Сорочинський ярмарок — подія серпня
 |
 |
 |
На щедрій полтавській землі, в селі Великі Сорочинці, на березі славної річки Псел, проходила колись одна з численних місцевих ярмарків. Багато їх було в ті, відокремлені від нас вже двома століттями, часи... І бути б їй загубленій в віках і зметеній вихорами майбутніх революцій, якщо б не народився 1 квітня 1809 року в будинку місцевого лікаря хлопчик – майбутній великий письменник Микола Гоголь.
Він-то і став самим знаменитим «піарником» Полтавщини, зробивши її Диканьку, Миргород та Сорочинці майже всесвітньо відомими. З тих пір, освячена його літературним генієм, і увійшов Сорочинський ярмарок у число самих знаменитих торгів Україні. Навіть радянська влада визнала, що гріх переривати таку традицію – і з 1960-х років ярмарок у Великих Сорочинцях знову шумить і цвіте, співає і веселиться, їсть і п'є, і, звичайно ж, торгує.
Останні вихідні серпня Великі Сорочинці приймають тисячі туристів. Ярмарок організований як народне свято, повне соковитого полтавського колориту. Де, як не тут – у самому серці України – не торгувати і святкувати з таким, справді козацьким, розмахом?
У Сорочинці потрібно їхати не за традиційними товарами. Головне тут – дари полтавської землі: величезні кавуни, що якраз достигли в останні серпневі дні, полтавські галушки та миргородські вареники, море домашньої їжі, зробленої за рецептами домовитих господинь десятків навколишніх сіл і міст, включаючи і пекучу горілку, і прохолодний квас. Що вже говорити про вироби народних промислів, які займають на ярмарку чи не головне місце? Вишиванки і килими з Решетилівки та Диканьки, гончарні вироби з Опішні – все це також «бренди» Полтавщини, як і Гоголь з його колоритними героями. Взагалі, по ярмарку в Сорочинцях потрібно ходити, дивлячись на все око – гоголівські типажі безсмертні, і Солоха з Рудим Паньком обов'язково зустрінуться вам не тільки на сцені у вигляді персонажів фольклорних колективів, а часом прямо серед відвідувачів.
І так як саме Великі Сорочинці є місцем народження М. Гоголя, то в селі є музей, присвячений письменнику. З найголовніших гоголівських реліквій в ньому – записна книжка та похідний саквояж письменника, з яким Гоголь об'їздив всю Європу й здійснив поїздку до Гроба Господнього в Палестині.
Ще однією визначною пам'яткою Сорочинців є Преображенська церква 1732 року. Зовні – шедевр українського бароко. Але головне диво знаходиться всередині. Унікальний семиярусний різьблений іконостас шириною 20 і висотою 17 м уміщає сто ікон XVII століття. Тонке і рясне різьблення іконостасу заворожує. У церкві похований гетьман України (у 1727-34 рр.) Данило Апостол, який володів Великими Сорочинцями та будував храм на свої кошти. Тепер біля храму – пам'ятник гетьману. У цій же церкві хрестили і Гоголя, про що нині нагадує меморіальна дошка.
Програма одноденого туру
| 06-30 | Виїзд з м. Києва о 06-30 на комфортабельному автобусі у супроводі екскурсовода (місце відправлення групи – стоянка біля м. "Палац Спорту"). |
| 11-00 | Екскурсія в меморіальний літературний музей ім. М. В. Гоголя. Відвідання Спасо-Преображенської церкви – усипальні Данило Апостола. |
| Прибуття на Сорочинський ярмарок в с. Сорочинці. У туристів буде вільний час для придбання сувенірних виробів на ярмарці. | |
| 16-00 | Виїзд із с.Сорочинці. |
| 22-00 | Прибуття в м. Київ |
До вартості туру враховано: Проїзд на комфортабельному автобусі, послуги екскурсовода, групова страховка
До вартості туру не враховано: Харчування.
У програмі ярмарку:
- Виступ фольклорних колективов і кобзарів.
- Ярмарок сувенірів з різних регіонів України, творіння народних умільців.
- Різноманітність страв національної української кухні.
 |
.jpg) |
 |
.jpg) |
| Світлана Свищева |
Керівник проекту «Сорочинський ярмарок»
Світлана СВИЩЕВА:
«НА нинішньому, ювілейному, «СорочинськоМу ярмарку»
літературних героїв значно побільшає»
З 16 по 21 серпня на Полтавщині знову вируватиме Національний Сорочинський ярмарок, де відзначать 180-річчя цього «дітища» Гоголя. А офіційно відкриють його 17 серпня об 11-й годині. Вже досить тривалий час Сорочинський ярмарок залишається однією з найколоритніших візитівок Полтавщини й України. Хоча так було не завжди. Адже у давнину в Україні щороку відбувалося сотні ярмарків, десятки з них були масштабнішими за згаданий вище. Та й репрезентоване ним село на Миргородщині кілька разів змінювало свою назву. Не загубилися у часі та просторі й стали воістину «Великими» Сорочинці завдяки своєму геніальному землякові Миколі Гоголю, котрий тут, у будинку відомого на всю округу лікаря М. Трохимовського, народився. Саме у місцевій Спасо-Преображенській церкві, яка є перлиною українського бароко з унікальним різьбленим іконостасом, маленького Нікошу похрестили. А через 22 роки ним була завершена й побачила світ повість «Сорочинський ярмарок». Тож у цьому році відзначаємо її 180-ліття. Знаковий ювілей, звісно, накладає свій відбиток на роботу сьогоднішніх творців ярмаркового дійства.
Про «дітище» Миколи Гоголя та особливості цьогорічного ярмаркування ведемо розмову з керівником проекту «Сорочинський ярмарок», кавалером орденів княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів Світланою СВИЩЕВОЮ.
— Світлано Іванівно, Ви почали опікуватися Сорочинським ярмарком у непростий час. Які визначили пріоритети і що вдалося зробити відтоді Вашій команді?
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
| На ярмарку |
— Насамперед хочу подякувати нашим попередникам, особливо миргородцям, які у 1966 році відродили перервану майже на півстоліття традицію ярмаркування у Великих Сорочинцях. Мені ж випала честь долучитися до цієї справи у 1998 році на посаді заступника голови Полтавської облдержадміністрації. Тоді якраз фактично вичерпувалися можливості владного адмінресурсу, що дозволяв раніше організовувати масштабні торгівлю та розваги у «добровільно-примусовому» порядку, і водночас хронічно не вистачало бюджетних коштів для забезпечення елементарних зручностей. Тож на полі, яке за кілька діб вздовж і впоперек «переходили» більше мільйона чоловік, висіло з півдесятка ліхтарів, а найменший дощик перетворював його на непролазне болото. За таких умов довелося внести пропозицію про проведення цього знакового для України дійства на комерційній основі, із залученням коштів учасників і спонсорів, розробити відповідну концепцію. Тож у 1999 році було створене товариство з обмеженою відповідальністю «Сорочинський ярмарок», яке стало організатором і розпорядником щорічного заходу.
За 12 років його командою зроблено таки немало. Про це свідчать сьогоднішні «візитівки» ярмарку – ошатне містечко майстрів, своєрідний етнографічний музей під відкритим небом із комплексом споруд, упорядковані сценічні майданчики, асфальтовані доріжки, складові цілодобового облаштування побуту тощо. Зрештою, визнання прийшло й на офіційному рівні: ще в 1999 році, згідно з Указом Президента, Сорочинський ярмарок став Національним; згодом цей статус ми неодноразово підтверджували.
— Не збулися, здається, тільки наміри деяких обласних високопосадовців «одягнути» ярмарковий майдан у скло, бетон і пластик…
— Це зараз подібні пропозиції сприймаються з іронією, а тоді з такими «новаціями» доводилося боротися всерйоз. Адже нам справді пропонували збудувати тут капітальні сучасні павільйони, перетворити Сорочинці на «другий Штутгарт» тощо. Можливо, це й осучаснило б «тіло» ярмарку, та неодмінно «вийняло» б із нього душу. Час довів правильність нашого курсу на збереження автентики, глибинних народних традицій дійства, чим, власне, воно і привертає увагу світу.
Виправдало себе і його поєднання з сучасністю через спілкування ділових людей, народних майстрів, ремісників, що також успадковано ще з гоголівських часів. При цьому всі знають: наш ярмарок – то не тільки торги, а й особливий колорит, свято українського духу, пізнання невичерпних джерел фольклору, справжніх скарбів культури. Тож, попри те, що ні масштабних торжищ, ні етнічних фестивалів сьогодні в Україні не бракує, потік учасників і відвідувачів Національного Сорочинського ярмарку не міліє. Досить сказати, що в цьому році фактично за півтора місяця до початку, його наповненість тими, хто офіційно подав заявки на участь, сягає понад 80 відсотків.
— Певно, для більшості з них це буде не перша поїздка у Великі Сорочинці. Що нового побачать там «завсідники» ярмарку цього разу?
— Новинки та зміни помітні навіть неозброєним оком. Ще біля входу на нашу територію ми за погодженням із місцевою сільрадою створили невелику паркову зону – посадили там декоративні дерева, кущі, розбили клумби. Такі ж насадження з’явилися й на ярмарковому майдані, який продовжували огороджувати. Зроблено це для того, щоб упорядкувати, прикрасити територію й водночас чіткіше її зонувати, запобігти перетворенню окремих «клаптиків» на такі собі базарні «барахолки» із несанкціонованою торгівлею, рекламою тощо. Аби не змішувати в «купу» ту ж таки торгівлю й виставково-розважальні заходи, перепланували містечко майстрів, місць для них там тепер побільшало. Перебудовуємо і їхні стилізовані під старовину павільйони. А найголовніше – змонтували там дві додаткові лінії електропостачання, «завівши» в кожен такий павільйон по 6-8 світильників. Тож тепер народні майстри зможуть продавати свої вироби практично цілодобово.
На садибі Хіврі також обладнуємо ще один навіс і ставимо чимало додаткових лавок. Будуємо два капітальних цегляних туалети з сучасними зручностями. Вже є проект нової вхідної арки, та цього року звести її не встигнемо. А от старий млин зі звичного місця демонтуємо, там з’явиться новий. Але й старого, зображення якого стало офіційним символом Національного Сорочинського ярмарку, не позбуватимемося – тільки перенесемо його далі, на інший бік території, де розкладають свій крам приватні підприємці. З огляду на те, що ці люди практично не залишають своїх робочих місць, у тій зоні споруджуємо й невелику сцену, щоб вони не почували себе обділеними розвагами.
— На ярмарку розважаються і малеча, і дідусі та бабусі. Чи вдається задовольнити таке розмаїття смаків при формуванні культурної програми?
— Раніше були нарікання хіба що на неможливість охопити все, що хотілося б побачити й почути, а дехто надто пізно дізнався про певну цікавинку. Тому цього року випускаємо додатковий тираж нашої безкоштовної ярмаркової газети, де на чотирьох сторінках розмістимо весь перелік культурних заходів. Біля нового млина діятиме і довідково-інформаційний центр. Перераховувати кожен пункт майже тижневої програми зараз практично неможливо. Зазначу тільки, що й Микола Васильович Гоголь, і його герої, й необхідні для їхнього виїзду на ярмарковий майдан воли обов’язково будуть. Причому цього разу з урахуванням 180-річного ювілею «заглавної» для ярмарку повісті згаданих героїв суттєво побільшає. Адже ми хочемо залучити до її сценічного відтворення не лише професійних акторів. І навіть влаштуємо конкурс серед аматорських театральних колективів на краще виконання бодай окремих фрагментів чи сцен із того безсмертного твору.
Триватиме Фестиваль народної творчості на Національному Сорочинському ярмарку, який ми спільно з Міністерством культури проводимо вже сьомий рік поспіль. Крім традиційного марафону пісень, танців, ігор, веселощів, готуємо кілька справжніх родзинок, які раджу не пропустити. Зокрема, вперше влаштуємо на ярмарку «повноформатні» вечорниці із залученням фольклорних колективів Полтавщини, у складі яких є учасниці зовсім не «ігрових» аналогічних дійств. Отже, то буде фактично автентика, живий досвід людей, які передаватимуть його онукам і правнукам. Іншого дня презентуємо давнє українське весілля із залученням відповідного музею, який нещодавно з’явився на одному з «хуторів» поблизу Диканьки. Хочемо навіть підібрати для цього реальні пари наречених.
— Зазвичай, особливо вимоглива до розваг і культурних заходів молодь…
— Вечірня програма для неї, як і раніше, не обмежуватиметься традиційною дискотекою. До виступів на головній сцені запрошуємо багатьох молодих талановитих виконавців, які останнім часом заявили про себе на повен голос не лише в Україні. Зокрема, учасницю Євробачення Альошу, зірочок популярної програми телеканалу СТБ «Х-фактор» (таких, як гурт «Діти капітана Гранта», Марія Рак та інші), переможницю проекту Костянтина Меладзе «Фабрика зірок» Еріку.
Хоча досвід показує: на Сорочинському ярмарку молодь «ганяється» не тільки за зірками шоу-бізнесу чи наймоднішими виконавцями. Адже тут особлива атмосфера, яка спонукає юнаків і дівчат без будь-якого примусу прилучатися до скарбниці фольклору, кращих зразків того, чим захоплювалися їхні предки. Ви ж бачили – багато молодих людей приїздять на ярмарок у вишиванках або купують їх тут і одразу вдягають, прикрашають себе виробами народних майстрів. І підспівують, підтанцьовують фольклорним гуртам, пробують грати на «забутих» народних інструментах. Тож коли ми в рамках культурної програми ярмарку започатковували мистецький фестиваль талантів «Золотий млин», який продовжимо і в цьому році, то хотіли бачити серед його учасників і глядачів побільше молодих облич. Наші сподівання виправдовуються. Будуть, звичайно, і «приземленіші» розваги. Такі, як презентація на майданчику біля головної сцени традиційних українських страв – борщу, кулешу, галушок тощо. Кожній із них присвячуватиметься один ярмарковий день. За підтримки спонсорів на очах публіки їх наварять стільки, що, сподіваюся, вистачить більшості бажаючих скуштувати тієї смакоти.
— Ярмарок-2011 виходить справді «смачним» і захоплюючим. Наостанок хотілося б почути від Вас, Світлано Іванівно, кілька порад тим, хто вирушатиме у Великі Сорочинці вперше.
— Раджу почати таку подорож іще вдома зі знайомства з сайтом товариства «Сорочинський ярмарок». Адже там є окремий розділ «Поради туристам» з інформацією про те, як краще до Великих Сорочинців добратися, де там можна заночувати, чим харчуватися тощо. Є навіть «вказівник» маршрутів для автомобілістів та розклади руху пасажирських поїздів і автобусів.
Нагадаю, що безпосередньо поселенням туристів розпорядники ярмарку не займаються, та на згаданому сайті вміщено контактні телефони відповідального працівника сільради, котрий уже зараз підкаже адреси місцевих мешканців, готових прийняти гостей у своїх садибах. В цьому році ми спробуємо за допомогою спонсорів облаштувати на території ярмарку невелике наметове містечко, в якому за майже символічну плату могла б зупинятися насамперед молодь, але конкретнішу інформацію з цього приводу «вивісимо» на сайті трохи пізніше. Як і детальну інформацію стосовно культурної програми. Заздалегідь раджу тільки неодмінно доповнити її відвідинами літературно-меморіального-музею Миколи Гоголя у Великих Сорочинцях та Спасо-Преображенського храму.
До речі, минулого року ми посприяли виходу у світ розкішного ілюстрованого видання «Сорочинський іконостас», а цього року хочемо презентувати такий же подарунковий варіант гоголівського «Сорочинського ярмарку». Та найголовніше, що ця повість ніколи не закінчується, вона й сьогодні живе у реальному ярмарковому багатоманітті. Тож до зустрічі у Великих Сорочинцях!
Бесіду вів Василь НЕЇЖМАК, журналіст
Фото автора
Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро»
Липень 2011
| Tweet |
