Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Генуезька фортеця 14 ст. і Чорне море. м. Судак, Крим.
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Генуезька фортеця 14 ст. і Чорне море. м. Судак, Крим.
Понеділок, 25 Вересня 2017

Музеї Києва > Національний музей «Чорнобиль»

 

За характером зібраного матеріалу, концепцією його подачі музей «Чорнобиль» не має аналогів

 

Національний музей Чорнобиля присвячений хроніці чорнобильських подій 1986 року, аналізу причин і наслідків аварії. У його експозиції налічується близько 7 000 різних експонатів, одним із найсильніших з емоційного впливу елементів музейної експозиції можна назвати коридор, у якому до стелі підчеплені таблички з назвами населених пунктів. Всі назви — це імена мертвих нині міст і сіл, покинутих жителями після аварії.

Тут можна побачити унікальні відеоматеріали, комп'ютерні програми про катастрофу та її наслідки, діючу трифазну діораму «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії», діючий макет енергоблоку ЧАЕС, які розширюють хронологічні та тематичні рамки музею, підсилюють достовірність існуючої експозиції.

Чимало представлених у музеї матеріалів опубліковані вперше — документи, карти з грифом «Таємно», фотографії. Всі ці унікальні експонати, серед яких і реліквії із зони відчуження (старовинні ікони, предмети народного мистецтва, місцевих ремесел, побуту мешканців Українського Полісся), та особисті речі ліквідаторів — змушують задуматися про найхворобливіші проблемих сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки , завдані катастрофою.

Велику роль в експозиції грають художньо-емоційні, філософські образи, які несуть значне тематичне навантаження, допомагають глибше осмислити загальнолюдську трагедію століття.

Музей став місцем роздумів про минуле і майбутнє людства, місцем пам'яті, храмом надії та спасіння, куди приходять сотні тисяч людей різного віку, національності, віросповідання, для того, щоб пом'янути жертви Чорнобиля і переконатися у необхідності єднання зусиль всього міжнародного співтовариства для повної ліквідації загрози радіаційної небезпеки, яка і нині існує.

Це — один із перших музеїв, відкритих у незалежній Україні. За характером зібраного матеріалу, концепцією його подачі музей «Чорнобиль» не має аналогів.

 


Іван Гладуш

Генеральний директор
Національного музею «Чорнобиль»
Іван ГЛАДУШ:

«БАГАТЬОХ ТЯГНЕ У ЧОРНОБИЛЬ...» 

...А в національному музеї «Чорнобиль» уже побувало більше мільйона відвідувачів  

Чорнобильська трагедія від початку перестала бути суто національною — це одна з найтрагічніших сторінок світової та української історії. Українці ж зі «своєю» бідою давно вже звикли до загальної уваги та співчуття. Мій добрий приятель-американець Джейсон, який відвідав мене минулого літа в Києві, на зворотному шляху до себе додому спеціально зробив гак з Москви: «Хочу, — говорив він, — неодмінно побувати у вашому Національному музеї« Чорнобиль», на власні очі побачити, як усе це було насправді».

Джейсону дуже пощастило: у музеї нас чекав чоловік, який із «нуля» створював його власними руками і ось уже два десятиліття поспіль незмінно ним керує. Ім'я цієї людини — Іван Дмитрович ГЛАДУШ, генерал армії. Той самий генерал, який у рік трагедії був міністром МВС України і який одним із перших ступив на палаючу землю Чорнобильської АЕС, а потім беззмінно обіймав цю посаду з полудня 26 квітня до 14 грудня 1986 року — до того самого моменту, поки прискаючий жаром реактор четвертого енергоблоку не приборкали саркофагом.  

Ось так розповідь І. Д. Гладуша перетворилася на своєрідну екскурсію музейними залами «очевидця» чорнобильської трагедії, повідала нам те, на що є зримі свідоцтва в експозиції музею. 

Національний музей «Чорнобиль»
Дзвони Чорнобиля
Зразки техніки

— У ніч трагедії я був у відрядженні, ночував у невеликому готелі під Харковом, — почав свою розповідь Іван Дмитрович. — Раптом близько другої ночі — телефонний дзвінок: «Товаришу міністр, доповідає генерал Смирнов. У нас тут форс-мажор невеличкий — пожежа на Чорнобильській станції...» — «Припини, Іване Юхимовичу, — кажу йому, — ми ж не діти. Через невелику пожежу в тебе духу не вистачило б дзвонити міністрові серед ночі. Що там сталося?» — «Не можу доповісти точно...» Словом, на ранок був я уже в київському аеропорту, а звідти — вертольотом дістався до полудня до самої станції разом із щойно призначеним головою Державної комісії з ліквідації наслідків аварії Борисом Євдокимовичем Щербиною... 

Відкарбувалося в пам'яті: сонячний день, навколо квітнуть дерева, а над ними бовваніє зловісна — яскраво-блакитна з червоним — заграва. Це «світилася» радіація, вона досягала 4000 рентген на годину... 

Тоді порядок був своєрідний: без команди згори, особисто генсека ЦК КПРС Горбачова, ніхто нічого із серйозних речей робити не мав права. Тому Щербина дзвонить голові Ради Міністрів СРСР Рижкову: «Потрібна екстрена евакуація...» — «Я доповім...» Ще дзвонимо, відповідає: «Горбачов сказав: не панікувати...» Тоді Щербина кличе мене і першого секретаря Київського обкому партії Ревенко: «Що думаєте?» — «Треба терміново евакуювати людей», — говоримо. — «Але знайте: усіх нас виключать із партії». — «Значить, будемо безпартійними...» Правда, незабаром нас все-таки наздогнав дзвінок із Москви: «Даємо добро на евакуацію». І вже до полудня наступного дня стягнули ми 1100 автобусів, практично до кожного під'їзду під'їжджав автобус у супроводі міліціонера. За 6 годин евакуювали 51 000 чоловік. Звичайно, щоб уникнути паніки, ми говорили людям неправду: мовляв, днів на три їдете, нічого, крім документів і грошей, не беріть. Хоча розуміли і знали: на цю землю люди скоро не повернуться. Або взагалі ніколи не повернуться... 

Про те, як і якою ціною світ був урятований в ту пору від атомної катастрофи, сказано і написано за 25 років багато. Зауважу лише характерну деталь: добровольців, охочих особисто брати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, грудьми кинутися, як у війну, на амбразуру, було так багато, що одне з моїх завдань полягало в тому, щоб не допустити на об'єкт зайвих. У цілому ж, через вогняне горнило пройшло близько 600 тисяч чоловік. У тому числі і 32 тисячі моїх товаришів по службі — співробітників міліції та внутрішніх військ, 5 тисяч із них ми вже поховали... 

Ось на таку чорнобильську «амбразуру» кинулися і донецькі шахтарі. На початку травня 1986 року, нагадаю, була реальна загроза того, що реактор осяде і звалиться у воду... Адже що таке він, реактор? Справжній самовар, який стоїть на залізних «ногах», внизу — вода для його ж охолодження. Але ці «ноги» здатні витримати температуру не більше 2600 — 3000 градусів, вище цієї позначки метал стає в'язким, як пластилін. Якби сталося так, що «самовар» осів у воду, то вийшов би вже вибух не атомний, а водневої бомби, який змів би все на своєму шляху в радіусі 300 кілометрів. Тому стояло завдання: підлізти під реактор, підвести туди охолоджувальний газ, який замінив би воду. Ось шахтарі, прийнявши для сміливості та відчайдушного ривка по стаканчику чистого спирту, робили трихвилинний штурм «амбразури» — рили лаз, потім з ними йшла наступна група добровольців... Реально: ці люди, услід за першими пожежними розрахунками на палаючому після вибуху реакторі, вдруге врятували світ.

В експозиції музею

 

Але й на сьогодні в покаліченому реакторі залишається, за різними підрахунками, щонайменше 100 тонн палива. Це — дуже багато. Але головне: ніхто не знає, як воно себе проявить завтра чи через 50 років, якщо його порушити, потривожити. Тому свого часу було прийнято правильне рішення, і його схвалила світова громадськість, — надійно накрити-упакувати четвертий блок ЧАЕС. Чим швидше, тим краще. Адже на нинішньому саркофазі, який зводився 25 років тому в поспішному, екстремальному режимі, давно з'явилися тріщини, їх загальна довжина складає вже 380 кілометрів, кожна така тріщина «димить» потроху...

 

На те існує велика програма — так званий «французький варіант». Роботи ведуться активно і надійно, на все передбачено фінансування. Хоча низка держав, які за міжнародними зобов'язаннями мають бути донорами проекту «Укриття», прикриваючись економічною кризою, дещо гальмували роботи. А час, як відомо, — гроші: замість планових 780 млн. доларів уже мільярд потрібен...

В експозиції музею

 

Очистити й «упакувати» 30-кілометрову «зону відчуження» навколо ЧАЕС — звичайно ж, нереально. Але зменшити її шкідливий вплив на людину, на рослини, на ґрунт — цілком можливо, способи є. І перш за все — мити, мити, мити... Людина так влаштована, що повинна жити і завжди сподіватися на щось краще. Надія — головний Бог людини.

 

Тому-то і Чорнобильська зона до себе підпускає. І манить. Я зі своїми товаришами-генералами щороку туди їжджу. Якась особлива ностальгія... Хоча чорнобильських проблем зі здоров'ям маю багато. Намагаюся не звертати на них уваги. У мене багаторічний режим: в 7 ранку підйом, далі — гімнастика, плавання і, обов'язково, на роботу. Чоловік повинен працювати до тих пір, поки його, вибачте, не винесуть ногами вперед...

В експозиції музею

 

Так, багатьох тягне в Чорнобиль. Не тільки корінних жителів або тих, хто колись працював на станції. Ось недавно приїхали до мене два «американця» із Сан-Франциско — мої колишні земляки, із Дніпропетровської області. Запитують: «Як потрапити?» — «Навіщо воно вам, хлопці?» — «Як це так? Це ж не тільки цікаво... Така катастрофа!..» Тому правильна пропозиція прозвучала нещодавно від міністерства з надзвичайних ситуацій: потрібно організувати постійний туристичний маршрут на «зону відчуження». Це, в принципі, допустимо. Але таку роботу повинні виконувати грамотні люди. Адже як там, у зоні, насправді? Ось стежка чиста, а крок убік — і зашкалює радіаційний фон...

 

 
 
 
Човен Полісся
 
 
Реліквії із «зони відчуження»

...Коли розпався Радянський Союз, — продовжує свою розповідь Іван Дмитрович, — ситуація склалася так, що я вирішив піти на пенсію. Але для того, аби нічого не робити, сил вистачило тільки на місяць і 6 днів. Відчуваю, більше не витримаю, з’їду з глузду. Втратив інтерес до життя. Квартира велика, а я в ній — сам, зовсім один. Підніматися вранці з ліжка — для чого? Голитися — а навіщо? Тому схопився якось, привів себе в порядок і рішуче попрямував до міністра МВС — до того, що змінив мене на цій посаді. «Андрію, — кажу йому, — давай будь-яку роботу, щоб я знав: ранком потрібно встати, одягти краватку і крокувати на роботу». Словом, посиділи, подумали і вирішили: щоб я і при справі був, і справу хорошу зробив — будемо створювати справжній музей «Чорнобиль».  

До цього ж як було? Відразу після вибуху четвертого реактора ЧАЕС і мобілізації особового складу для порятунку людей, охорони порядку та безпеки МВС доручило аварійному штабу міністерства і політуправлінню вести так званий «бортовий журнал» — фото- і відеозйомку. Він і став основою первісної експозиції Музею Мужності і Слави, яка була відкрита в будівлі Управління пожежної охорони Київської області до першої річниці трагедії...

І ось уже «під мене» віддали старе приміщення на древньому київському Подолі — там колись розміщувалась 4-а пожежна частина міста. Ми цей старий будиночок розвалили і на його місці побудували новий, з вигляду, подивіться, як справжня пожежна частина. Там і ворота в бокси на першому поверсі є, і пожежні машини. Поруч поставили медичну «швидку допомогу» і військовий БТР — техніку, яка також у квітні 1986-го реально працювала на рятувальних роботах поряд із пожежними нарядами, а тепер стала експонатом музею.

Словом, був я і генеральним директором, і виконробом новостворюваного музею. Трохи пізніше створили творчу бригаду на чолі з відомим київським художником, лауреатом Державної премії України імені Т. Г. Шевченка Анатолієм Гайдамакою. І вже до шостих роковин трагедії — в 1992 році — прийняли перших екскурсантів. З тієї самої пори тут побувало понад мільйон відвідувачів — це якщо говорити тільки про так званих врахованих, а самому музею присвоєно статус «Національний»...

* * *

...У музейну експозицію веде нас символічна Чорнобильська дорога. На ній лежить вирвана з корінням яблуня — біблійне дерево життя. Соковиті червоні плоди — символ добробуту і радості — котяться по дорозі назустріч відвідувачам. Це нагадування про те, що життя на теренах українського Полісся закінчилося в ту мить, коли нова доба 26 квітня 1986 року тільки почала свій відлік — о 1 годині 23 хвилини 48 секунд. З цієї часової позначки та протягом наступних 25 тисяч років (немислиме число для нашої свідомості!) люди, по ідеї, не можуть нормально жити на покаліченій радіацією землі — саме стільки часу, нагадаємо, потрібно для повного розпаду плутонію...

Уздовж дороги — вказівники з назвами 76 міст і сіл України, знищених радіацією. Вона ж, ця дорога, приведе нас до діючої «у трьох іпостасях» діорами: Чорнобильська АЕС до, під час і після вибуху станції. Все ніби відбувається на наших очах... Все, як про те повідав очевидець і учасник ліквідації наслідків катастрофи І. Д. Гладуш...

І ось уже в центрі зали встановлено покрив зі знищеної церкви Архистратига Михаїла, що була колись у селі Красному. Замість купелі під ним хитається човен із Полісся — символ Ноєвого ковчега. Діти, які побували в музеї, дуже часто залишають у ньому свої улюблені іграшки. Над човном ширяють два янголи: білий і чорний — це Добро і Зло. Ще трохи вище, на самій стелі залу, тривожно блимають «атомні електростанції», розташовані на всіх континентах Землі...

У музеї — більше семи тисяч експонатів: документи під грифом «Таємно», реліквії із «зони відчуження»... І багато-багато живих облич на чорно-білих фотографіях...

Звичайно ж, усе це — лише невеликі штрихи до величезної експозиції Національного музею «Чорнобиль», що розмістилася у трьох просторих залах і з'єднала в часовому просторі минуле і сьогодення, напевно, не тільки України — всього світу. Адже не випадково тут побували представники без малого ста країн, серед них — лідери багатьох держав Європи, США, авторитетних міжнародних організацій, церков...

У ці весняні дні, коли Україна і світ відзначають сумний ювілей — 25-річчя чорнобильської трагедії, — музей живе особливо напруженим життям, а у 82-річного генерала армії Гладуша, як ніколи, багато роботи: до столиці України з'їхалися тисячі учасників і свідків тих подій, а також учасники Міжнародної конференції «25 років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього».

До тихому провулку на Хоревій на Подолі безперервно йшли і продовжують тягнутися люди. Адже він, музей, — найголовніший «очевидець» минулого.  

Записав Ілля МИРОНЧЕНКО. 

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро». 

Фото автора. 

Квітень 2011.

 



Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»

Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Музей історичних коштовностей України Музей історичних коштовностей України

Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Музей мікромініатюр Миколи Сядристого

Національний музей історії України Національний музей історії України

Київський музей російського мистецтва Київський музей російського мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва) Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київський музей Західного та Східного мистецтва)

«Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва) «Шоколадний будиночок» (філія Київського музею російського мистецтва)

Національний художній музей України Національний художній музей України

Музей народної архітектури та побуту (Пирогово) Музей народної архітектури та побуту (Пирогово)

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»

Національний музей «Чорнобиль» Національний музей «Чорнобиль»

Національний музей літератури України Національний музей літератури України

Музей книги і друкарства України Музей книги і друкарства України

Національний музей українського народного декоративного мистецтва Національний музей українського народного декоративного мистецтва

Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України

Музей голограм Музей голограм

Музей «Золоті Ворота» Музей «Золоті Ворота»

Музей «Андріївська церква» Музей «Андріївська церква»

Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя» Музей «Кирилівська церква – пам’ятка архітектури XII сторіччя»

Національний науково-природничий музей Національний науково-природничий музей

Музей ФК «Динамо» Музей ФК «Динамо»

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей однієї вулиці Музей однієї вулиці

Аптека-музей Аптека-музей

Міжнародний музей української вишивки Міжнародний музей української вишивки

Музей історії Михайлівського монастиря Музей історії Михайлівського монастиря

Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця» Історико-архітектурна пам’ятка-музей «Київська фортеця»

Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска Меморіальний музей академіка медицини М. Стражеска

Національний музей медицини України Національний музей медицини України

Музей Української Народної Республіки (УНР) Музей Української Народної Республіки (УНР)

Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні» Національний музей «Меморіал пам’яти жертв голодоморів в Україні»

Музей радянської окупації Музей радянської окупації

Кабінет-музей В\'ячеслава Чорновола Кабінет-музей В'ячеслава Чорновола

Музей культурної спадщини Музей культурної спадщини

Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Музей Шолом-Алейхема Музей Шолом-Алейхема

Меморіальний музей Валерія Лобановського Меморіальний музей Валерія Лобановського

Центральний музей Збройних сил України Центральний музей Збройних сил України

Центральний музей державної прикордонної служби України Центральний музей державної прикордонної служби України

Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»

«Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві «Мамаєва Слобода» - козацький куточок у Києві

Музей гетьманства Музей гетьманства

Музей авіації Музей авіації

Музей води (водно-інформаційний центр) Музей води (водно-інформаційний центр)

Музей пожежної справи Музей пожежної справи

Національний музей Т. Г. Шевченка Національний музей Т. Г. Шевченка

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Педагогічний музей України Педагогічний музей України

Політехнічний музей КПІ Політехнічний музей КПІ

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка в Києві

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці» Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка «Хата на Пріорці»

Київський музей О. С. Пушкіна Київський музей О. С. Пушкіна

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського

Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини Київський літературно-меморіальний музей-квартира П.Тичини

Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана Літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана

Будинок-музей Марії Заньковецької Будинок-музей Марії Заньковецької

Музей-майстерня Івана Кавалерідзе Музей-майстерня Івана Кавалерідзе

Музей-квартира композитора В. Косенка Музей-квартира композитора В. Косенка

Музей поета Дмитра Луценка Музей поета Дмитра Луценка

Музей хліба Музей хліба

Музей головної астрономічної обсерваторії України Музей головної астрономічної обсерваторії України

Музей Київської обсерваторії Музей Київської обсерваторії

Музей іграшки Музей іграшки

Музей пошти Музей пошти

Музей телебачення Музей телебачення

Музей циркового мистецтва Музей циркового мистецтва

Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування) Музей Магдебурзького права (Музей історії київського самоврядування)

Музей подарунків Київської мерії Музей подарунків Київської мерії

Національний музей бджільництва України Національний музей бджільництва України

Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)  Музей істории київскої благодійності (будинок Петра Першого)

Музей історії Святошинського району Музей історії Святошинського району

Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище» Державний історико-меморіальний заповідник «Лук’янівське кладовище»

Музей воскових фігур Музей воскових фігур

Музей історії туалету Музей історії туалету

Музей історії каналізації м. Києва Музей історії каналізації м. Києва

Музей вторсировини Музей вторсировини

Музей київського метрополітену Музей київського метрополітену

Музей української ікони «Духовні скарби України» Музей української ікони «Духовні скарби України»

Музей сучасного мистецтва Музей сучасного мистецтва

Культурно-мистецький та музейний  комплекс «Мистецький Арсенал» Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал»

Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр» Центр сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр»

Музей спортивной славы Украины Музей спортивной славы Украины

Археологический музей Археологический музей

Музей истории Михайловского монастыря Музей истории Михайловского монастыря

Музей історії уряду України Музей історії уряду України