Реставратори «Софії Київської» знімають у соборі одну фреску, щоб явити світу іншу, яку останній раз могли бачити близько 800 років тому. Про те, що фреска у північній галері собору складається з двох шарів, і на кожному є зображення, з'ясувалося випадково.
У 1950-х роках зі стіни відвалився шматок штукатурки, під ним виявилася інша розпис, яка датується, як і все найцінніше у соборі, XI століттям. Факт зафіксували, але впритул не займалися - не було фінансування. Тільки днями розпочалися роботи по її відновленню.
Можна припустити, що «подвійна» фреска з'явилася так. У XI ст., коли був побудований новий собор, під вікном у галереї нанесли розпис. А в XII-XIII ст. стародавні ченці з незрозумілих причин це вікно заклали цеглою й нанесли нову фреску у вигляді трьох фігур святих на повний зріст по усьому простору, що утворився.
«Точно відомо, що другу фреску завдали в XII-XIII ст., тому що вчені виявили напис-графіті та розшифрували дату на ній, - розповідає головний художник-реставратор заповідника «Софія Київська» Анатолій Остапчук. - Сподіваємося, що сталося це не через те, що перша була пошкоджена. Це, до речі, єдине таке місце, так як в інших галереях вікна залишили як є».
Так, навряд чи давні майстри, покриваючи шаром штукатурки щодо «молодий» - всього-то 100-150 років - розпис, припускали, що це допоможе зберегти його яскраві фарби через століття. Тим більше що той шар, яка поверху, зберігся не дуже добре.
Зараз зображення закрито подвійними шарами марлі і спеціального паперу, щоб закріпити його і уберегти при демонтажі.
«Ми спробуємо її зняти і експонувати на протилежній стіні, - продовжує Анатолій Остапчук. - На фресці зробили розрізи на 10 великих шматків. Потім їх зміцнимо, щоб не розвалилися, і обережно відділимо від стіни. А далі змонтуємо на три великі щити. Нижня зображення при цьому постраждати не повинно. Подібна технологія вже використовувалася в церкві Спаса на Берестові, щоб відкрити фреску XII сторіччя».
Вікно теж хочуть звільнити від цегли і плиток, якими його заклали. Його тисячолітня давність теж, виявляється, - велика рідкість: подібні збереглися тільки на території колишньої Візантії, в Стамбулі. З протилежного боку цеглу вже розібрали. За ними виявилася дерев'яна рама з товстенними, сантиметрів по 10, перекладинами тих часів.
Що за дерево, досліджень ще не проводили, але вже видно, що збереглось воно чудово. Вцілів навіть шматок скла - опуклого, смарагдово-зеленого кольору. Тоді процес виробництва листового прямого й тонкого скла ще не був відомий.
Закінчити роботи планується за кілька місяців.
За повідомленням «Газети по-київськи»