Адреса: вул. Миропольська, 1
Телефон: 513-15-00
Адміністрація: вул. Луначарського, 1-б
Телефон: 517-42-37

Ще один лівобережний київський театр. Самий «старий» за стажем з прописаних тут. Відлік свій цей чарівний театру веде з 1981 року, коли з республіканського театру ляльок була відокремлена мала сцена, що стала основою для другого лялькового театру в Києві. На той момент, та й по цей час, Київ - єдина столиця в Східній Європі, і, тим більше, на просторах колишнього СРСР, де є два лялькових театри.

Успіх до нового колективу прийшов у 1983-му, коли на Всесоюзному фестивалі чехословацької драматургії спектакль «Стрибаюча принцеса» Ладислава Дворського приніс театру цілий букет нагород. Дипломи тоді отримали: колектив театру в цілому, режисер постановник - заслужений (в той час, а нині народний) артист України Сергій Єфремов, заслужена артистка України Елеонора Смирнова і актор Шарль Фоерберг (нині заслужений артист України). Цей спектакль побудований як гра в дитячій кімнаті: за допомогою уяви і за браком відповідних іграшок кішка може встати принцесою, ворон - злим чаклуном, клоун - принцом, мавпа - Бабою Ягою...

З 1981 по 1983 рік у постановці Сергія Єфремова були створені спектаклі, які почали життя театру: «Сонячний промінь», «Жив-був Зайка», «Бука», «Добрий Хортон», «На планеті хмар», «Новий рік і Білий Кіт».

Окремої розмови заслуговує багаторічна співпраця театру з художницею Іриною Уварової, завдяки якій в постановці Сергія Єфремова створено чудові, але абсолютно різні за світоглядом спектаклі: «Російська сіль» Ю. Сидорова (1987.), «Мати-Олениха» Л. Улицької по Ч. Айтматову (1991 р.), «Все буде добре» І. Уварової і С. Єфремова по щоденникам Януша Корчака (1994 р.), «Ворон» Карло Гоцці (1998 р.)

У 1989-90 роках спектакль «Російська сіль» була визнана кращою виставою на фестивалях в Луцьку, Білосток і Мінську. Пізніше він підкорив Європу. І недарма: ця постановка - одна з самих незвичайних в театрі. Вистава пронизана гротескним гумором, у неї використовується дуже багато різнопланових ляльок - і гігантських, грубуватих, наче з матраців зшитих, і витончених, ніби зроблених з порцеляни. А кошеня-чортеня може взагалі розтягуватися як гармошка... Все тут - великий трюк, атракціон, як і конфетті, що вилітає з націленого на публіку, загрозливо піднятого відра... Словом, ярмаркова потіха.

Далеко не всі вистави цього лялькового театру - дитячі. «Мати-Олениха» за казкою Чингіза Айтматова «Білий пароплав» повертає людей до первісної, тотемної, віри. Олениха у виконанні Тетяни Блащук повинна проходити крізь уособлені стихії води і вогню, щоб врятувати людських дітей, які стають їй рідними замість втрачених оленя, що погубили ті ж люди. Вселенський мотив невдячності по відношенню до природи надає виставі драматичне, глибоке звучання.

Ще одна висока трагедія - моноспектакль заслуженого артиста України Шарля Фоерберга «Все буде добре» за щоденниками великого педагога Януша Корчака - людини, що добровільно пішла з дітьми в газову камеру, відмовившись від порятунку. Корчак у виконанні заслуженого артиста Шарля Фоерберга грає з дуже умовними ляльками. Але саме така умовність передає дбайливе, ніжне, трохи іронічне ставлення до дітей: герой Фоерберга не перестає їх виховувати, і нести їм зерно казки навіть в годину смерті. І ангел, який влітає до них у камеру - швидше не ангел смерті, а ангел Різдва (недарма ж у виставі розкриваються мотиви Біблії). Тому й назва парадоксальна: «Все буде добре» до тих пір, поки дорослий вирішується захищати дітей ціною свого життя.

Ця потужна, пронизлива моновистава отримала «Київську пектораль» у 1995 році, а пізніше тріумфально репрезентувала театр на міжнародних фестивалях.

Взагалі, в репертуарі муніципального театру ляльок - постановки найрізноманітніші, а рішення відомих сюжетів - найчастіше парадоксальні. Є в театрі і роботи-новації. Відома «Наталка Полтавка», вперше поставлена за допомогою лялькових героїв, вирішена в бурлеском ключі, а спектакль «Сумка з піснями» стала першою в жанрі спробою об'єднати відомі українські народні пісні так, щоб вони знайшли відчутність, ілюстративність, утворивши своєрідний ланцюжок, що проходить через усе життя людини.

Серед вистав за мотивами українських народних казок особливо цікавими є «Котик і Півник» Григорія Усачов і Сергія Єфремова, і «Лисичка-сестричка та Вовк-побратим» Всеволода Нестайка.

У театральному репертуарі широко представлені казки народів світу, вистави за творами всесвітньо відомих казкарів. Російська «Морозко», грузинська «Півтори жмені» («Відважне ягня»), «Північна казка» (друга назва - «Дочка Місяця і Син Сонця») - за легендами ескімосів. У назвах вистав присутні Снігова королева, Принцеса на горошині, Бременські музиканти, Мауглі і Вінні-Пух, Попелюшка і Буратіно, Маленький Мук і Карлсон - увесь набір всесвітньо відомих дитячих казок.

Більше півтора десятків років театр не мав власного приміщення. З'явилося воно тільки в 1997 році, коли колектив в'їхав у будинок колишнього кінотеатру «Ровесник» на лівобережній вулиці Миропільській.

17 жовтня 2007 театру було присвоєно звання «академічного».