Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Говерла - найвища гора та найвища точка на території України (Карпати).
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Говерла - найвища гора та найвища точка на території України (Карпати).
Вівторок, 19 Вересня 2017

Музеї Києва > Музей води (водно-інформаційний центр)

     

Адреса: вул. Грушевського, 1-в
Телефон: 279-53-33, 279-80-59
Час роботи: середа, четвер, п'ятниця - 10.00-17.00 субота, неділя - 10.00-18.00
Вхід останньої групи - за 60 хвилин до закриття
Вихідні дні: понеділок, вівторок
 
Один з найпопулярніших київських музеїв. Старовинна водонапірна башта лифтом опускає нас під землю - і потрапляєш у казковий атракціон, де головна героїня - вода у всіх можливих проявах і видах. Величезні акваріуми, гігантський унітаз, моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора – й як це все вміщається тут?  
 
Башті - понад 140 років. Пам'ятка архітектури та історії - головна «поїлиця» киян кількох поколінь. Недарма окрема частина експозиції присвячена історії водопостачання Києва. І відразу ж - приклад нераціонально використання води: дізнаєшся, скільки води витікає з незакритого крана або душа, що протікає. Дуже корисна інформація, тим більше, що подана вона динамічно, без нудної дидактики. 
 
У музеї стаєш... співтворцем світу. Саме так. Ну де ще можна самому прокласти річкове русло? Ми потрапляємо в самий початок творіння: над нами гримить доісторичний грім, ллється дощ і шумлять перші гейзери, тають льодовики та ревуть водоспади: ми бачимо, як вода змінює природу, несе життя, формує нашу планету, у кінцевому рахунку, наповнюючи нас з вами - адже ми на 70% складаємось з води. 
 
В акваріумі плавають величезні привітні японські риби. Торкаються губами рук, плескаються, радуючи око. Величезні мильні бульбашки ми можемо видути самі - цей атракціон користується великою популярністю. Як у казці, опиняєшся на мить у величезній мильній бульбашці людського зросту. І цієї секунди достатньо для повернення в дитинство...

Директор Музею води Олександр Попов
Директор Музею води Олександр ПОПОВ:

«У НАС ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ЧІПАТИ ЕКСПОНАТИ
І НАВІТЬ БРАТИ ЇХ В РУКИ»

У Хрещатому парку біля стін Водно-інформаційного центру, який найчастіше називають Музеєм води, довгий ланцюжок відвідувачів можна спостерігати постійно. Охочих завжди вистачає. Адже більшість тих, хто вже побував тут, називають цей музей одним із найцікавіших у Києві.

Кореспондент «Першого екскурсійного бюро» заглянув сюди напередодні Всесвітнього дня води, коли зусібіч до цегляних веж стікалися ланцюжки бажаючих з нагоди дня відкритих дверей у музеї, і мав ґрунтовну розмову з його директором, кандидатом технічних наук Олександром Юхимовичем ПОПОВИМ.

— Олександре Юхимовичу, Всесвітній день води – що він означає для Вас особисто і музею зокрема?

— Протягом майже 45-и років я працюю з водою. Весь цей час веду активне життя, наповнене різними проектами, зустрічами з людьми, так чи інакше пов'язаними з водою. І наш центр, відповідно, веде таке ж повноцінне життя. Тричі на рік, наприклад, ми проводимо дні відкритих дверей, регулярно – тематичні конференції, семінари. А День води – один із таких заходів, але особливий. Це свято, яке ми святкуємо з самого заснування музею.

Відновлена водонапірна вежа Струве,
де зараз розташований Музей води

Всесвітній день водних ресурсів або Всесвітній день води (World Day of Water), як відомо, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році для того, щоб привернути увагу громадськості до всього комплексу проблем, пов'язаних із життєдайною вологою. Адже, за даними ООН, вже сьогодні число людей, що помирають через неякісну та небезпечну питну воду, перевершує кількість жертв усіх форм насильства, включаючи війни та збройні конфлікти. Не кажучи вже про те, що неодноразово світові експерти попереджали: з такими темпами витрачання питної води на планеті її вистачить землянам років на 20-30. Завдання ж нашого Центру – ті ж самі, що й нинішнього свята: про всі ці проблеми в масштабах квартири, України та світу розповідають відвідувачам наші екскурсоводи. Тому щорічно, 22 березня, ми проводимо день відкритих дверей, коли будь-який бажаючий може безкоштовно потрапити до нас, у музей, і ознайомитися з експозицією.

— Чим відрізняється нинішнє свято від своїх попередників?

— Цього року вперше спільно зі Всеукраїнською екологічною громадською організацією «МАМА-86» ми проводили конкурс дитячого малюнка «Річки об'єднують людей». І я впевнений, що 700 робіт, які були надіслані на конкурс, – найкраще підтвердження того, що наша спроба за допомогою мистецтва привернути увагу дітей до проблем річок, сприяти розумінню цінності води і виховувати громадянську відповідальність за стан навколишнього середовища увінчалася успіхом.

— Звідки «ноги ростуть» у Водно-інформаційного центру? Як з'явилася ідея створення такого незвичайного музею?

— Ідея створити музей води народилася ще у 80-х минулого століття після того, як я вперше побував на цих пагорбах. Зараз тут парк, а тоді все було покрито бур'янами. З двох веж – основної та резервної, з яких свого часу починався київський централізований водопровід, – залишилася тільки одна, та й та – у напівзруйнованому стані. Зараз у ній, як бачите, розташовується музейне приміщення. Але для цього потрібно було реставрувати, добудовувати зруйноване. Тут стояв старий резервуар для зберігання води – величезний, п'ятиметрової висоти, він був розмальований, забруднений, а усередині самої вежі палили багаття... Словом, суцільна розруха!

Але до того моменту я вже побував в аналогічних резервуарах Баку, Варшави, які належали до творінь англійського інженера Ліндлея і його синів – вони створили знамениті системи водопостачання і каналізації для більше 30-ти міст Європи. До цих історичних конструкцій тамтешня влада ставилася геть не так, як у нас...

Ось так, на пустирі та руїнах старої вежі, але під враженням зарубіжного досвіду і народилася ідея побудувати в Києві музей води. Адже є ж, врешті-решт, у Парижі музей каналізації!

В експозиції музею

— А київські водонапірні башти – хто їх побудував?

— Той самий чоловік, завдяки якому у Києві з'явилися залізничний міст через Дніпро, кінна залізниця, введено в експлуатацію перший у Російській імперії електричний трамвай, проведено вуличне газове освітлення... Сумно, що його ім'я відоме далеко не всім киянам. Маю на увазі військового інженера Аманда Струве. Серед інших своїх творінь, майже 140 років тому він створив у Києві централізований водопровід, основними конструкційними елементами якого були дві 20-метрові водонапірні вежі, де сьогодні і знаходиться наш музей, а також з'єднуючий їх величезний регулюючий підземний резервуар ємністю 110 тисяч відер (у більш звичних цифрах – 1 млн 350 тис. літрів). Зараз він не справляє такого колосального враження, оскільки ємність для зручності розділена фальшпідлогою. У двох цегляних водонапірних вежах, побудованих Струве, на трьох поверхах були житлові приміщення для доглядачів, причому з підведеною електрикою і телефоном, та ще й паровим опаленням. Це було суперсучасно для того часу.

— Але ж музей створили не у 80-х. Якщо пам'ять мені не зраджує, Водно-інформаційний центр існує віднедавна...

— Так і є. 30 років тому ідею не підтримали. Але у 2001-му, коли в Україні почали готуватися до п'ятої Всеєвропейської конференції міністрів екології, про неї згадали. Президент підписав відповідний указ, у якому відповідальним за створення Водно-інформаційного центру був призначений тодішній градоначальник Олександр Омельченко. Я впевнений, що якби не він, музею не було б. Величезним був уже сам обсяг будівельних робіт, адже одну з веж узагалі потрібно було звести наново, а часу на все про все, включаючи створення експозиції, – з вересня 2002 по травень 2003 року. Щоб встигнути, працювали майже цілодобово. Наші партнери, датчани, не вірили в успіх проекту...

Гостей приймають тут не формально,
а душевно, з великою теплотою

— Чому – датчани?

— Ми ж – музей незвичайний. Він був задуманий як перша і поки що єдина установа в Україні, покликана у нестандартній формі виховувати екологічну культуру, розповідати про значення питної води для нашого з вами життя, про проблеми, пов'язані з її браком, а також про рішення цих проблем вже на побутовому рівні. Просвіта – наше основне завдання. Однак самим створювати з «нуля» подібну установу, не маючи ніякого досвіду, було б, напевно, нерозумно і самовпевнено. Спираючись на міжурядові домовленості про співпрацю в галузі енергозбереження та збереження природних ресурсів, ми і звернулися за допомогою до датчан, у яких колосальна кількість діючих розробок у цій сфері. У їхній країні, наприклад, є ціла мережа природознавчих інформаційних центрів, подібних нашому, які спеціалізуються на проведенні в нестандартній формі просвітницької роботи в області екології серед дітей та молоді. Датчани побували тут, побачили всі ці споруди, пообіцяли вдихнути в них життя та ще й виділили грант у сумі 55 млн. датських крон (580 тис. доларів).

— Вітчизняних інвесторів не знайшлося?

— Чому ж? Вагому лепту у розвиток комплексу – майже 12 млн. грн – вніс «Сармат». Але сам музей, його внутрішня організація – все, що бачите в нашій композиції, – це задумка датчан. Їхні представники жартували: мовляв, наша технологія – ваші цеглини, маючи на увазі саму будівлю.

— Що ж сьогодні являє собою ваша експозиція?

— Вона ілюструє, залучає до діалогу і дає привід вести розмову про воду і необхідність ставитися до неї дбайливо. Можна сказати, експозиція діє як би за схемою «три в одному»: їй властиві риси музею, технічної виставки та аквапарку. Наприклад, завдяки моделям і схемам, можна ознайомитися з процесами водоочищення, системою водопостачання в Києві, кругообігом води в природі, а також з усім розмаїттям форм існування води на нашій планеті. Мабуть, тільки в нашому центрі відвідувачі можуть поспостерігати, як тануть льодовики, як народжуються дощі, як влаштована артезіанська свердловина. Намагаємося якомога наочніше розповісти про світові запаси прісної води та раціональне їх використання.

З іншого боку, великий інтерес відвідувачів викликає, так би мовити, історична частина композиції. Наприклад, самі будівлі водонапірних веж, експозиція фрагментів труб, які в різний час використовувалися для водопостачання. До речі, серед них особливою увагою відвідувачів користується дерев'яна труба, через яку подавалася вода з київських гір до фонтану «Самсон» на Подолі і була знайдена під час розкопок. А ще в нашому центрі можна подорожувати каналізаційним колектором, сфотографуватися з величезним унітазом. У нас є навіть цілий ігровий зал, у ньому можна на спеціальному макеті змінювати русло річки, погратися з великими мильними бульбашками або з живими рибами.

Такої установи, як наша, раніше в Україні не було. На відміну від традиційних музеїв, де на експонати можна тільки дивитися, у нас дозволяється все чіпати і навіть брати експонати в руки. Дехто навіть називає нас розважальним закладом.

В експозиції музею

— Наскільки актуальна проблема води для України? Чи варто їй присвячувати цілий музей в самому центрі столиці?

— Для України підвищення рівня інформованості про водні ресурси, усвідомлення необхідності їх збереження та раціонального використання – завдання першорядної важливості, стратегічне. На жаль, ми в більшості своїй погано це усвідомлюємо, але проблема глобального дефіциту прісної води стоїть у нашій країні багато гостріше, ніж ми можемо собі це уявити. За нормами ООН, Україна є країною, недостатньо забезпеченою водою – замість 15 тис. куб. м води у нас на людину припадає всього 1 тис. куб. м. Причому запаси її постійно скорочуються. Тільки за останні десятиліття з території держави зникло близько 20 тис. малих річок. А вони ж, річки, відіграють головну роль у нашому забезпеченні питною водою. В той же час, ми абсолютно не звикли економити воду. Зате вміємо витрачати цей найцінніший ресурс в обсягах, майже втричі перевищуючий показник тих же датчан – 350 літрів на добу на людину проти 120. І найсумніше: значна частина води, яка витрачається у звичайній квартирі, використовується нераціонально. Згідно з підрахунками «Київводоканалу», 20% її витікає просто так – через несправний кран або туалетний бачок. До речі, для інформації: тоненька цівка з крана за добу відносить в нікуди 150 літрів води.

Економія води – питання, перш за все, екологічної культури. Її-то ми і намагаємося виховувати всіма силами нашого центру. Це – дуже непросте завдання. Але, завдяки різноманітності та багатоплановості композицій центру, серйозний матеріал легко сприймається відвідувачами, особливо дітьми, адже у нас для них приготовано чимало цікавих ігор. На вигляд усе просто, дохідливо і зрозуміло, але за всім цим – напружена інтелектуальна робота. Тому, мені здається, Водно-інформаційний центр, або Музей води, – цілком успішний, затребуваний проект.

Експонати музею

— Очевидно, у вас є вагомі причини для такого висновку?

— Щодня я отримую статистику, вона свідчить: музей користується великою популярністю. До нас ідуть люди. Вчора, наприклад, тут побувало 858 осіб, сьогодні – у свято – буде набагато більше. Думаю, вже цього року ми зустрінемо свого мільйонного відвідувача.

Власне, справа не тільки в цифрах. Частенько ходжу між відвідувачами, чую їх захоплені голоси, а головне – здорові міркування про те, що треба вдома поправити після побаченого і почутого в музеї. Це і є справжній успіх музею.

— Як часто бувають у вас дорослі відвідувачі?

— Звичайно ж, основний наш контингент – діти. Окрема історія – це наша увага до людей похилого віку. Даємо безкоштовні запрошення до ветеранських організацій, будинки пристарілих. Ці люди з величезним задоволенням приїжджають сюди. Для них враження, отримані в Музеї, – велике свято...

— У мене склалося враження, що у Водно-інформаційного центру – колосальна кількість друзів. Це правда?

— Нас ріднять спільні завдання та проекти. Ми відкриті для співпраці з усіма. Наприклад, студенти Інституту туризму проходять на нашій базі практику, спробувавши себе у ролі екскурсоводів. Також на нашій базі учні київських шкіл регулярно проходять заняття з екології. Давно дружимо, співпрацюємо з усіма регіональними водоканалами. Стало доброю традицією проводити напередодні Дня незалежності в нашому центрі зустрічі з фахівцями «Київводоканалу», під час яких кожен бажаючий може отримати професійні відповіді на свої питання про якість води, технології очищення і тому подібне.

До речі, за допомогою регіональних водоканалів уперше цього року провели до Дня води конкурс «Річки об'єднують людей». І уявіть собі: з невеликого тридцятитисячного містечка Комсомольськ у Полтавській області переможців було аж четверо! А чому? Тому що місцевий водоканал веде велику просвітницьку роботу з місцевим населенням. Ось вам і результат!

Було багато ідей щодо міжнародного співробітництва. З датчанами хотіли навіть створити «Клуб друзів Водно-інформаційного центру». Однак не склалося. Був час, коли датчани навіть закрили у Києві своє посольство.

— На цьому міжнародне співробітництво і закінчилося?

— Навпаки. З 2005 року в Центрі працює міжнародна молодіжна навчальна програма шведського Міжнародного інституту екології, економіки і промисловості при Університеті Лунда. Цей проект ми здійснюємо разом зі школами. У ньому беруть участь всі бажаючі у віці 14-18 років, які володіють англійською мовою і хочуть займатися проблемами води. Під час навчання вони проходять дистанційне навчання, відвідують лекції, екскурсії, зустрічаються з фахівцями, пишуть роботи. А по закінченню всі, хто пройшов повний курс навчання, отримують міжнародний сертифікат. У цьому році найкращі учні поїдуть до Університету Лунда.

Інакше кажучи, намагаємося якомога продуктивніше виконувати функції інформаційного центру, концентруємо навколо себе все «мокре», організовуємо та проводимо тематичні семінари, конференції. Багато подібних заходів самі ж й ініціюємо, створюючи таким чином власні «водні» традиції. Однією з таких вже стали щорічні конференції, присвячені Водохрещу, на які запрошуємо науковців, представників Церкви, творчі колективи.

— На початку нашої розмови Ви говорили, що дні відкритих дверей у Водно-інформаційному центрі відбуваються кілька разів на рік. А коли ще двері Музею води відкриті для охочих побувати тут?

— Ми завжди намагаємося дати зрозуміти своїм гостям, що їх приймають тут не формально, а душевно, з великою теплотою. Тому і двері музею відкриті завжди. Хіба що невелику перерву робимо в санітарні дні – у понеділок та у вівторок. У будні дні приймаємо групи за попереднім записом, у вихідні – всіх бажаючих. Тож ласкаво просимо!

Розмовляла Ганна ЕЛЛАНСЬКА, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Вересень 2010.



Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»

Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Музей історичних коштовностей України Музей історичних коштовностей України

Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Музей мікромініатюр Миколи Сядристого

Національний музей історії України Національний музей історії України

Київський музей російського мистецтва Київський музей російського мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва)

«Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва) «Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва)

Національний художній музей України Національний художній музей України

Музей народної архітектури та побуту (Пирогово) Музей народної архітектури та побуту (Пирогово)

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Національний музей «Чорнобиль» Національний музей «Чорнобиль»

Національний музей літератури України Національний музей літератури України

Музей книги і друкарства України Музей книги і друкарства України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України

Музей голограм Музей голограм

Музей «Золоті Ворота» Музей «Золоті Ворота»

Музей «Андріївська церква» Музей «Андріївська церква»

Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя» Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя»

Національний науково-природничий музей Національний науково-природничий музей

Музей ФК «Динамо» Музей ФК «Динамо»

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей однієї вулиці Музей однієї вулиці

Аптека-музей Аптека-музей

Міжнародний музей української вишивки Міжнародний музей української вишивки

Музей історії Михайлівського монастиря Музей історії Михайлівського монастиря

Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця» Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця»

Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска

Національний музей медицини України Національний музей медицини України

Музей Української Народної Республіки (УНР) Музей Української Народної Республіки (УНР)

Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні» Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні»

Музей радянської окупації Музей радянської окупації

Кабінет-музей В\'ячеслава Чорновола Кабінет-музей В'ячеслава Чорновола

Музей культурної спадщини Музей культурної спадщини

Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Музей Шолом-Алейхема Музей Шолом-Алейхема

Меморіальний музей Валерія Лобановського Меморіальний музей Валерія Лобановського

Центральний музей Збройних сил України Центральний музей Збройних сил України

Центральний музей державної прикордонної служби України Центральний музей державної прикордонної служби України

Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

«Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві «Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві

Музей гетьманства Музей гетьманства

Музей авіації Музей авіації

Музей води (водно-інформаційний центр) Музей води (водно-інформаційний центр)

Музей пожежної справи Музей пожежної справи

Національний музей Т. Г. Шевченка Національний музей Т. Г. Шевченка

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Педагогічний музей України Педагогічний музей України

Політехнічний музей КПІ Політехнічний музей КПІ

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці»

Київський музей О. С. Пушкіна Київський музей О. С. Пушкіна

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського

Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини

Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана

Будинок-музей Марії Заньковецької Будинок-музей Марії Заньковецької

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе Музей-майстерня Івана Кавалерідзе

Музей-квартира композитора В. Косенка Музей-квартира композитора В. Косенка

Музей поета Дмитра Луценка Музей поета Дмитра Луценка

Музей хліба Музей хліба

Музей головної астрономічної обсерваторії України Музей головної астрономічної обсерваторії України

Музей Київської обсерваторії Музей Київської обсерваторії

Музей іграшки Музей іграшки

Музей пошти Музей пошти

Музей телебачення Музей телебачення

Музей циркового мистецтва Музей циркового мистецтва

Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування) Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування)

Музей подарунків Київської мерії Музей подарунків Київської мерії

Національний музей бджільництва України Національний музей бджільництва України

Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)  Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)

Музей історії Святошинського району Музей історії Святошинського району

Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище»

Музей воскових фігур Музей воскових фігур

Музей історії туалету Музей історії туалету

Музей історії каналізації м. Києва Музей історії каналізації м. Києва

Музей вторсировини Музей вторсировини

Музей київського метрополітену Музей київського метрополітену

Музей української ікони «Духовні скарби України» Музей української ікони «Духовні скарби України»

Музей сучасного мистецтва Музей сучасного мистецтва

Культурно-мистецький та музейний  комплекс «Мистецький Арсенал» Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр» Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр»

Музей спортивной славы Украины Музей спортивной славы Украины

Археологический музей Археологический музей

Музей истории Михайловского монастыря Музей истории Михайловского монастыря

Музей історії уряду України Музей історії уряду України