Музей поета Дмитра Луценка  |
 |
 |
Адреса: м. Київ, вул. Генерала Потапова, 3а (при школі № 197)
Вихідні дні: субота, неділя.
Про знаменитого автора слів київського гімну «Як тебе не любити, Києве мій!» розповідає музей при школі № 197 Святошинського району. Школа відкрилася в 1970 році. Через 28 років їй присвоїли ім'я Дмитра Луценка, а в школі відкрили його кімнату-музей.
Відкриття відбулося 19 травня 1998.Чому саме тут? Довгий час у школі працювала дружина поета - Тамара Іванівна, його син Сергій викладав англійську мову. Та й сам Дмитро Омелянович бував у школі неодноразово.
Музейна кімната ніби «осяяна» посмішкою поета з його великого портрета, намальованого художником А. Писаренко. Всі експонати музею дбайливо збережені і передані школі дружиною Дмитра Омеляновича. На 9-ти великих планшетах показаний весь життєвий і творчий шлях поета. Перший планшет присвячений родині Дмитра Луценка, його дитячим і шкільним рокам, школі, рідному селу Березова Рудка. Друга експозиція присвячена військовому шляху поета: тут ми бачимо Д. Луценко прикордонником на заставі Бури, воїном-автоматником, який пройшов Курську дугу і Сталінградську битву. Гордість зібрання - газета «За Перемогу» 1943 року, де вміщено вірші Дмитра Луценка.
Особливою теплотою віє від третього стенду, присвяченого сім'ї та дітям Д. Луценко. Було в його житті та тяжке горе - передчасна смерть улюбленої доньки Лариси. Десятки пісень, написані після тяжкої втрати, увійшли до збірки «Незакінчена соната».
Весь творчий шлях поміщений на чотирьох наступних стендах. До його пісень складали пісні 63 композитора, його пісні співали і співають Д. Гнатюк, А. Мокренко, Д. Петриненко, Н. Матвієнко, Б. Сташків, капела бандуристів «Думка», Національний хор ім. Г. Верьовки. Понад 300 пісень створив Дмитро Луценко. У них - душа українського народу, його малої батьківщини і улюбленого Києва.
Екскурсії в музеї проводяться українською, англійською, німецькою мовами.
