Образцов Василь Парменович	Воскові фігури, сцена розтину	У холлі другого поверху музею

 Адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницкого, 37. 

Телефон: +38 (044) 235-20-46.

Цей музей вночі відвідував відомий американський мільйонер Арманд Хаммер. Що він хотів побачити і почути? Може бути, його приваблювали примари, які, за чутками, водяться в підвалі колишнього моргу та в стінах Анатомічного театру? Як би там не було, старий скнара зробив вірний вибір - вже в ті роки музей був одним з найбільш інформативних в Києві. Адже київська і українська медицина, роль лікарської інтелігенції - невід'ємна частина культури і науки нашої держави. А скільки тут народилося відкриттів! І скільки на нашій землі народилось тих, хто зробив ці відкриття, живучи по всьому світу - від Росії до США, від Канади до Австралії, від Ізраїлю до Франції! Українська медицина за сумою зроблених нею відкриттів стоїть на одному з перших місць у світі. У цьому музеї ми зможемо це твердження оцінити.

У музеї медицини - одному з перших в країні - була створена експозиція на основі поєднання науково-методичних та документальних матеріалів та експонатів в комплексі з архітектурними, художньо-технічними і аудіовізуальними засобами. У музеї створені оригінальні інтер'єри - з портретними фігурами відомих вчених і лікарів, і навіть... діорами, присвячені найбільш визначним подіям в українській медицині. Останні особливо привертають увагу відвідувачів, оживляючи інтер'єр: перед екскурсантами постають як би моментальні знімки епохи. Всі фігури створені з фотополімерів скульптором Спартаком Британо.

Серед експонатів першого залу звертають на себе увагу історичні реліквії, стародавній медичний інструментарій, лікарські рослини, які застосовувались в народній медицині, літописні джерела. Особливий інтерес представляє інтер'єр стародавньої лазні часів Київської Русі (Х-XI століття), яка використовувалася не тільки для гігієнічних цілей, але і для лікування.

У центральному залі музею - медицина століття ХХ-го: і війна, і Голодомор, і Чорнобиль. І - великі лікарі Амосов і Філатов, і життєпис засновника музею - Олександра Грандо, і відкриття української медицини недавніх десятиліть.

Вадим Шипулін

«НАШ МУЗЕЙ – ЦЕ ТЕАТР»

Тиша Національному музею медицини України тільки сниться: екскурсанти, які тут ходять юрбами, зітхають, охають, а найвразливіші можуть і знепритомніти. Розташований в самому центрі Києва, він є одним із найбільших і оригінальних медичних музеїв не лише в Україні, а й у Європі.

У ньому представлено розвиток медицини від найдавніших часів до наших днів. В основу організації музею покладено новітню концепцію музеєзнавства, яка дала змогу використати науково-методичні й документальні матеріали та експонати у комплексі з архітектурними, художньо-технічними й аудіо-візуальними засобами. Крім стендової експозиції, тут створено оригінальні інтер'єри з фігурами відомих учених і лікарів, діорами, присвячені найвизначнішим подіям в українській медицині.

Чим же так приваблює експозиція не лише киян, а й численних гостей столиці України? Про це ми говоримо з директором музею, заслуженим лікарем України, доктором медичних наук Вадимом ШИПУЛІНИМ.

Вони ж як справжні

– Розкажу вам про один цікавий випадок, – почав нашу розмову молодий і енергійний директор. – Поки кабінет відомого українського лікаря, академіка Заболотного, облаштовувався, фігуру вченого «посадили» в бібліотеці. Зайшов відвідувач, бачить: людина за столом. Хотів у нього щось запитати, гукнув – той мовчить. Торкнув за плече – не реагує. Він його по спині: мовляв, чоловіче, чого не відповідаєш? Муляж упав, а ніг же в нього немає! Відвідувач вирішив, що у нього на очах вмирає людина – і сам мало не знепритомнів. «Швидку» викликав! Це одне із яскравих свідчень того, що фігури лікарів, пацієнтів, відтворена обстановка лікарень і операційних того часу на вигляд, як справжні, як «живі» і справляють на відвідувачів просто незабутнє враження.

Національний музей історії медицини України

Коли 1982 року музей відкрився, всі охнули! У залах були не тільки унікальні експонати типу аптеки XVIII століття, привезеної зі Стрия Львівської області. Тут біля операційного столу працювали ну просто натуральні Микола Пирогов і Володимир Караваєв, Данило Заболотний – за мікроскопом, Василь Образцов – біля ліжка важко хворої. В аптеці – аптекар, а в сільській хаті – земський лікар.

І всі вони «ожили» завдяки унікальному майстрові Спартаку Британу. Цей чудовий скульптор, який розробив унікальну технологію відтворення людських фігур, незважаючи на свій 78-річний вік, працює у нас і нині. В нашому музеї встановлено шістнадцять так званих портретних фігур, які зовсім не відрізниш від живих людей. Але такі ж муляжі прикрашають музеї в Каунасі й Калінінграді, Санкт-Петербурзі й Бердянську, Вінниці і Львові. До речі, його роботи є в садибі-музеї великого хірурга Миколи Пирогова під Вінницею. Серед «героїв» Британа – хірург Пирогов і англійський океанограф Томсон, невідомий аптекар і північний шаман. І всі вони на вигляд, як живі. Сьогодні Спартак Максимович працює над фігурою глави уряду царської Росії Столипіна, який у вересні 1911 року помер у Києві після того, як його смертельно поранили в оперному театрі. Буде відтворено інтер'єр тієї самої операційної, де славетний київський професор Яновський намагався врятувати життя прем'єру-реформаторові. Можете поглянути на макет майбутньої експозиції. Повірте, і ці фігури будуть на вигляд, як живі.

– Мабуть, такого ефекту й домагався творець музею Олександр Грандо?

– Авжеж. Відомий лікар і подвижник Олександр Грандо втілив свою мрію: створити музей вітчизняної медицини таким, щоб тут не просто було зібрано експонати, а щоб люди могли відчути історію. Професор, викладач столичного вищого закладу Олександр Грандо мав можливість вести розмірене забезпечене життя, але знайшов собі заняття, яке у колег викликало подив. І керував музеєм від дня відкриття до 2005 року.

Діорама, що показує подання медичної допомоги на полі бою українських козаків із поляками (ХVII століття)	Натуральний інтер'єр старовинної лазні часів Київської Русі (Х–ХI століття), де подавали допомогу хворим

– Кажуть, що ця будівля музею тісно пов'язана з ім'ям письменника Михайла Булгакова?

– Він описав її у тому епізоді роману «Біла гвардія», коли Миколка Турбін у міському морзі шукає тіло полковника Най-Турса. Чому саме ця будівля? Річ у тому, що до Жовтневої революції 1917 року тут навчалися студенти медичного факультету університету Святого Володимира, тут вони складали іспити. До тогож дуже складні іспити: один – із гістології, другий – з анатомії. Проводилися ці випробування після третього семестру, і мало кому вдавалося після першого разу їх скласти. Біографи Булгакова чомусь замовчують цей факт, але Михайло Опанасович із першого разу не склав гістології і був змушений піти в академвідпустку. Може, саме цей випадок так негативно запам'ятався Булгакову, що він вирішив у таких похмурих тонах описати той морг, особливо його запах.

Земський лікар біля ліжка хворої дитини в селянській хаті	Інтер'єр кімнати, де київський терапевт Василь Образцов оглядає хвору

Аналогів немає

– А як створювався музей?

– Почну з того, що ми знаходимося в будівлі колишнього Анатомічного театру Київського університету, яка була збудована за проектом відомого архітектора А. Беретті 1853 року і є пам'яткою архітектури XIX століття. Це той самий Беретті, який спроектував і «червоний» корпус університету. Музей почали створювати ще в 70-ті роки минулого століття. Проте урочисте відкриття, яке приурочили до 1500-річчя Києва, відбулося 1982 року. І музей швидко здобув популярність, яку має і досі. За радянських часів керівник України Володимир Шербицький любив приводити сюди високих зарубіжних гостей. Був тут, наприклад, екс-президент Франції Жак Ширак. Музей відвідав і знаменитий американський мільярдер і філантроп Арманд Хамер. Він побував тут о третій ночі 1986 року, після Чорнобильської катастрофи, зі своїм зятем доктором Гейблом, що приїздив допомагати постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС.

Академік Данило Заболотний у своєму кабінеті за мікроскопом	Інтер'єр української аптеки кінця ХIХ – початку ХХ століть

– У чому ж унікальність київського музею медицини? Чи має він аналоги?

– Наведу вам один приклад. Після того, як музей відкрився, його творцеві професору Олександрові Грандо запропонували посаду члена-кореспондента Академії медичних наук СРСР і квартиру в Москві з умовою, щоб він там створив щось подібне. Під це навіть Шереметьєвський палац виділявся. Але Грандо був патріотом свого міста і залишився в Києві.

– Чи є щось подібне у Європі?

– Наскільки я знаю, щось віддалено схоже є в Ризі. У Європі є невеликі музеї медичного профілю, але їх важко порівняти з нашим. В Україні ж є ще один музей такого профілю – це музей-садиба Миколи Пирогова під Вінницею. Але він, звичайно ж, менший від нашого і за розмірами і за наповненням експозицій. Здавалося б, ну що таке музей? Склався стереотип, що це просто зібрання якихось експонатів, цікавих певному колу людей. Наш же музей медицини – це театр. Не випадково тут відбуваються різні вистави, а його експозиція і окремі експонати використовуються під час знімання фільмів і телепередач.

Медичні прилади й устаткування (кінець XVIII ст.)	Хірургічні інструменти цирульників (ХVI–XVII ст.)

Одержимі люди

– Скільки всього людей працює в музеї?

– З технічним персоналом лише 40 осіб. А саме тих, хто відає експозицією і фондами музею – одинадцять. Усі люди – одержимі своєю справою. Багато хто працює дуже давно. Наші співробітники допомагають нині створенню музею на території київського Центру охорони материнства і дітей («Охматдит»). Наш музей, до речі, є членом Європейської асоціації музеїв медичного профілю. І з боку асоціації надходять пропозиції провести в нашому музеї міжнародну конференцію з обміну досвідом.

– Вадиме Петровичу, а що собою являють експозиції вашого музею?

– У них висвітлюються становлення і розвиток медицини в Україні від найдавніших часів до наших днів. Серед експонатів звертають на себе увагу історичні реліквії, стародавній медичний інструментарій, лікарські рослини, що вживалися в народній медицині, літописні джерела. Особливий інтерес являє натурний інтер'єр старовинної лазні часів Київської Русі (Х–ХІ століття), яка використовувалася не лише для гігієнічних цілей, а й для лікування.

Відроджується також історія медичної науки в XVIII і на початку XIX століть. Серед експонатів можна побачити перші медичні підручники у Росії, написані українськими вченими, макет Києво-Могилянської академії, панораму медичної допомоги у козацькому війську, натурні інтер'єри: аптека кінця XVIII століття, інтер'єр «Земський (сільський) лікар у будинку українського селянина» і багато інших цікавих історичних експонатів.

В одному із залів музею

В іншому великому розділі подано розвиток медичної освіти й медичної науки в Україні у XIX і на початку XX століть. Демонструються військові комплекти медичних інструментів того часу, видатні наукові праці й відкриття у різних галузях медицини, зокрема перше в світі прижиттєве встановлення діагнозу інфаркту міокарда київськими терапевтами В. Образцовим та М. Стражеском, відкриття анатомом В. Бецем гігантських клітин у головному мозку, визначення Г. Мінхом та І. Мочутковським задовго до європейських учених ролі паразитів у перенесенні на людину висипного й поворотного тифів, уперше запропонована глибока пальпація органів черевної порожнини за методом одного із засновників київської терапевтичної школи В. Образцова та багато інших наукових досягнень і відкриттів.

Тут також експонуються оригінальні інтер'єри першої операційної на медичному факультеті Київського університету з повним оснащенням того часу й натуральними фігурами видатних хірургів Пирогова і Караваєва під час операції, інтер'єр відомого епідеміолога професора Заболотного. В експозиції відтворено також розвиток медичної науки в різних галузях медицини XIX століття в Україні, зокрема в хірургії, офтальмології, гінекології, патології, бактеріології, терапії.

Ще один розділ присвячений охороні здоров'я і розвитку медичної науки в XX столітті. Зокрема широко показано боротьбу з епідеміями в Україні у двадцяті роки, організацію нових медичних установ і науково-дослідних інститутів, відображено внесок у вітчизняну науку відомих учених України того періоду.

Не обійдено увагою і таку трагічну тему, як Голодомор в Україні 1932–1933 років, репресії лікарів і вчених 1937 року, в період тоталітарного режиму, участь медиків у Другій світовій війні. Цьому розділові нашої історії присвячено унікальний багатоплановий діорамний комплекс. Засобами діорам, експонатів і фотографій відтворено також події, пов'язані з Чорнобильською трагедією. Експозиція цього залу закінчується діяльністю створеної в Україні у дев'яності роки Академії медичних наук і розвитком сучасної медичної науки в Україні.

Перша операційна на медичному факультеті Київського університету. Оперують Микола Пирогов і Володимир Караваєв

Медицина – це мистецтво

– Що, на ваш погляд, найбільше вражає відвідувачів музею?

– Можу однозначно сказати: по-перше, камерність, неофіціозність, по-друге, театралізованість дії, коли вражає і інтер'єр, і діорами, і фігури, і супровідний текст, що звучить із динаміків. Усе це вражає й викликає у наших відвідувачів масу емоцій. Адже важливо ще, як піднести історію і сьогоднішній день медицини. Показати, що медицина – це теж мистецтво, а хороші лікарі – це артисти у своїй справі. Причому такі, що рятують здоров'я і життя людям.

– Ймовірно, ви не обмежуєтеся тільки експозиційною і науково-методичною роботою?

– Так, окрім цього, ми ведемо і значну видавничу діяльність.

Лише за останні роки музей видав альбом, у якому зібрано твори образотворчого мистецтва українських художників у галузі історії медицини, видано книги «Видатні імена в історії української медицини», «Подорож у минуле медицини» та інші.

Плануємо відновити видання першого в Україні історико-медичного журналу під назвою «Агапіт». Він видаватиметься трьома мовами: українською, російською, англійською. І у ньому публікуватимуться статті не лише українських авторів, а й істориків медицини зарубіжних країн.

– До речі, Україна нині готується до проведення у 2012 році Чемпіонату Європи з футболу. До нас приїдуть численні закордонні гості. І вони, без сумніву, схочуть побачити й наші музеї. Ви до цього готові?

– Передусім хочу зазначити, що ми плануємо постійно розширювати й оновлювати наші експозиції, знаходити нові підходи до проведення екскурсій – як групових, так і індивідуальних. До речі, дехто з наших екскурсоводів уже зараз може проводити й проводить екскурсії залами музею англійською мовою.

Розмову вів Олексій ПЕТРУНЯ, журналіст

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Березень 2010.