Address: 04071 Ukraine, Kyiv, Schekavytska str, 30/39, of. 4 E-mail: info@primetour.uaPhone +38 (044) 207-12-55Incoming Tour operator License АГ №580812Sitemap

Poppies of the Carpathians. Lviv region
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Poppies of the Carpathians. Lviv region
Monday, 16 May 2022

Menu

Theaters in Kiev > National Center for Performing Arts named after Les Kurbas

Foto 1. Les Kurbas

Foto 2. National Center for Performing Arts named after Les Kurbas

 

Foto 3. Numbers and Wind

 

 The National Center for Performing Arts is well known in theatrical circles of Ukraine. It is a huge laboratory of creative experiment. It doesn’t have a regular troupe. Kiev’s theatre of National Center for Performing Arts is a totally different performances, actors directors, it’s a free ground for the theatrical experiments. Professionals from various Kiev and Ukrainian theatres are working here. In the Center of Les Kurbas you can see performances that aren’t popular on the “academic” stage.

 The person this Center is named after was the biggest Ukrainian theatre reformer Les Kurbas (1887-1937). Director, actor, playwright, teacher, polyglot-translator, “philosopher of theatre”, he created modern world-class Ukrainian theatre by putting there the new vocabulary of theatrical art of XX-th century. It was this man, who brilliantly determined a future actor (contemporary for us) as a “smart Harlequin”.

Created in 1994, The National Center for Performing Arts combines scenic performances with research work in the field of set design, theatrical pedagogy, dramaturgic experiments etc. The Center has like 3 wings - RD and culturological departments work here along with artistically-theatrical search laboratories. The theatre positions oneself as a “workshop of idea generation”, community and space, where the young talents can show one’s worth using most daring theatrical experiments.

 There are a few very interesting projects within the scope of Kurbas Center, every one of them is an event not only in theatrical, but also in artistic life of Kiev and Ukraine in general. One of them is a project of theatre expert and stage director Stanislav Suknenko – “Visual Laboratory”. Every Thursday in “Theatrical laboratory” hall you can see video records reflecting the tendencies and processes in world culture and art: the most remarkable innovations from the world of theatre, cinematography, music and painting, commented by the host.

Another wonderful project you could find in the Center is “The Laboratory of performance” of choreographer and dance director Larisa Venediktova. Everyone can become an actor here because performance is an art of artistic action, move, made by painters, musicians, actors, dancers, interpreting before the spectators the dramaturgic material. The difference between performance and other kinds of art is that in this case the painter-performer becomes the object of creativity itself. And the main thing here is not the result, but the process, the action, empathy and sympathy.

Particular attention should be given to the library of the National Center, numbering nearly 4500 units. The main part of the fund was given to the Center by famous theatrical worker Les Tanyuk. You can find there books representing wide range of world, Russian and Ukrainian belletristic literature – the works of Johann Wolfgang von Goethe, Charles Dickens, Daniel Defoe and many others.         

Foto 4. "ABBA & Death"

Foto 5. Project of A.K.T. Studio "Women"

 

Foto 6. Kola Icy

 


Неллі Корнієнко

Директор Центру Леся Курбаса, доктор мистецтвознавства, академік Академії Мистецтв України Неллі КОРНІЄНКО: «Нам треба «перевернути» всю суспільну піраміду цінностей…»

Як історії, так і театрові ніколи не бракувало мрійників. Та були серед мрійників і такі, котрі зусиллями Архімедового важеля перевернули театральний світ. Лесь Курбас - серед них.

Театральний реформатор Лесь Курбас (1887-1937), режисер театру і кіно, актор, драматург, теоретик, педагог, поліглот-перекладач - створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття. Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як "розумного Арлекіна". Його незавершена за життя теорія "образного перетворення" завершується сьогодні, на початку третього тисячоліття, зусиллями філософів і художників, що шукають кореневу, "архетипову" специфіку Мистецтва.

 Докладніше про це – у бесіді з директором Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, доктором мистецтвознавства, академіком Академії Мистецтв України Неллі КОРНІЄНКО.

- Неллі Миколаївно, якщо свого часу Лесь Курбас «перевернув український театр», то що сьогодні прагне «перевернути» Центр його імені?

- Хоч як це для декого не дивно, я певна, що такого типу інноваційні центри, як наш, мають жити не лише власне мистецтвом і культурою. А саме через належність до культури - повинні думати про високі стратегії суспільства, держави. Адже саме культура спроможна підняти з колін економіку. Згадаймо феномен Франції. Додам про тисячолітній досвід Сходу, який уже давно довів цю істину. Нині експертам з культури зовсім не здаються фантастичними прогнози Римського клубу та 150 економістів – Нобелівських лауреатів, які доводять, що у ХХІ ст., і то - у найближчий час, вирішувати стратегічну потужність  держав будуть не нафта і газ – не сировина, а саме творчі технології, засновані на гуманітарно-культурно-природничих засадах.

За великим рахунком, нам треба «перевернути» всю суспільну піраміду цінностей… Ще кілька років тому я висунула на перший погляд ризиковану ідею, але вона зовсім не здається мені такою. Гадаю, саме час будувати в Україні інноваційне суспільство на щойно названих засадах. Саме зараз, коли складається нова суспільна свідомість і добудовується нація. До речі, Курбас висував ідею перебудови держави через культуру, театр був для нього не лише етичним храмом, а й своєрідним парламентом, макетуванням дійсності - і саме в цей, упереджувальний хід думки влучила куля Гулагу. 

Сцена з вистави "Голодний гріх" (режисер О. Білозуб) Сцена з вистави «Перехрестя» (режисер О.Чайка) Сцена з вистави "Ричард після Ричарда" (Творча майстерня "Театр у кошику")

- Які стратегічні напрями діяльності Центру? Що вдалося вам подолати і чого досягти за 15 років існування?

- Ой, цього так багато…

Зрозуміло, що стосовно стратегій суспільства, то ми впорались лише з нашою «пропозицією» йому. І не переконані, що її почули… До речі, наступний рік в Україні – гра долі – оголошено інноваційним. Отака колізія!  Між тим Китай на своєму останньому з’їзді вже заявив про побудову інноваційної держави – так рухаються великі розумні тигри…

Що ж до наших наукових і мистецьких планів, то ми засадничо мали на меті повернення української науки і культури в європейський контекст. Тому й будували Центр відразу за кількома культурними стратегіями. Тут і фундаментальна наука – до речі, ми єдині маємо науковий код, як у національних академій; і театральний експеримент з пошуку нової, актуальної мови сучасного театру; і культурологічні студії; і проекти з національної автентики; з повернення забутих чи репресованих імен нашої культури; і власне інноваційні проекти з драматургії, сценографії, театру, кіно: пошук нового діалогу автор-театр, текст-нетекст, новий простір, сучасні енергії; і драматургічна лабораторія, і візуальна майстерня, і кіноклуб, і танц-laboratorium; і міжнародні проекти з новітніх художніх технологій. І багато цікавого ще… Наш каталог має більш як 200 сторінок – і це лише частина наших справ.

Що вдалося за 15 років? Щиро, поза гонором – багато. Я нагадаю, ми були «на вулиці», без приміщення і матеріальної бази 9 років! І ніколи - ні раніше, ні зараз - не фінансувалась наша статутна діяльність. За цей час ми створили якісну інноваційну інституцію, одну з кращих у Європі.  З новітніми методологіями у фундаментальній сфері. Ми перші в незалежній Україні видали на базі нових підходів «Історію українського театру ХХ ст.» і монографію про український театр новітнього часу - у переддень третього тисячоліття; 4 монографії по Лесю Курбасу. Ми послідовно вводили його ім’я в європейський науковий обіг: нині Курбаса викладають, про нього пишуть науковці Франції, Італії, Польщі, США, Канади, Росії, Латвії, Австрії. У Відні його увінчали введенням у Золоту книгу видатних європейців. Вистава Курбаса «Народний Малахій» увійшла в книгу 100 видатних вистав світового театру ХХ сторіччя. Центр провів 18 наукових конференцій, переважно міжнародних, з найактуальніших питань мистецтва. Назву для прикладу: конференцію у Парижі (французькою мовою) по Курбасу і з проблем сучасного українського театру, подібну ж - у Віденському університеті, де Курбас, як відомо, навчався. І останнє - круглий стіл: «Трансформація професії «режисер» у ХХІ сторіччі» (інакше - «Проблема лідера у постнекласичному просторі культури»).

Діалог з Європою оприсутнюється і проектами: «Сучасна європейська драма. Діалог культур» (відбулися його французька і сербська версії), участю в оригінальному трирічному європейському проекті «Процесія образів» (Нідерланди-Сербія-Україна – Центр Леся Курбаса), у великому видавничому проекті США «The Abstract Moment: A Revolution in Kiev» (2010), розціненому як відкриття Америкою України. Нещодавно задіяно проект чотирьох міст – Пекін-Шенчжень-Мельбурн-Київ (Центр Леся Курбаса) – «Невидиме покоління» під керуванням професора Пера Хіттнера (Швеція). Розширюємо горизонти - йдемо в Євразію. До речі, на початку липня різні сюжети проекту будуть «гратися» у п’яти місцях Києва одночасно… Запрошуємо!

За рахунок креативних методологій Центру «Вільна Інноваційна Академія Театру»  і проект «А.К.Т. Територія творення» уреальнили можливості актора відбутися не за 4-5 років, як зараз, а за рік-півтора (!). Уперше в Україні - здається, і досі ми тут єдині - Центр здійснив медійний проект на інші континенти в режимі on line – «Хозарський словник» за Милорадом Павичем. Кіно-прозо-проект «8 ½», несподівано і таємниче поєднавши ці дві стихії, викликав захоплене зацікавлення не лише у нас, а й поза межами країни.

Активно підтримуємо і традицію, сказати б, креативного слова: опубліковано більше 20 книжок. Започаткували власне видання - «Курбасівські читання» (вийшло 5 чисел), присвячене не лише театру, а художній культурі, її ролі в суспільстві на загал, відоме далеко за межами країни.

Але інтелектуальний пошук, на нашу думку, не може бути повноцінним без морального переживання своєї історії, без самоідентифікації з нею. Тому своєрідним етичним висловлюванням Центру стало відкриття у Криворівні музею Параски Горицвіт, людини трагічної долі, фантастичного «народного» мислителя, оригінального художника і письменника: автентика повертає нас у лоно наших витоків, захищає від  «випадковості буття»… Про Параску Олег Драч зняв фільм, презентований на міжнародному фестивалі.

Я відкрила вам лише кілька наших сторінок.

Але найглибше наше задоволення сягає відгуку на чи не найактуальнішу нині потребу – потребу у гуманітарній науці нового рівня. Ми пропонуємо  новий напрям у мистецтвознавстві і культурології - нелінійне  мистецтвознавство, або ширше – синергетику  художньої  культури. Поки що ми тут – піонери. Погодьтеся, немає нічого більш хвилюючого і вільного, як науковий ризик-пошук, спричинений  непередбачуваними, глибинними мотивами і напругами, нерідко - на рівнях анархічно-вільного підсвідомого…

Сцени з вистави "...Из мира аднаво в другой..." (режисер Марк Нестантинер)

- Наскільки «провокація експерименту» Центру знаходить розуміння і відгук у вашого глядача?

- Тобто тепер вас цікавить наш театральний експеримент?

Ні для кого не секрет,  що сучасний театр вже давно полишив свої, сказати б, класичні межі – владу Слова, причинно-наслідкових зв’язків, диктат «єдиної істини» тощо. Ми перебуваємо в іншому історичному вимірі – постнекласичному – (не бійтеся цих термінів! – вони просто провокують більшу свободу і розкутість духу і розуму) – отже, тут свої закони і правила. І театр не може вдаватись до молотка, коли потрібен інструмент тонкого, квантового скальпеля. Наші театральні майстерні шукають нових стосунків слова і не слова, тиші - і мовчання, енергій предмету і енергій емоції, хаосу і порядку.

У нас є свій глядач – з ним ми і намагаємось здобути інтерпретації сучасного рівня – про людину, буття, любов і смерть, гру та ілюзію життя. Є спеціальні фокус-групи, де ці процеси досліджуються більш глибоко, із застосуванням соціологічних і психологічних підходів. Опановуємо зворотній зв’язок з експериментом.

- Центр не має постійної трупи, а чи має постійного глядача? Хто він?

- Ви знаєте, ми свідомо не створюємо постійної трупи. Це теж елемент інновації – сам динамічний пошуковий процес виступає в ролі своєрідного тесту і Автора майбутньої театральної системи. Я хочу підкреслити – ми не театр. Ми – дослідницька лабораторія театру. Іще один традиційний – хай навіть найвищого ґатунку  - театр лише прикрасить художній ландшафт. А це не так цікаво. І не дуже продуктивно. Ми й створені були Кабінетом міністрів і Національною Спілкою Театральних Діячів на розвиток всіх тих напрямків, яких потребує сьогодні український театр, - тому тут лабораторія молодої драми, виставки художників школи Лідера, майстерня-станція «Голос», менеджерські змагання – а не просто театр.

А наш глядач? Переважно це молодь – студенти Києво-­Могилянської академії, Національного університету ім. Т.Шевченка, Національної музичної академії, Теологічного коледжу, Університету театрального, науковці-філософи і соціологи, філологи і лінгвісти. Якось в радіо-інтерв’ю мене запитали, чи не лякає нас така «елітізація». Ні. Я переконана – Україні потрібна аристократична, вишукана, тонка і шляхетна культура і мораль, які мають у нас свою давню національну традицію. Саме вона убезпечить нашу суспільну свідомість і державу від варварів, манкуртизму і «окупаційної» свідомості – чи не найбільших буттєвісних  загроз. Вони особливо небезпечні саме нині.

- Як складається діалог НЦТМ з державою, її культурно-мистецькими органами?

- Хочете жорсткої правди? У такому, як зараз, вигляді Міністерство культури є економічно і духовно «збитковою» нішею держави. І за великим рахунком – зайвою. Хоч як прикро це усвідомлювати. І справа тут не в конкретних міністрах, хоча і в них теж. Справа у професійній «порожнечі», яку провокує задана структура. Бюрократична піраміда, де ніхто, крім міністра, не може (чи не спроможний?) приймати рішення, і не приймає – яскраво ілюструє відомий Закон Паркінсона. Роками не вирішуються як серйозні, фундаментальні, так і зовсім локальні робочі проблеми. Міністерство не має смаку до нового, інноваційного, творчого. Працює в інерції «совка» - це не просто контрпродуктивно, це небезпечно для культури. Рейдери і мародери від культури, яких ми пізнали на власному досвіді, – якоюсь мірою є наслідком цього стану державного менеджменту, управлінської складової держави. Міністерство націлене на збереження старих цінностей. Це добре. Але не фінансуючи нового, ризикуєш постійно плентатись в обозі. Одне слово, потрібна реформа з модернізації міністерства. З конструкцією сучасного рівня діалогу держави і її культурних партнерів. Ми неодноразово говорили і писали про це, пропонуючи свої моделі. Але…

Це не означає, що там немає чистих людей, чи що для Центру зовсім нічого не було зроблено. Було. Але все робиться з неадекватною, просто божевільною витратою енергії, що у ХХІ столітті є неприпустимим. І часто ми вимушені не так спиратись на міністерство, як працювати за нього.

До речі, зараз у нового міністра лежать наші папери з так і не вирішених за десятиліття (!) серйозних проблем: подовження оренди (непродовження – як черговий «заклик» до рейдерства), введення у правовий режим стану з фундаментальними дослідженнями, зі статусом Національного і т.п. Будемо сподіватись на дії, що заперечать наші вимушено жорсткі оцінки ситуації…

-  З ким із режисерів, акторів співпрацює сьогодні Центр? Наскільки вашій сцені вдається зробити з них «розумних Арлекінів»?

- Властиво, нам цікаві актори і режисери-сталкери. Режисери-поети. Якщо хочете - метафізики театру. Тільки вони спроможні будувати простір, сповнений сучасних сенсів. Над несподіваним, «гіпотетичним» Гоголем працює нині у власному авторському проекті наш режисер – Клим, от він і є справжній метафізик, фантазер і провокатор. Теоретик і режисер Ірина Волицька та її майстерня «Театр в кошику» досліджують нові енергії слова, можливості сучасної модернізації класики – Шевченка, Лесі Українки, Стефаника. А, скажімо, Олег Драч шукає нових втілень імпровізації. Ідеї вистав Галини Стефанової – за Стусом і Забужко - тонко аранжують важливий етичний вимір  актуального театру…

Не так давно, на жаль, від нас пішов Дмитро Лазорко, вистави якого, створені із сценографом Володимиром Карашевським – за Чеховим і Достоєвським-Вайдою - були на театрі подіями, новаторським словом. Це була чуттєво нова інтерпретація емоційного і просторового на театрі… Партнерів обирають, як правило, за ознакою любові або симпатії - спільності шляху. Тому серед наших партнерів – актор і режисер світу, українець, що нині працює всюди, а живе в Канаді – Гриць Гладій; режисер легендарної, колись закритої в Україні вистави «Стійкий принц» Кальдерона – Марко Нестантінер (Мюнхен), він поставив з Віталієм Лінецьким, одним з найцікавіших, на мою думку, в Україні акторів, три версії «Записок божевільного» Гоголя.

А ще в нашому полку партнерів – Володимир Кучинський, засновник Театру ім. Леся Курбаса, російський режисер і культуролог Борис Юхананов, Юрій Любимов (Театр на Таганці, Москва), засновники театру «ДВОЇНА» Юрко Яценко і театру «Вільна сцена» Дмитро Богомазов, Віктор Попов (театр  «Vie», Хортиця), Олександр Білозуб (Театр ім. І.Франка), Олег Ліпцин (Україна-США), молодий французький режисер Венсан Марге, американський – Вірляна Ткач,  шведський режисер Йон Йонсон, італієць Джорджо Дегаспарі  та ін.

Якщо придивитись до наших партнерів, то всі вони - Розумні Арлекіни…

-  Бібліотека НЦТМ має добру славу. Кому, крім власне Центру, вона служить іще?

- Її двері, як і двері Центру, відкриті всім. Приходь – працюй. Тут не лише театральна література, це, сказати б, книгозбірня сучасного інтелігента, подарована Центрові Лесем Танюком, - понад п’ять тисяч книжок… В ній працюють аспіранти, студенти наших вишів. До речі, для користі справи варто було б надати нам для бібліотеки додаткове приміщення.

- Чи обов’язково треба приїздити до Києва, приходити до НЦТМ, аби познайомитися з його сценічними роботами? Чи існують певні мобільні, виїзні форми роботи Центру?

- Так, треба, і то - заздалегідь ознайомившись на нашому сайті з планами вистав і проектів. Адже ми, нагадую, не репертуарний театр… Окремі виїзди відбуваються на українські фестивалі, а «Театр у кошику» періодично можна побачити у Львові.

-  Наскільки з діяльністю Центру знайомий зарубіжний глядач? Якої думки про вашу лабораторію творчого експерименту зарубіжні фахівці?

- Якщо йдеться про власне театральний експеримент, то, безумовно, зарубіжний глядач знайомий з нами. Вистави і проекти Центру побували у Франції, Єгипті, Польщі, Росії, Австрії, Вірменії, Нідерландах, Швеції, Угорщині, Румунії та в інших країнах. Співпрацюємо ми з експериментальним театром Бродвея «Ля Мама» (США), з шведськими, французькими і польськими інституціями. А найкращою оцінкою, гадаю, є неодноразові запрошення, висока оцінка критики і нагороди цих країн, зокрема: «За краще втілення національної ідентичності», за творче новаторство, Перші премії Бієнале актуальних мистецтв, Гран-прі провідних фестивалів.

Якщо ж говорити не лише про театральну, але й про нашу провідну - наукову лабораторію, то про її високу оцінку говорить і прийняття науковців до асоціації синергетиків України, і пропозиція співпраці чи не з найкреативнішою лабораторією Національної академії наук – лабораторією постнекласичних методологій під керівництвом В.Кізіми – провідних наукових інституцій нових напрямів в Україні і Європі.

Надання Центрові статусу Національного, доведення йому коду фундаментальної науки, Золоті медалі Національної академії мистецтв України у його науковців, Премії Леся Курбаса, перше в Україні висунення на найвищу в нашій галузі світову премію – Міжнародну премію Кіото (за оцінками експертів – аналогу Нобелівської) та багато інших добрих відзнак, а також зацікавленість нами зарубіжних вчених з Франції, Італії, Росії, Латвії, Ізраїлю, Польщі і реальна співпраця з ними – лише окреслюють нові кордони наших зобов’язань.

Розпочинали ми під відкритим небом, смакували свободу і закликали до «божевільних ідей». Ідеї, здається, перемагають.

Бесіду вів Володимир ТАРАСЮК, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Фото з творчого архіву НЦТМ.

Травень 2010 року.

 

 

Address: 23B, Vladimirskaya Str., Kiev
Phone: +38044 279-14-77, +38044 279-12-89



Kiev National Academic Theater of Opera and Ballet Kiev National Academic Theater of Opera and Ballet

National Academic Theater of Ukrainian Drama named after Ivan Franko National Academic Theater of Ukrainian Drama named after Ivan Franko

Kiev National Academic Operetta Theater Kiev National Academic Operetta Theater

National Academic Theater of Russian Drama named after Lesya Ukrainka National Academic Theater of Russian Drama named after Lesya Ukrainka

Kiev Academic Young Theatre Kiev Academic Young Theatre

Kiev Academic Puppet Theater Kiev Academic Puppet Theater

Kiev Academic Young Spectators’ Theatre on Lipki Kiev Academic Young Spectators’ Theatre on Lipki

National Center for Performing Arts named after Les Kurbas National Center for Performing Arts named after Les Kurbas

Kiev State Academic Drama and Comedy Theater on the Left Bank Kiev State Academic Drama and Comedy Theater on the Left Bank

Kiev Municipal Academic Opera and Ballet Theater for Young Spectators Kiev Municipal Academic Opera and Ballet Theater for Young Spectators

National Philharmonic Society of Ukraine National Philharmonic Society of Ukraine

National Organ and Chamber Music House National Organ and Chamber Music House

Actor’s House Actor’s House

Kyiv drama theatre “Bravo” named after Lyubov Tytarenko Kyiv drama theatre “Bravo” named after Lyubov Tytarenko

“Suzirya” Theatrical Art Studio “Suzirya” Theatrical Art Studio

Kiev Drama Theatre on Podil Kiev Drama Theatre on Podil

Golden Gate Theater Golden Gate Theater

\ "Spiritual heritage" creative drawing-room suite after Ivan Kozlovakiy

Little Theater “Oxymoron” Little Theater “Oxymoron”

\ "New Ukrainian theatre" art center

MIST Kiev Theatre-Studio - Youth interactive modern theater MIST Kiev Theatre-Studio - Youth interactive modern theater

‘Koleso” Theatre ‘Koleso” Theatre

Wonderful Castle Chamber Theatre-Studio Wonderful Castle Chamber Theatre-Studio

Free Theatre Free Theatre

Modern Ballet Theatre Modern Ballet Theatre

Free Stage Theatre Free Stage Theatre

Kiev Musical Theatre named after G.F. Kvitka-Osnovyanenko Kiev Musical Theatre named after G.F. Kvitka-Osnovyanenko

New Theater on Pechersk New Theater on Pechersk

Theatre “Actor” Theatre “Actor”

Theatre of Modern Drama and Comedy Theatre of Modern Drama and Comedy

Kiev Municipal Puppet Theater Kiev Municipal Puppet Theater

Marionettes Theater Marionettes Theater

The State Plastic Drama Theatre on Pechersk The State Plastic Drama Theatre on Pechersk

Kiev-Mohyla Academy Theatrical Centre Kiev-Mohyla Academy Theatrical Centre

\ "Mushlya" Poetry Theater

“Otkritiy Vzglyad” Youth Theatre “Otkritiy Vzglyad” Youth Theatre

\ "Dakh" Contemporary Art Center

\ "Neshome" Jewish Song Theatre

Jewish Musical-Drama Theatre named after Sholom Aleikhem Jewish Musical-Drama Theatre named after Sholom Aleikhem

\ "Na Grushkakh" Women's Theatre

Educational Theatre at the Kiev National Theatre, Film and Television University named after Karpenko-Kary Educational Theatre at the Kiev National Theatre, Film and Television University named after Karpenko-Kary

“Romance” Gypsy Music and Drama Theatre “Romance” Gypsy Music and Drama Theatre

“Dzerkalo” Ukrainian Tradition Theatre “Dzerkalo” Ukrainian Tradition Theatre

\ "Raido" Theatre-Studio

Lelio Dance Company Theatre Lelio Dance Company Theatre

\ "Teatrion" Author’s Theatre-Cafe at Obolon district

\ "Silver Island" Theater

\ "From the other world" Youth Theatre-Studio

\ "Arsenal" Public Theatre

Lux Aeterna Laser Theatre Lux Aeterna Laser Theatre

\ "Rainbow" Theater at Cultural Center of the Ukrainian Deaf People’s Society