Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» 
 |
 |
 |
| Це місце набільш відвідуване у третю неділю травня | Кількість похованих тут не поступається за чисельністю тим, хто лежить в Бабиному Яру | Меморіальний комплекс було відкрито у квітні 1994-го |
Музей «Чорнобиль», заповідник у Бабиному Яру, музей Голодомору, музей Великої Вітчизняної війни... До цього переліку слід додати і заповідник «Биківнянські могили». Без нього розповідь про трагедії, які спіткали Україну та Київ протягом ХХ століття, буде не повний. У Биківнянському лісі, що знаходиться біля траси Київ-Бровари, немає помпезного музейного комплексу. Може, його коли-небудь зведуть. А поки що незвичайної форми хрести, пов'язані рушниками, ніби вибігають із лісу просто до дороги, змушуючи проїжджаючих кинути хоча б скороминущий погляд на пам'ятник, що відзначає вхід у заповідну зону. Ці хрести ніби кажуть «Стій!», «Пам'ятай!», Закликаючи не забувати про ті тисячі людей, що лежать в глибині лісу в сотнях братських могил.
Над могилами ростуть нині липи. Якщо б не дивний наказ НКВС, згідно з яким на місцях масових розстрілів потрібно було садити саме ці дерева, місця поховань могли і не знайти. Їх виявили ще на початку 1960-х тодішні молоді дисиденти. Влада ніяк не відреагувала на прохання встановити в лісі хоча б меморіальний камінь, а ентузіасти незабаром самі зазнали репресій — звичайно ж, з іншого приводу і під іншими приводами. Похованих у лісі оголосили жертвами німецьких окупантів. Відкрито про справжню причину їх загибелі розповіли лише в 1989-му.
Самі поховання знаходяться на території 19-го і 20-го кварталів Дарницького лісництва. Кількість похованих тут, не поступається за чисельністю загиблим у Бабиному Яру: за підрахунками істориків, це близько 100-120 тисяч чоловік. Меморіальний комплекс відкрили у квітні 1994-го, а в травні 2001 року створили заповідник, який у 2006-му отримав статус національного.
Через рік, у 2007-му, відбулося перепоховання останків близько 2000 тисяч загиблих, 500 із яких були ідентифіковані як польські громадяни, вбиті в той же час, що й офіцери у Катинському лісі. Тепер поляки хочуть встановити тут великий монумент. Що ж стосується української влади, то особливих пам'яток на цій території вони не ставили. Більше того — на величезній ділянці площею 240 га залишається ще багато недосліджених могил.
Липи та сосни уздовж дороги до центру меморіалу пов'язані рушниками. У центрі території поховання знаходиться основна композиція з хрестом. На гранітному постаменті — напис «Вічна пам'ять». На деревах — сотні табличок з іменами розстріляних: тих, про кого пам'ятають родичі та нащадки...
Це місце найбільше відвідується у третю неділю травня, коли відзначається День пам'яті жертв комуністичних репресій. Нині заповідник перебуває у віданні Інституту Національної пам'яті.
