Театри Києва Творча вітальня імені І. Козловського "Духовна спадщина"


Творча вітальня імені І. Козловського "Духовна спадщина"

Адреса: вул. Хрещатик, 50б.

Телефон: +38044 239 73 34.

Творча вітальня, що носить ім'я великого українського оперного співака Івана Дмитровича Козловського (1900-1993) заснована в 1994 році в рамках заходів щодо увічнення пам'яті великого тенора.На початку 2000-х років творчої вітальні надали приміщення в одному з дворів на вцілілої від військових руйнувань частини Хрещатика. Ремонт приміщення йшов декілька років. Однак, незважаючи на проведення реконструкції, у вітальні за 5 творчих сезонів відбулося 60 благодійних концертів творчих, спільно з телеканалом «ТРК Київ» створений проект «Зустрічі у творчій вітальні імені І. Козловського», знято 15 програм. У 2006 році видано 2 диски «Іван Козловський - навіки з Україною», на яких відтворено золотий голос великого співака по записах з архіву Українського радіо.

Іван Семенович Козловський народився 24 (11) березня 1900 року в селі Мар'янівка Київської губернії в селянській родині. Закінчив Київську вчительську семінарію, а потім у 1919 році - музично-драматичний технікум. З 1916 співав у пересувних оперних трупах в Полтаві та Харкові; в 1925 р. - соліст Свердловського театру; в 1926 р.був прийнятий в трупу московського Великого театру, солістом якого був до 1954 року. У репертуарі Козловського налічувалося понад 50 оперних партій, в їх числі: Юродивий у «Борисі Годунові» Мусоргського, Ленський в «Євгенії Онєгіні» Чайковського, Володимир Галицький в «Князі Ігорі» Бородіна, Цар Берендей в «Снігуроньці» Римського-Корсакова та інВиконував він також партії західного репертуару, серед яких виділялися Лоенгрін в однойменній опері Вагнера і граф Альмавіва в «Севільському цирульнику» Россіні. З самого початку творчої діяльності і до останніх років життя Козловський багато виступав у концертах, переважно з програмами російських старовинних романсів, російських і українських народних пісень, камерної лірики російських композиторів (Глінка, Даргомижський, Чайковський, Рахманінов). У пізні роки він співав і записував російську духовну музику.

У 1938-1941 рр. Козловський був організатором і художнім керівником Державного ансамблю опери в Москві, з яким здійснив низку постановок опер у концертному виконанні.Він став народним артистом СРСР (1940), Героєм Соціалістичної Праці (1980).

Голос Козловського - високий (ліричний) тенор красивого і дуже індивідуального тембру. Співак був надзвичайно артистичним, і, як великі артисти старої школи, вмів виразно артикулювати текст. Спів Козловського було виключно емоційним, іноді навіть балансуючим на межі суворого смаку (це траплялося переважно в західному репертуарі).

У 54 роки співак залишив сцену Великого театру, але продовжував виступати (до 80 років давав сольні концерти). Що ж послужило причиною відходу з театру, залишається загадкою. Хоча є відомості, що «зверху» частенько надходила вказівка: «Це співати не можна». Так, на відкритті київського Будинку-музею українського поета Максима Рильського Козловському заборонили виконувати пісню «Ой, у полi криниченька». А в 1960-х роки чиновники знищили в магазині Львова 400 платівок з різдвяними колядками - задум, який співак виношував довгі роки! Козловський також мріяв хоч раз послухати оперу в «Ла Скала», але його не випускали за кордон - можливо, з-за старшого брата, також співака, який емігрував до Америки.

До останніх своїх днів Іван Семенович не поривав зв'язків з Україною. Він записував платівки з українським репертуаром, виступав з оркестром народних інструментів, щорічно співав у Каневі на могилі Шевченка, приїжджав в Україну з концертами


1987 рік. Великий зал консерваторії. Останній виступ І.С. Козловського	Іван Козловський - Арія Лєнского	Іван Козловський