали з різних куточків країни, і матеріальна допомога, що надходила звідусіль... Звісно, основні кошти на відбудову собору виділила держава, але й було багато тих, хто хотів долучитися особисто... Багато грошей переказували різні організації та меценати ледь не з усього світу − чимало жертводавців знайшлося за кордоном у діаспорі. Потім, після відбудови собору, на одній з його стін – ліворуч від входу розмістили великі мармурові дошки, де вказано усі організації та персональних жертводавців, які допомагали відбудувати Михайлівський Золотоверхий. Собор було відкрито на День Києва у 1998 році за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир. Відтоді, в Михайлівському Золотоверхому відзначають два храмові свята: 21 листопада у день Святого Архістратига Михаїла і в останню суботу травня, коли кияни святкують день міста.

 

Фреска початку ХІІ ст.
(фрагмент орнаментального фризу).
Повернено з Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі у 2001 р.
Срібна рака для мощів Святої Варвари Зображення на монастирській стіні:
Свята Варвара зцілює помираючого

Пані Наталю, з чого починався музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря?

— Музей було створено у 1998 році, як тільки відбудували дзвіницю – в ній було виділено дві кімнати, де відкрилася експозиція «Музей історії Михайлівського Золотоверхого собору». Її основою стали архівні документи і фотоматеріали, на яких було зафіксовано історичні моменти руйнації та відбудови собору, а також археологічні знахідки, що були передані археологами до музею. Насамперед, будівельні матеріали, також фрагменти фресок, зразки смальти зі стін підлоги і дорогоцінні прикраси ХІ-ХІІІ століть, що були знайдені у скарбі на території монастиря. Згодом, музейна експозиція збільшилася до п’яти залів, які розташувалися у дзвіниці та прилеглому корпусі (Варваринських келій). Родзинкою експозиції стала найсенсаційніша знахідка – шиферна різьблена плита зі святим вершником XI століття, яка виставлена у першому залі музею. Ще одним знаковим експонатом музею став мідний позолочений горельєф Архістратига Михаїла виготовлений у XVIII столітті, який колись прикрашав фронтон собору, а потім якимсь чудом уцілів від знищення. Його було випадкове знайдено в 1956 р. на смітнику поблизу Київського художнього училища професором П. Жолтовським. Справжньою окрасою експозиції першого поверху стали срібні царські врата 1811 року з головного іконостасу храму, які у 20-х роках минулого століття разом з іншими сакральними речами Михайлівського Золотоверхого собору були передані до музейного містечка у Києво-Печерській Лаврі, а потім повернулися до нас.

Фрагменти експозиції музею

— А як щодо цінностей, що колись були в Михайлівському Золотоверхому, а потім опинилися в музеях інших міст або навіть країн?

— У 2001 році до України з Росії повернулися перші чотири фрагменти унікальних фресок XII століття, що були зняті зі стін собору перед його руйнуванням. А ще через три роки, у 2004-му, − до музею передали ще сім фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору. Під час війни фрески вивезли до Німеччини, а після 1945 року їх повернули до СРСР, але з нез’ясовних причин вони потрапили до «Ермітажу». Тепер ці старовинні фрески також становлять окрасу нашої експозиції. Імена художників, які створили мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого собору, невідомі. Але науковці припускають, що ймовірно, в роботах брав участь давньоруський майстер Оліпій (Алімпій) із Києво-Печерського монастиря. Аби зберегти фрески, вченим довелося виявити справжню винахідливість: розпис накривали марлею і зверху накладали гіпс, а потім тонким лезом, схожим на лобзик, окремі фрагменти вирізали зі стін. Зрозуміло, що всіх фресок врятувати не змогли, але кілька таких фрагментів зняли.

Однією з найбільших святинь Свято-Михайлівського монастиря були мощі святої великомучениці Варвари. Їх привезла сюди дружина князя Святополка, як свій шлюбний посаг. Вона була дочкою візантійського імператора Олексія І Комнина і носила в хрещенні ім'я Варвара. Заради цієї святині сюди й приходили численні богомольці − після Києво-Печерської лаври це було друге місце у Києві за кількістю паломництв. Відомо, що знаменитий ігумен цього монастиря Феодосій Софонович у XVII столітті описав аж 17 чудес від мощів святої великомучениці Варвари. Одне з них, до речі, зображено на монастирській стіні ліворуч від головного входу до монастиря.

Михайлівський Золотоверхий монастир завжди був переповнений віруючими, а богослужіння проводилися тут надзвичайно велично й пишно. Особливо по вівторках, коли акафісти читали біля раки Святої Варвари. Раз на рік, в день її свята 4 (17) грудня, мощі святої Варвари виносили із собору і влаштовували урочистий хресний хід навколо собору за участі численних паломників. Також на території монастиря була криниця святої Варвари, з якої прочани набирали воду, яка мала цілющу силу. Після того, як монастир закрили, срібну з позолотою раку з мощами святої великомучениці Варвари спочатку перенесли до Андріївської церкви, а потім вони опинилися у Володимирському соборі, де спочивають й донині. А сама рака зараз експонується в музеї − її пожертвувала собору графиня Ганна Олександрівна Орлова-Чесменська у 1847 році. Рака оздоблена фрагментами з житія «невісти Христової Варвари», а на її виготовлення було витрачено майже 25 пудів (400 кг) срібла.

Чи не виникає суперечок між музеєм і монастирем, де повинні зберігатися церковні цінності, що колись належали Михайлівському собору?

— Ні в якому разі. В цьому питанні − повне порозуміння. Це ж унікальні, раритетні речі, місце яким тільки в музеї і монастирське керівництво це добре розуміє. До того ж, музей знаходиться на території монастиря і є неодмінним об’єктом усіх протокольних заходів, що відбуваються тут. До нас обов’язково приходять усі гості і делегації, та й семінаристи вивчають історію монастиря за нашою експозицією. Звісно, монастир дуже хотів би, аби мощі Святої Варвари, які здавна були головною святинею Михайлівського Золотоверхого собору, повернулися... Правда, в самому соборі є невеликі часточки мощів Св. Варвари, які передали з Володимирського собору. Але поки що, наскільки мені відомо, це питання залишається відкритим.

А у нас вистачає своїх музейних експонатів, які засвідчують колосальний естетичний, культурний та історичний потенціал Михайлівського храму... Це предмети церковного культу, стародруки й рідкісні видання XVII-XVIII століття, церковні корогви й різноманітні предмети побуту XVIII-ХІХ століття, автентичні фрески й археологічні знахідки, портрети київських митрополитів, українських гетьманів і відомих церковних діячів, які зробили свій внесок у розвиток монастиря.

Надзвичайну цікавість у відвідувачів музею викликає розділ експозиції, в якому йдеться про демонтаж фресок і мозаїк Михайлівського собору і процес його руйнування. А також фотомартиролог вчених і діячів культури, які піднялися на захист духовного спадку Києва і матеріали повоєнної «одіссеї» Михайлівського художнього набутку. У окремій залі представлено варіанти проектних рішень реконструкції монастирського ансамблю, копії старовинних мозаїк і фресок, ескізи художнього відновлення розписів собору, тощо... Є в нас і кінолітопис відбудови – його ми зазвичай демонструємо нашим іноземним гостям і особливим делегаціям.

Наша екскурсія музеєм історії Михайлівського Золотоверхого монастиря закінчується на другому поверсі дзвіниці, де знаходиться оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий краєвид на стару частину міста і Київське лівобережжя. Тут же знаходиться унікальний електронний годинник з карільйоном, який встановили замість колишніх курантів – його дзвони щогодини виконують мелодії відомих українських музичних творів. Зазвичай, тут між небом і землею, майже на рівні із постаттю Архангела Михаїла, чиє зображення знову прикрашає головний фронтон собору, відвідувачі музею люблять фотографуватися на пам’ять.

 

Карільйон на дзвіниці Михайлівського Золотоверхого собору Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого собору

— А ще у нас склалася чудова традиція − загадувати бажання під найбільшим дзвоном Михайлівського карільйона. Ця добра прикмета перевірена часом і в цьому неодноразово переконувалися й ми самі і наші відвідувачі, − розповіла насамкінець пані Наталя. Зізнаюсь, я також встала під найбільшим дзвоном і подумала про свою найзаповітнішу мрію – сподіваюсь, небесний воїн дізнається про неї і вона неодмінно здійсниться...

Ірина ТИМОШЕНКО, журналіст.

Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».

Грудень 2010 року.



Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»

Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Музей історичних коштовностей України Музей історичних коштовностей України

Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Музей мікромініатюр Миколи Сядристого

Національний музей історії України Національний музей історії України

Київський музей російського мистецтва Київський музей російського мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва)

«Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва) «Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва)

Національний художній музей України Національний художній музей України

Музей народної архітектури та побуту (Пирогово) Музей народної архітектури та побуту (Пирогово)

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Національний музей «Чорнобиль» Національний музей «Чорнобиль»

Національний музей літератури України Національний музей літератури України

Музей книги і друкарства України Музей книги і друкарства України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України

Музей голограм Музей голограм

Музей «Золоті Ворота» Музей «Золоті Ворота»

Музей «Андріївська церква» Музей «Андріївська церква»

Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя» Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя»

Національний науково-природничий музей Національний науково-природничий музей

Музей ФК «Динамо» Музей ФК «Динамо»

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей однієї вулиці Музей однієї вулиці

Аптека-музей Аптека-музей

Міжнародний музей української вишивки Міжнародний музей української вишивки

Музей історії Михайлівського монастиря Музей історії Михайлівського монастиря

Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця» Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця»

Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска

Національний музей медицини України Національний музей медицини України

Музей Української Народної Республіки (УНР) Музей Української Народної Республіки (УНР)

Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні» Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні»

Музей радянської окупації Музей радянської окупації

Кабінет-музей В\'ячеслава Чорновола Кабінет-музей В'ячеслава Чорновола

Музей культурної спадщини Музей культурної спадщини

Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Музей Шолом-Алейхема Музей Шолом-Алейхема

Меморіальний музей Валерія Лобановського Меморіальний музей Валерія Лобановського

Центральний музей Збройних сил України Центральний музей Збройних сил України

Центральний музей державної прикордонної служби України Центральний музей державної прикордонної служби України

Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

«Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві «Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві

Музей гетьманства Музей гетьманства

Музей авіації Музей авіації

Музей води (водно-інформаційний центр) Музей води (водно-інформаційний центр)

Музей пожежної справи Музей пожежної справи

Національний музей Т. Г. Шевченка Національний музей Т. Г. Шевченка

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Педагогічний музей України Педагогічний музей України

Політехнічний музей КПІ Політехнічний музей КПІ

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці»

Київський музей О. С. Пушкіна Київський музей О. С. Пушкіна

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського

Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини

Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана

Будинок-музей Марії Заньковецької Будинок-музей Марії Заньковецької

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе Музей-майстерня Івана Кавалерідзе

Музей-квартира композитора В. Косенка Музей-квартира композитора В. Косенка

Музей поета Дмитра Луценка Музей поета Дмитра Луценка

Музей хліба Музей хліба

Музей головної астрономічної обсерваторії України Музей головної астрономічної обсерваторії України

Музей Київської обсерваторії Музей Київської обсерваторії

Музей іграшки Музей іграшки

Музей пошти Музей пошти

Музей телебачення Музей телебачення

Музей циркового мистецтва Музей циркового мистецтва

Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування) Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування)

Музей подарунків Київської мерії Музей подарунків Київської мерії

Національний музей бджільництва України Національний музей бджільництва України

Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)  Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)

Музей історії Святошинського району Музей історії Святошинського району

Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище»

Музей воскових фігур Музей воскових фігур

Музей історії туалету Музей історії туалету

Музей історії каналізації м. Києва Музей історії каналізації м. Києва

Музей вторсировини Музей вторсировини

Музей київського метрополітену Музей київського метрополітену

Музей української ікони «Духовні скарби України» Музей української ікони «Духовні скарби України»

Музей сучасного мистецтва Музей сучасного мистецтва

Культурно-мистецький та музейний  комплекс «Мистецький Арсенал» Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр» Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр»

Музей спортивной славы Украины Музей спортивной славы Украины

Археологический музей Археологический музей

Музей истории Михайловского монастыря Музей истории Михайловского монастыря

Музей історії уряду України Музей історії уряду України